Ухвала суду № 41223130, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/30037/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Амєліна С.Є.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Приватного підприємства "Автостоянка Відродження" до Суворовського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Державного казначейства України про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

У січні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та ПП "Автостоянка Відродження" звернулись до суду з позовом до Суворовського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Державного казначейства України про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ПП "Автостоянка Відродження" залишено без задоволення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24 грудня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Козюком О.М. прийнято постанову, що затверджена начальником відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, згідно якої, в процесі примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №5017/783/2012 від 15.11.2012 зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 привести земельну ділянку загальною площею 1,02 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованих диспетчерського пункту та добудови спостережного посту № 2.

Згідно зі статтями 5, 11, 20 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів Державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб) затвердженої наказом МВС України, Міністерства юстиції України від 25.06.2002 за № 541/6829 органом Державної виконавчої служби постановлено залучити 5 працівників органів внутрішніх справ для забезпечення охорони громадського порядку при проведенні вищезазначених виконавчих дій.

Державним виконавцем постановлено начальнику Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області забезпечити присутність п'ятьох працівників органів внутрішніх справ на 11 год. 30 хв. 28.12.2012 за адресою: АДРЕСА_1. Копію постанови державного виконавця від 24 грудня 2012 року направлено для виконання до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та отримано районним відділом 25.12.2012.

На підставі отриманої постанови державного виконавця, у відповідності до спільного наказу МВС України та Міністерства юстиції України від 25.06.2002 №607/56/5 «Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб)», з метою забезпечення громадського порядку, особистої та майнової безпеки громадян, недопущення правопорушень під час проведення заходу, начальником Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області прийнято наказ № 955 від 25.12.2012 «Про заходи щодо забезпечення охорони громадського порядку під час виконання постанов першого Суворовського відділу державної виконавчої служби щодо проведення виконавчих дій» та затверджено план заходів від 26.12.2012 щодо забезпечення охорони громадського порядку й безпеки під час проведення виконавчих дій по приведенню земельної ділянки загальною площею 1,02 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованих диспетчерського пункту та добудови спостережного посту № 2.

Судами встановлено, що під час здійснення виконавчих дій щодо приведення земельної ділянки загальною площею 1,02 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у попередній стан, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №35666476 від 12.12.2012 першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції була чинною, у встановленому законодавством порядку не скасована, проте у добровільному порядку наказ Господарського суду Одеської області № 5017\783\2012, виданого 15.11.2012 та постанова державної виконавчої служби позивачами виконані не були.

28 грудня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 відбулись виконавчі дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Козюка О.М. по примусовому виконанню наказу №5017\783\2012, виданого 15.11.2012 Господарським судом Одеської області про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо приведення земельної ділянки загальною площею 1,02 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у попередній стан, за участю працівників Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області які, діяли відповідно до наданих головним державним виконавцем доручень з виконання судового рішення та наказу начальника Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області №955.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій Суворовського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню в тому числі ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України «Про міліцію» міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана надавати допомогу державному виконавцю при проведенні виконавчих дій у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 «Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 25.06.2002 №607/56/5 працівники органів внутрішніх справ у разі необхідності залучаються державними виконавцями для охорони громадського порядку до проведення виконавчих дій при виконанні рішень судів та інших органів у випадках: примусового входження до приміщень та сховищ боржників - юридичних осіб у разі відмови державному виконавцю у добровільному допуску до них; примусового входження до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи за рішенням суду, у разі відмови державному виконавцю у добровільному допуску до них;арешту й опису майна боржників, його вилучення; вселення та виселення; розшуку у виконавчому провадженні громадянина - боржника, дитини за ухвалою суду або транспортних засобів боржника за постановою державного виконавця; при проведенні інших виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Про залучення працівників органів внутрішніх справ для забезпечення охорони громадського порядку при проведенні виконавчих дій державним виконавцем виноситься постанова, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби та скріплюється печаткою відділу. Згідно п.2.5. Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб) начальник органу внутрішніх справ залежно від місця проведення виконавчих дій та характеру примусових заходів виконання рішення видає розпорядження про направлення необхідної кількості працівників міліції для забезпечення охорони громадського порядку при проведенні виконавчих дій державним виконавцем

Таким чином, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівники Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області були учасниками виконавчого провадження та діяли відповідно до наданих головним державним виконавцем доручень з виконання судового рішення згідно приписів чинного законодавства України та охороняли громадський порядок.

Судами не встановлено, що відповідачами по справі було порушено приписи положень діючого законодавства, чи проявлена бездіяльність під час виконання покладених на них обов'язків. В свою чергу, позивачами не було доведено обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачами його прав, свобод чи інтересів належними та допустимими доказами.

При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статтей 1167, 1187 Цивільного кодексу України, що визначають підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз'яснень, даних в пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Разом з цим, позивачами не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області їм заподіяно моральну шкоду, наявності причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою та нанесеною шкодою.

Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Оскільки, під час розгляду адміністративної справи, судами не було встановлено протиправних дій Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, то позовні вимоги про стягнення на користь позивачів, завданої протиправними діями матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог щодо визнання протиправними дій.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позовних вимог в частині щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Приватного підприємства "Автостоянка Відродження" до Суворовського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Державного казначейства України про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді С.Є. Амєлін

А.Ф. Загородній