Ухвала суду № 41223449, 04.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2014 р. м. Київ К/800/34841/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Іваненко Я.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А0796, Командира військової частини А0796 генерал-лейтенант Колесника Ігоря Івановича, Начальника Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України Замана В.М., Міністра оборони України Лебедєва П.В. про визнання протиправним та скасування наказу, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А0796, командира військової частини А0796 генерал-лейтенант Колесника І.І., нчальника Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України Замана В.М., Міністра оборони України Лебедєва П.В. про визнання протиправним та скасування наказу від 08 липня 2013 року № 317, пунктів 2, 3 наказу від 12 вересня 2013 року № 450 «Про результати службового розслідування» в частині накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність та внесення клопотання перед Командувачем Сухопутних військ Збройних сил України про розгляд питання на предмет відповідності останнім займаній посаді, пункту 2 наказу від 27 вересня 2013 року № 214 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», наказ від 02 грудня 2013 року № 385 в частині звільнення ОСОБА_2 з військової служби у запас за пунктом «е» через службову невідповідність, акт службового розслідування від 31 серпня 2013 року, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом командира військової частини А0796 від 08 липня 2006 року № 236 ОСОБА_2 призначено на посаду заступника начальника відділу логістики з тилового забезпечення. У період з 19 вересня 2011 року по 01 серпня 2012 року позивач тимчасово виконував обов'язки заступника командира військової частини А0796 з матеріально-технічного забезпечення, а у період з 11 серпня 2011 року по 01 серпня 2012 року - перебував на посаді начальника тилу військової частини А0796.

Наказом Міністра оборони України від 02 грудня 2013 року № 385 полковника ОСОБА_2 начальника тилу управління 13 армійського корпусу, відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено з військової служби в запас за пунктом «е» (через службову невідповідність).

Підставою для прийняття спірних наказів слугувало службове розслідування, яким встановлено, що в період з 25 по 26 лютого 2013 року офіцерами відділення виявлення та розслідування корупційних правопорушень у зонах діяльності органів управління Військової служби правопорядку відділу по боротьбі з корупцією Західного територіального управління Військової служби правопорядку, з метою контролю господарської діяльності у військових частинах та перевірки правильності і своєчасності виконання законів, постанов Кабінету Міністрів України, керівних документів Міністерства оборони України з питань ведення військового (корабельного) господарства, а також контролю проведення інвентаризації, було проведено перевірку служби пально-мастильних матеріалів військової частини А1801.

Результати перевірки служби пально-мастильних матеріалів військової частини А1801 відображені в доповіді від 26 лютого 2013 року на ім'я начальника Західного територіального управління Військової служби правопорядку, в якій зазначено, що в ході перевірки було проведено зняття залишків пально-мастильних матеріалів на складі пально-мастильних матеріалів військової частини А1801. За результатами зняття залишків пально-мастильних матеріалів поточного забезпечення було встановлено невідповідність кількості фактично наявних пально-мастильних матеріалів обліковим даним військової частини А1801, а саме: автомобільного бензину А-76 на 29533 кг, А-80 - на 1144 кг, А-92 - на 96 кг, А-95 - на 65 кг, дизельного пального «Л-0,2-62» на 32040 кг, «З-0,2-25» - на 10636 кг.

За результатами аналізу облікових даних книг обліку «Наявності та руху матеріальних засобі служби пально-мастильних матеріалів» Ф-27 (інвентарний номер №284, 219) і фактичною наявністю пального на пункті заправлення військової частини А1801 отримано наступні дані щодо поточного забезпечення: бензин А-76 - нестача 29925 кг, бензин А-92 - нестача 77 кг, бензин А-95 - нестача 97 кг, бензин А-80 - нестача 1144 кг, дизпаливо ДП «З»-0,2-25 - нестача 11047 кг, дизпаливо ДП «Л» марки С - нестача 7712 кг, та недоторканого запасу: бензин А-80 - нестача 86 кг., всього 82016кг. на загальну суму 991861, 18 грн.

Отже, в ході проведеного службового розслідування встановлено, що однією із причин нестачі пального було допущення порушення позивачем Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, Положення про матеріально-технічне забезпечення управління 13 армійського корпусу, Положення про інвентаризацію військового майна. Зокрема, начальник тилу військової частини А0796 полковник ОСОБА_2 не організував своєчасне проведення гарнізонних заходів щодо тилового забезпечення військових частин Рівненського гарнізону, чим порушив вимоги статті 13 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, не організував ведення оперативного обліку та звітності, забезпечення утримання пально-мастильних матеріалів у підпорядкованих військових частинах, не організував проведення перевірок, інвентаризації матеріальних засобів по підпорядкованих службах тилу з'єднання, не вжив заходів щодо забезпечення надійного збереження матеріальних засобів у підпорядкованих військових частинах, чим порушив вимоги пунктів 1.3, 1.4. Розділу III «Положення про об'єднаний орган матеріально-технічного забезпечення управління армійського корпусу». Крім того, полковник ОСОБА_2 не проконтролював виконання наказу начальника Рівненського гарнізону від 09 лютого 2012 року № 4 «Про створення гарнізонного об'єднаного стаціонарного пункту заправки пальним та мастильними матеріалами частин Рівненського гарнізону», чим порушено вимоги пункту 8 даного наказу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивача було правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби на підставі вчинених ним порушень, у зв'язку із службовою невідповідністю.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до наказу командира військової частини А0796 від 08 липня 2013 року №317 «Про призначення службового розслідування» комісія військової частини провела (повторне) службове розслідування з метою вивчення ступеня вини позивача за фактом нестачі пального та мастильних матеріалів у військовій частині А1801 під час виконання ним службових обов'язків за період з серпня 2011 року по серпень 2012 року.

Разом з тим, з тексту акту службового розслідування від 31 серпня 2013 року вбачається, що перевірка по факту нестачі пального та мастильних матеріалів у військовій частині А1801 проводилась за період 2010-2012 років, тоді як позивач перебував на посаді начальника тилу військової частини з 11 серпня 2011 року.

Крім того, у висновку Звіту аудиту ресурсного забезпечення (розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня) окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини А1801 від 29 липня 2013 року № 234/40/65 зазначено, що у зв'язку з тим, що з 08 квітня 2011 року по 27 листопада 2012 року жодного разу не було оформлено результатів інвентаризації пального у відповідності до вимог нормативних документів Міністерства оборони України, за наявними документами, письмовою інформацією посадових осіб об'єкту контролю достовірно встановити період виникнення недостачі під час теперішнього контрольного заходу не можливо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди першої та апеляційної інстанцій належної правової оцінки не надали, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було витребувано та не досліджено актів прийому передачі посади командиром військової частини А0796 генерал-майором Колесником І.І. від попереднього командира армійського корпусу.

Колегія суддів зазначає, що суди повинні були витребувати у сторін докази, які підтверджують або спростовують правомірність їхніх доводів і заперечень. Якщо сторони у справі таких доказів не надали або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Отже, приймаючи рішення у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі встановили обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також не дали оцінку всім доказам, з яких суди першої та апеляційної інстанцій виходили при прийнятті рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А0796, Командира військової частини А0796 генерал-лейтенант Колесника Ігоря Івановича, Начальника Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України Замана В.М., Міністра оборони України Лебедєва П.В. про визнання протиправним та скасування наказу, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

Я.Л. Іваненко