Ухвала суду № 41223120, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/41315/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Амєліна С.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з наслідками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії серії НОМЕР_1, довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 807906 від 13 червня 2013 року та пенсійним посвідченням від 27 жовтня 2009 року НОМЕР_2.

В період з 25 травня по 26 червня 1987 року ОСОБА_2 перебував у відряджені в м. Чорнобиль та виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі Київського обласного ремонтно-будівельного тресту Обласного управління житлово-комунального господарства.

25 листопада 2013 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації з заявою про встановлення йому статусу інваліда війни та видачі посвідчення встановленого зразка. До зазначеної заяви ним було додано копію паспорта; копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії серії НОМЕР_1; копію довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 807906 від 13 червня 2013 року; копію довіреності його представника; копію листа Державного архіву Київської області від 27 серпня 2010 року № М-28; копії перепусток на право в'їзду в закриту зону м. Чорнобиль; копію довідки (маршрутний лист); копію фотокартки.

Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації листом № 37-М/157-16 від 29.11.2013 відмовило позивачу в задоволенні заяви та зазначило про відсутність правових підстав для встановлення ОСОБА_2 статусу інваліда війни у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували участь останнього у складі формувань саме Цивільної оборони.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність відмови Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації в установленні статусу інваліда війни ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Вимогами пункту 9 частини 2 статті 7 вищевказаного Закону, передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженого наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, формування Цивільної оборони, в тому числі - невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Завдання щодо викання завдань виробничого характеру на них не покладалися та не покладаються.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень було встановлено, що позивач брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проте не в складі формувань Цивільної оборони. Крім того документальне підтвердження участі у таких формуваннях у ОСОБА_2 відсутнє.

Також у своєму листі від 19.10.2011 №0104/1698 Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС повідомило, що відповідно до змісту архівних розпорядчих документів начальника та штабу Цивільної оборони Київської області, інших матеріалів та даних, які стосуються організації на території області заходів Цивільної оборони у зв'язку з аварією на ЧАЕС, територіальні та об'єктові невоєнізовані формування Цивільної оборони підприємств, установ та організацій області, а також формування обласних служб Цивільної оборони, залучалися до виконання заходів цивільної оборони виключно в 1986 році.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що залучення до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення для даної категорії осіб, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді С.Є. Амєлін

А.Ф. Загородній