Ухвала суду № 41225827, 23.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

провадження № 22ц/790/6748/14 Головуючий 1 інст. - Блага І.С.

Справа №646/8819/14-ц Доповідач - Шаповал Н.М.

Категорія: інші

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Котелевець А.В.,

Кіпенка І.С.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2014 року по справі за поданням старшого державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Осмоловської Тетяни Олексіївни про вжиття заходів тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року старший державний виконавець Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Осмоловської Т.О. звернулась до суду з поданням, в якому просила тимчасово обмежити право виїзду боржника - ОСОБА_2 за межі України.

В обґрунтування свого подання зазначила, що в Комінтернівському ВДВС МУЮ на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №41644752 з примусового виконання виконавчого листа №820/10395/13-а, виданого 30.12.2013 року Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованість перед бюджетом на загальну суму 1199461,85 грн. Станом на 30.07.2014 року судове рішення не виконано.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2014 року подання старшого державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Осмоловської Тетяни Олексіївни про вжиття заходів тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - задоволено.

До виконання зобов»язань за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 року по справі №820/10395/13-а, тимчасово обмежено право виїзду боржника - ОСОБА_2 (громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) - за межі України.

З такою ухвалою суду не погодився ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції, у задоволенні подання старшого державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Осмоловської Тетяни Олексіївни - відмовити.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню виходячи з наступного.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення суду, а тому подання про обмеження його у праві виїзду за межі України є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень п. 2 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» від 21 січня 1994 року, громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що на виконанні у державного виконавця ВДВС Комінтернівського району м. Харкова знаходиться виконавчий лист про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованість перед бюджетом на загальну суму 1 199 461,85 грн.

20 січня 2014 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по справі (а.с.6).

Постановою державного виконавця від 22 січня 2014 року та від 27 січня 2014 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 та накладено арешт на кошти боржника (а.с.7, 10).

Згідно акту державного виконавця від 05 березня 2014 року, від 21 липня 2014 року встановлено, що двері квартири за адресою боржника зачинені, перевірити майновий стан його не вбачається можливим (а.с.14, 21).

Відповідно до п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішення.

Таким чином, зміст норм зазначеного Закону передбачає юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Відповідно до узагальнення Верховного Суду України судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань покладених на нього рішенням є оціночним поняттям.

Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

З аналізу приписів ч.2 ст.10 ЦПК України у системному зв'язку з п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, вбачається, що на державного виконавця покладено обов'язок надання доказів стосовно наявність навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на останнього за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилається адресату рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Матеріали справи не містять даних про отримання боржником копій постанов державного виконавця.

Державним виконавцем будь-яких доказів, що свідчать про навмисне чи інше свідоме ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на нього рішенням суду про стягнення аліментів, до суду першої інстанції надано не було.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 було застосовано судом першої інстанції передчасно та без належного з'ясування фактичних обставин, що підлягають перевірці, відповідно до вимог закону при вирішенні даного подання.

Таким чином, суд першої інстанції з порушенням норм діючого законодавства та передчасно дійшов до висновку про задоволення подання державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Таким чином, оскаржувана ухвала, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 303 304, ст.307, п.2 ч.2 ст.312, 313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2014 року - скасувати.

У задоволенні подання старшого державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Т.О. Осмоловської про вжиття заходів тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: