Рішення № 41225334, 16.07.2014, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/4118/13-ц

2/643/2136/14

16.07.2014 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Сиротникова Р.Є.

при секретарі - Лебединській Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.07.2010 року о 17-456 годині в м. Харкові, по вул. Халтуріна, біля будинку №1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_1, який керував автомобілем ГАЗ НОМЕР_1, та ОСОБА_2, керуючого автомобілем Шкода-Фабія д.н. НОМЕР_2. В результаті ДТП автомобілі було пошкоджено.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в Московському районному суді м. Харкова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, проведено автотехнічну експертизу, за висновками якої в діях водія ОСОБА_1 не встановлено порушень ПДР України, та встановлено, що дії водія ОСОБА_2 не відповідало вимогам п.п. 10.1 та 10.4 ПДР України, що з технічної точки зору, створювало причинний зв'язок із подією ДТП.

Під час перегляду справи про адміністративне правопорушення в апеляційному суді Харківської області 28.12.2010 року провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрито в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, судом другої інстанції встановлено, що, незважаючи на той факт, що матеріали справи свідчать про порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України, протокол стосовно нього не складався.

З метою визначення вартості шкоди завданої автомобілю позивача в результаті ДТП, 12.07.2010 року проведено експерте автотоварознавче дослідження автомобіля ГАЗ 31105 д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, за участю другого учасника ДТП - відповідача ОСОБА_2 відповідно до висновків вказаного дослідження, власнику автомобіля ГАЗ 31105 д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_1, завдано збитків на суму 17633,65 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на сплату послуг за проведення авто товарознавчого дослідження, та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач заявлені ним позовні вимоги підтримав, надав письмові пояснення по справі, та з урахуванням вищевикладеного просив позовні вимог задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі, подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що із вимогами позивача про відшкодування збитків, завданих наслідок ДТП він не погоджується, оскільки під час оформлення співробітниками ДАІ на місці ДТП було складено протокол про адміністративне правопорушення лише стосовно позивача ОСОБА_1, стосовно нього, ОСОБА_2 протокол не складався та рішення суду щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не ухвалювалось. Відповідач також зазначив, що, на його думку, той факт, що в описовій частині ухвали апеляційного суду Харківської області від 28.12.2010 року зазначено, що посилання в постанові Московського районного суду м. Харкова на те, що саме він, відповідач у справі, порушив Правила дорожнього руху, не може слугувати підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього працівниками ДАІ не складався.

Крім того, відповідач вважав не вірним застосування до спірних правовідносин положень ст. 1187 ЦК України, оскільки, на його думку, у даному випадку мало місце завдання шкоди внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, яка має відшкодовуватись у порядку та з підстав, зазначених ст. 188 ЦК України. Також відповідач звернув увагу суду на той факт,що наданий позивачем, як підстава для обчислення суми завданої шкоди, висновок авто товарознавчого дослідження, не є належним доказом у справі. В зв'язку із чим просив суд в задоволенні позовних вимог повністю відмовити, оскільки вони є необґрунтованими та не доведеними відповідними належними доказами.

Суд, ознайомившись із поясненнями та запереченнями сторін у справі, вислухавши їх пояснення, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2010 року провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності. Постановою судді апеляційного суду Харківської області Ємець О.П. від 28.12.2010 року вищевказану постанову Московського районного суду скасовано та провадженняу справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, в мотивувальній частині постанови апеляційного суду зазначено, що відповідно до висновків судової авто технічної експертизи №7075 від 31.08.2010 року, в діях водія ОСОБА_1 не встановлено порушень ПДР України, що знаходилися б у причинному зв'язку з виникненням даного ДТП. В діях же водія ОСОБА_2 навпаки, було встановлено невідповідність вимогам п.10.1, 10.4 ПДР України, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку із подією даної ДТП… Вказівка в постанові суду на те, що ПДР були порушені водієм ОСОБА_2 хоча і ґрунтується на матеріалах справи, але не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки відносно останнього працівниками ДПС протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Таким чином, в адміністративній справі з'ясовані обставини скоєння ДТП та вина сторін, внаслідок чого встановлюється наявність чи відсутність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За таких обставин розглядаючи справу у цивільному порядку суд не має права перевіряти обставини ДТП і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до цієї ДТП, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до положень ч.5 ст.1187 ЦК України, згідно з якими особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не звільняє водія від обов'язку доказування своєї невинуватості.

Отже, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини.

Відповідно до висновку №7075 від 31.08.2010 року, в діях водія ОСОБА_1 не встановлено порушень ПДР України, що знаходилися б у причинному зв'язку з виникненням даного ДТП. В діях же водія ОСОБА_2 навпаки, було встановлено невідповідність вимогам п.10.1, 10.4 ПДР України, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку із подією даної ДТП.

Таким чином, у вчиненні ДТП є вина саме відповідача у справі, що підтверджується постановою апеляційного суду Харківської області від 28.12.2010 року, висновками судової авто технічної експертизи №7075 від 31.08.2010 року, що була проведена у адміністративній справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року, із відповідними змінами, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до норм ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодування в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні даного спору, у судовому засіданні було достовірно встановлено як наявність самої такої шкоди; так і факт протиправної, винної поведінки у формі дій або бездіяльності відповідача; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю відповідача та наслідками, у вигляді шкоди, що була заподіяна позивачу.

За загальними правилами чинного цивільного законодавства особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно обов'язок по доказуванню наявності підстав для звільнення заподіювача шкоди від матеріальної відповідальності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування висновків експертного авто товарознавчого дослідження №89, яке було проведено на замовлення позивача, клопотання про призначення експертизи чи то про допит суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 в судовому засіданні в якості експерта відповідачем не заявлялось, у суду відсутні підстави піддавати сумніву висновки вказаного суб'єкта оціночної діяльності чиї кваліфікація та повноваження на проведення таких досліджень підтверджені належним чином.

Оскільки будь-яких належних та допустимих доказів того, що пошкодження автомобіля, належного позивачу відбулось не з його вини відповідач не надав, тому він повинен відшкодувати спричинену внаслідок ДТП матеріальну шкоду.

При присудженні у відшкодуванні матеріальної шкоди суд виходить із вартості матеріальних збитків, визначених в ході проведення авто товарознавчого дослідження суб'єкта оціночної діяльності - ФО-П ОСОБА_5 від 21.07.2010 року у розмірі 17633,53 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати: судовий збір у розмірі 229,40 грн., 400,00 грн. за проведену оцінку майнової шкоди.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України , ст.ст. 60, 88, 209, 218 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 17633,65 гривні (сімнадцять тисяч шістсот тридцять три грн. 65 коп.), витрати за проведення незалежної оцінки в сумі 400,00 гривен (чотириста), витрати та 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 40 коп.) - судовий збір.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції впродовж десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Сиротников Р.Є.