Ухвала суду № 41225836, 23.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7147/14

Справа № 641/8317/14ц Головуючий 1 інст. - Курганнікова О.А.

Категорія : трудові Доповідач - Бобровський В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Кокоші В.В.,

Шевченко Н.Ф.,

при секретарі Харченко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 вересня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового червоного прапору виробничого підприємства про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового червоного прапору виробничого підприємства про визнання незаконним його звільнення з роботи наказом директора заводу підприємства «Тора» від 21 липня 2014 року №187/л з посади водія 3 класу 2 категорії на підставах п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що його звільнено з роботи без дотримання вимог ст..43 цього Кодексу без згоди профспілки заводу, членом якої є він, без погодження з профспілкою зміни в організації виробництва і праці за три місяці до здійснення таких змін в порушення п.4.2.5 Колективного договору.

З таких підстав ОСОБА_3 просив суд поновити його на роботі з 21 липня 2014 року, з дня звільнення, стягнути на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням його трудових прав 50000 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача заперечував проти позову ОСОБА_3 з посиланням на його звільнення з роботи з дотриманням норм трудового права, з урахуванням переважного права інших працівників на залишення на роботі, безпідставність рішення профспілки про відмову у дачі згоди на його звільнення та відмову позивача від пропозиції по його працевлаштування на підприємстві, а також недоведеності факту заподіяння йому моральної шкоди звільненням з роботи.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 вересня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Наказ директора заводу «Тора» ХДАВП від 21 липня 2014 року № 187/л про звільнення ОСОБА_3 з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України визнано незаконним та скасовано його. Поновлено ОСОБА_3 на роботі та стягнуто з підприємства на його користь 1401,60 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу 200 грн. компенсації моральної шкоди.

Вирішені питання про стягнення з відповідача судових витрат.

В іншій частині вимог у позові відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення зарплати за місяць підлягало негайному виконанню.

В апеляційній скарзі представник підприємства з посиланням на безпідставність рішення профспілки про відмову у згоді на звільнення ОСОБА_3, недоведеності його вимог про відшкодування моральної шкоди і неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права. рішення суду просить скасувати, у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, колегія відповідно до ст..308 ЦПК України, вирішила апеляційну скаргу підприємства відхилити, рішення районного суду залишити без змін, виходячи з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень, крім випадків,встановлених ст..61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд розглядає цивільні справи, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом згідно наданих доказів встановлено, що ОСОБА_3 на заводі «Тора» ХДАВП працював з листопада 2000 року слюсарем по ремонту автомобілів автотранспортного цеху, а з 23 квітня 2012 року водієм 3 класу, категорія 2.

Наказом директора заводу «Тора» від 28 квітня 2014 року № 79, у зв'язку зі складною фінансово-економічною кризою, відсутністю замовлення на ремонт авіатехніки та неможливістю повного навантаження персоналу вирішено скоротити з 30 квітня 2014 року дві штатних одиниці водіїв. Відповідно цього наказу, наказом № 87/л від 29 квітня 2014 року ОСОБА_3 повідомлено під розпис про звільнення з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України за спливом двох місяців з дня попередження, а наказом № 165 від 25 червня 2014 року внесені зміни до п.2 Наказу № 87/л про звільнення позивача 12 липня 2014 року.

Згідно протоколу засідання комітету профспілки підприємства від 9 липня 2014 року № 93 подання адміністрації заводу про звільнення ОСОБА_4 з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України залишено без задоволення з мотивів недотримання відповідачем п.п.4.2.5 Колективного договору щодо строків погодження змін в організації виробництва і праці, те, що позивач є єдиною працюючою особою в родині та те, що він має профільною професією слюсаря по ремонту автотранспорту на заводі.

За таких обставин, вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про його поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди, заподіяної звільненням з роботи, суд у відповідності до положень ч.7 ст.43 КЗпП України за наявності обґрунтованої відмови профспілки у дачі згоди на звільнення позивача у зв'язку зі скороченням штатів, яке відповідачем вирішено без дотримання положень п.4.2.5 Колективного договору про таке рішення лише за попередньою згодою профспілки за три місяці до вжиття змін у виробництві і праці, судом підставно та обґрунтовано стягнуто з підприємства суму середнього заробітку за ч.1 ст.235 КЗпП України за час вимушеного прогулу та 200 грн. на відшкодування моральної шкоди на підставі ч.1 ст.237-1 цього Кодексу, заподіяної порушенням його трудових прав, що вимагало від нього вжиття заходів на їх відновлення.

Доводи апеляційної скарги підприємства про звільнення ОСОБА_3, з дотриманням та у відповідності до норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, неправильність оцінки рішення профспілкового комітету при розгляді їх подання та неможливість оскарження відповідачем цього рішення за чинним законодавством, колегія вважає їх такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, не відповідають нормам та правилам, за якими вирішуються спірні питання, за якими судом вирішено справу.

З огляду на викладене, керуючись ст..ст.303, 304, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді