Рішення № 41225033, 22.10.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/2572/14-ц

н/п 2/640/1232/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року . Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Сенаторова В.М.

при секретарі - Сергєєвої Н.С.

представників - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Треті особи: Орган опіки та піклування державної адміністрації Київського району Харківської міської ради, ОСОБА_5 про виселення та заборону входити до будинку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 керуючись ст. 161 ЖК України звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила виселити ОСОБА_4 з АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 вказала, що вона є власником 50/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Дочка позивачки ОСОБА_5 / третя особа по справі / вийшла заміж за

відповідача, народила 2 -х діточок та залишилась проживати разом з позивачкою.

Крім того, у будинку позивача проживає зять / відповідач / ОСОБА_4,

який має іншу реєстрацію та квартиру у Харкові, але відмовляється там проживати. У свій час без згоди позивачки ОСОБА_4 вселився у вказану квартиру.

Відповідач постійно б'є ОСОБА_3, знущається над неї, настроює проти неї онуків та дочку.

Позивачка вважає, що в порядку ст. 161 ЖК України, вселення до будинку можливе тільки за письмової згоди власника житлового будинку. Позивачка не надавала ніякої згоди відповідачу на вселення до неї.

В судовому засіданні ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги і просила суд висилити відповідача та заборонити йому входити до будинку, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

В обґрунтування зміненої позовної заяви ОСОБА_3 вказала вона є власником 50/100 частини квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_4 вселився в будинок за згодою позивачки. На протязі довгого часу відповідач постійно наносить їй тілесні ушкодження, б'є, знущається, налаштовує доньку та онуків проти неї.

Позивачка вважає, що згідно положень статті 157 ЖК України, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 ЖК України. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні позивачка остаточно сформулювали вимоги і просила висилити відповідача керуючись вимогами ст. 116 ЖК України.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 проти позовних вимог заперечував, вказав, що він не порушував правила співжиття.

Представник Третьої особи Орган опіки та піклування державної адміністрації Київського району Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи. Раніше, знаходячись в судовому засіданні, представник Органу опіки та піклування в інтересах дітей проти позову заперечував.

Притягнута в якості Третьої особи ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про день та час розгляду справи. Раніше у судових засіданнях проти позовних вимог заперечувала, вказала, що вона є співвласником АДРЕСА_1 разом з мати / позивачем по справі /. Відповідач ОСОБА_4 є її чоловік, який з дозволу неї та мати всилився, разом проживають з дітьми. ОСОБА_4 не знаходить підстав для виселення відповідача з будинку.

Суд, вислухав пояснення сторін, перевірив матеріали справи, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлені наступні юридично значимі факти та відповідні їм правовідношення.

Позивачка по справі ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_5 / є співвласниками 50/100 частини АДРЕСА_1 / а. с. 4 /

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб 24 серпня 2007 року / а. с. 22 /

Від шлюбу ОСОБА_5 мають двох дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 / а. с. 29, 30 /

Сім'я ОСОБА_9 проживає у АДРЕСА_1.

З характеристики виданої директором ДП « Добробут» видно, що відповідач ОСОБА_4 з сім'єю проживає у АДРЕСА_1, скарг від сусідів та членів сім'ї не надходило / а. с. 38 /

За місцем роботи ОСОБА_4 характеризується позитивно / а. с. 39 /

Сусіди ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, характеризують ОСОБА_4 позитивно / а. с. 40, 41, 42, 43 /

Згідно частини 1 статті 156 Житлового кодексу (ЖК) України, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житлом нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

З відома власника будинку (квартири) член його сім'ї має право вселяти в займане їм житло інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не вимагається. До членів сім'ї власника будинку відносяться особи, вказані в частині 2 статті 64 цього Кодексу. Аналогічні положення містяться і в частиш 1 статті 405 Цивільного кодексу (ЦК) України. Припинення сімейних стосунків з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безвідплатне користування житлом до цих стосунків застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК України. Підстави і порядок позбавлення членів сім'ї власника права користування житлами визначені в статті 157 ЖК України, якою встановлено, що члени сім'ї власника житлового будинку можуть бути виселені у випадках, передбачених частиною 1 статті 116 цього Кодексу. Виселення здійснюється в судовому порядку без надання іншого житла.

За змістом статті 116 ЖК України, виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку і інших осіб, що проживають разом з ним, можливо у тому випадку, якщо вони систематично руйнують або псують житло, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила спільного проживання і роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського спливу виявилися безрезультатними.

Пленум Верховного Суду України в п. 17 Постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначив, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, ще застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення)

Судова колегія в цивільних справах Верховного суду України ухвалила «Правові позиці висловлені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році» від 1 грудня 1997 року, в п. 49 яких зазначила, що виходячи з офіційного характеру заходів запобігання і громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім'ї на підставі ст. 116 ЖК без надання іншого жилого приміщення, відповідно до правил ст. 29 ЦГЖ про допустимість засобів доказування, факт застосування заходів запобігання судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, виконавчими комітетами, іншими уповноваженими органами, а заходів громадського впливу органами самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, товариські суди тощо), повинні підтверджуватися письмовими доказами. Неправомірна поведінка правопорушника повинна створювати об'єктивну, а не суб'єктивну неможливість

спільного проживання. Тому незначні порушення, що є обопільними, а також порушення, що є таким лише на думку окремих осіб у силу їх суб'єктивного сприйняття, продиктованого певним ставленням до правопорушника чи властивостями характеру, не повинні спричиняти виселення. Для виселення за цією підставою необхідно встановити систематичність протиправних дій та безрезультатність застосування до правопорушника заходів попередження і громадського впливу.

Таким чином, під систематичністю розуміється вчинення двох і більше таких правопорушень. При цьому необхідно, щоб до винної особи були застосовані заходи попередження чи громадського впливу.

Доказом застосування заходів попередження і громадського впливу можуть бути постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, офіційні попередження, рішення суду про притягнення до відповідальності, протоколи або постанови громадських організацій, трудових колективів, що засудили дії винного.

Одні лише факти звернення до відповідних органів зі скаргами на порушення правил співжиття без застосування до винного заходів впливу цими органами не є підставою для виселення, це норма гарантії права члена сім'ї власника чи іншої особи, яка проживає з ним, встановлена Конституцією України, Житловим кодексом України та судовою практикою Верховного суду України з цього питання.

На підставі наведеного, суд не бере до уваги звернення ОСОБА_7 до міліції на дії ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що такі звернення закінчувались винесенням постанови про закриття кримінальної справи за відсутністю в діянні ОСОБА_4 складу кримінального провадження.

Крім цього, позивачка не надала будь - яких доказів, які свідчили б про застосування до ОСОБА_4 заходів попередження або громадського впливу про що вказано у Законі та Постанові Пленуму ВСУ.

Крім того, в матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі письмові докази застосування до відповідача офіційних заходів попереджений судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, виконавчими комітетами, іншими уповноваженими органами, а заходів громадського впливу - органами самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, товариські суди тощо), які мають передувати виселенню відповідача на підставі ст. 116 ЖК, про які зазначив Верховний суд України в своїх роз'ясненнях.

Навпаки наявні характеристика та письмові пояснення сусідів характеризують ОСОБА_4 позитивно.

Таким чином, з урахуванням наведеного, відсутні будь які законні підстави для виселення ОСОБА_4 з частини житлового будинку, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 321, 386 ЦК України, ст. ст. 116, 157, 161 ЖК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Треті особи: Орган опіки та піклування державної адміністрації Київського району Харківської міської ради, ОСОБА_5 про виселення та заборону входити до будинку відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення через Київський районний суд м. Харкова.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -