Ухвала суду № 41223486, 04.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2014 р. м. Київ К/800/28376/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Іваненко Я.Л.

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України, третя особа: Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів,

встановила:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, третя особа: Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року залишено без змін.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з серпня 1981 року по січень 1987 року проходив службу в органах МВС, з січня 1987 року проходив службу в органах Служби безпеки України. З 24 серпня 2011 року позивач перебував у розпорядженні начальника управління Служби безпеки України в Одеській області на посаді заступника начальника Служби безпеки України в Одеській області.

Наказом №28-ос від 04.01.2013 за результатами проведеного службового розслідування за порушення військової дисципліни полковнику ОСОБА_2 оголошено сувору догану.

Наказом начальника управління Служби безпеки України в Одеській області №48-ос від 19.02.2013 по особовому складу за порушення військової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог пункту 5.13 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України від 06.11.2007 №792, пунктів 2,6 розділу 1, пункту 15 розділу 2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 №37, на підставі пункту «г» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних сил України полковника ОСОБА_2 попереджено про неповну службову відповідність.

Відповідно до наказу Служби безпеки України № 1056-ОС від 12.09.2013 полковника ОСОБА_2 звільнено з військової служби за службовою невідповідністю за порушення військової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні вимог статей 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби збройних Сил України та порушенні вимог абзацу 4 частин 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (в частині обов'язкового проведення оцінки майна у випадку виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна) при виконанні умов договору, укладеного управлінням СБУ Служби безпеки України в Одеській області на будівництво житла за адресою АДРЕСА_1 в м. Одеса), відповідно до пункту «є» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних сил України. Наказ було оголошено позивачу 17 вересня 2013 року.

Наказом Служби безпеки України №1116-ос від 24.09.2013 ОСОБА_2 звільнено з військової служби по управлінню Служби безпеки України в Одеській області за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «е» пункту 63 (через службову невідповідність) у запас збройних сил України та відповідно до витягу з наказу Управління Служби безпеки України в Одеській області №282-ОС від 25.09.2013 виключено зі списків особового складу.

Причиною звільнення з військової служби полковника ОСОБА_2 стали систематичні порушення службової дисципліни протягом року та порушення абзацу 4 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а саме непроведення обов'язкової незалежної експертної оцінки майна, в якому є державна частка (частка комунального майна) при виконанні умов договору, укладеного УСБУ в Одеській області на будівництво житла по АДРЕСА_1 в м. Одесі, що виразились у підписанні актів прийому-передачі обов'язків за договором та листів про згоду на одержання житла.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що Службою безпеки України при накладенні на полковника ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення та в подальшому звільнення його з військової служби порушень допущено не було.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктами 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Пунктом 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження військового звання на один ступінь, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, позбавлення військового звання.

Пунктом 84 зазначеного Статуту встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 86 Дисциплінарного статуту передбачено, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно з пунктом 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.

Разом з цим, зробивши висновок про обґрунтованість та правомірність звільнення позивача, суди попередніх інстанцій не надали належного аналізу та оцінки того, що на час видання оскаржуваних наказів, позивач обіймав посаду заступника начальника управління, до функціональних обов'язків якої не віднесено ведення господарської діяльності управління та підписання будь-яких договорів та актів, яка передбачала інші обов'язки та іншу відповідальність.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що оскаржувані накази управління Служби безпеки України та Служби безпеки України не конкретизують вчинення позивачем вчинків, які можна кваліфікувати як службову невідповідність його посаді, що є перешкодою для його перебування на службі.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що суди повинні були витребувати у сторін докази, які підтверджують або спростовують правомірність їхніх доводів і заперечень. Якщо сторони у справі таких доказів не надали або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Суди попередніх інстанцій названих вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виконали у зв'язку з чим порушили норми процесуального закону. Також судами в порушення норм процесуального права не було з'ясовано та враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, та вбачає необхідність витребування та дослідження нових доказів.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України, третя особа: Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф. Загородній

Я.Л. Іваненко