Рішення № 41222699, 28.10.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/77/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2014 Справа № 908/3430/14

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району міста Запоріжжя (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача: Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 00698986)

про стягнення заборгованості в сумі 531 376, 32 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Іванчик О.М., юрисконсульт Концерну "Міські теплові мережі", довіреність № 9151/27 від 31.12.2013р.

від відповідача: Ткаченко Т.М., довіреність № 608 від 22.10.2014р.

Концерн "МТМ" в особі Філії Концерну "МТМ" Жовтневого району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення з відповідача на користь Концерну "МТМ" заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600083 від 01.09.2006р. в сумі 531 376, 32 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 16.09.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. 1, 2, 54-57, 66, 67, 82 ГПК України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", "Правилами користування тепловою енергію".

Ухвалою від 17.09.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3430/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 06.10.2014р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 06.10.2014р. оголошено перерву до 16.10.2014р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 16.10.2014р. розгляд справи відкладений на 28.10.2014р. о 14 год. 30 хв.

В судовому засіданні 28.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 03.11.2014р.

Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 28.10.2014р. представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (т.1, а.с.3-6), просить суд стягнути з відповідача на користь Концерну "МТМ" заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600083 від 01.09.2006р. в сумі 531 376, 32 грн., з яких: 443 311, 09 грн. основного боргу, 12 315, 30 грн. пені, 55 365, 22 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 20 384, 71 грн. - 3 % річних від простроченої, суми.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за період з лютого 2012р. по лютий 2014р. він відпустив відповідачу теплову енергію на суму 541 127, 88 грн., проте відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання та оплатив отримані послуги лише на загальну суму 97 816, 79 грн.

Таким чином, сума основного боргу складає 443 311, 09 грн.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачу також нараховано пеню, 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.10.2014р. підтримала відзив на позовну заяву від 03.10.2014р. № 487 та клопотання про відстрочення та розстрочення суми боргу від 24.10.2014р. № 678. Зазначила, що відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі, проте через тяжке фінансове становище не в змозі одразу погасити заборгованість, у зв'язку із чим просить суд відстрочити та розстрочити суму боргу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (Споживач) та Концерном "МТМ" (Теплопостачальна організація) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. № 600083, за яким Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами. (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком № 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - протягом року;

- кондиціювання - по замовленню Споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Позивачем виконані всі умови договору, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії в період з лютого 2012р. по лютий 2014р. на загальну суму 541 127, 88 грн.(т.1, а.с. 62-72).

На оплату вищезазначених актів виставлені рахунки на загальну суму 541 127, 88 грн., (т.1, а.с.51-61).

Відповідно до п.п.3.2.6 Договору, Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно п. 6.1 Договору, розрахунки за даним договором здійснюється в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Як зазначено у п. 6.3 Договору, оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Артема, буд. 79-А, тел. 787-65-93 документи за розрахунковий період:

- рахунок фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ);

- акт звіряння розрахунків (п. 6.6 Договору).

Згідно п.п. 6.6.1 Договору, отриманий Акт приймання - передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

В підпункті 6.6.2 Договору передбачено, що в разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1 договору строк. У разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідач свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. № 600083 не виконав належним чином та здійснив оплату лише на суму 97 816, 79 грн. (банківські виписки в т.1, а.с. 73-77).

Доказів оплати відповідачем суми боргу у розмірі 443 311, 09 грн. сторонами під час судового розгляду до матеріалів справи не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. № 600083.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі, що розглядається, оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.3 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. № 600083, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Частиною 1 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Акти приймання - передачі теплової енергії на суму 541 127, 88 грн. оформлені позивачем відповідно до п.п. 6.6.2 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. № 600083 і вважаються погодженими сторонами (т.1, а.с.51-61).

Тому вказані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Враховуючи встановлений судом факт неповного виконання ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 443 311, 09 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 12 315, 30 грн. пені, 20 384, 71 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 55 365, 22 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В підпункті 7.2.8. договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. № 600083 сторони визначили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума пені відповідає діючому законодавству та підтверджується розрахунком, що доданий до позовної заяви (т.1, а.с 24).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором від 01.09.2006р. № 600083 сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 92 976, 16 грн. з 25.03.2014р. по 28.01.2013р. (310 днів прострочки) 3 % річних складає 2 363, 09 грн.;

від суми боргу 85 160, 71 грн. з 29.01.2013р. по 06.08.2014р. (555 днів прострочки) 3 % річних складає 3 884, 73 грн.;

від суми боргу 64 028, 23 грн. з 07.08.2014р. по 28.08.2014р. (22 дні прострочки) 3 % річних складає 115, 78 грн.;

від суми боргу 54 028, 23 грн. з 29.08.2014р. по 02.09.2014р. (5 днів прострочки) 3 % річних складає 22,20 грн.;

від суми боргу 37 216, 37 грн. з 25.04.2012р. по 02.01.2013р. (253 днів прострочки) 3 % річних складає 771, 80 грн.;

від суми боргу 21 652, 49 грн. з 25.12.2012р. по 02.01.2013р. (9 днів прострочки) 3 % річних складає 15,98 грн.;

від суми боргу 56 185, 43 грн. з 25.01.2013р. 02.09.2014р. (586 днів прострочки) 3 % річних складає 2 706, 14 грн.;

від суми боргу 63 884, 09 грн. з 25.02.2013р. по 02.09.2014р. (555 днів прострочки) 3 % річних складає 2 914, 16 грн.;

від суми боргу 57 619, 68 грн. з 25.03.2013р. по 02.09.2014р. (527 днів прострочки) 3 % річних складає 2 495, 80 грн.;

від суми боргу 63 550, 98 грн. з 25.04.2013р. по 02.09.2014р. (496 днів прострочки) 3 % річних складає 2 590, 79 грн.;

від суми боргу 10 382, 09 грн. з 25.05.2013р. по 02.09.2014р. (466 днів прострочки) 3 % річних складає 397, 65 грн.;

від суми боргу 27 889, 14 грн. з 25.01.2014р. по 02.09.2014р. (221 днів прострочки) 3 % річних складає 506, 59 грн.;

від суми боргу 56 640, 77 грн. з 25.02.2014р. по 02.09.2014р. (190 днів прострочки) 3 % річних складає 884, 53 грн.;

від суми боргу 53 130, 68 грн. з 25.03.2014р. по 02.09.2014р. (162 днів прострочки) 3 % річних складає 707, 44 грн.

Таким чином, згідно розрахунку суду, сума 3 % річних складає 20 376, 68 грн.

У зв`язку із чим стягненню підлягають річні в розмірі 20 376, 68 грн. В частині стягнення 3 % річних в сумі 8, 03 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 55 365, 22 грн. втрат від інфляції грошових коштів підлягають задоволенню повністю. Сума втрат від інфляції грошових коштів розрахована у відповідності з приписами законодавства і підтверджується розрахунком, доданим до позовної заяви (т.1, а.с 26-28).

Клопотання відповідача від 24.10.2014р. № 678 про відстрочку та розстрочку суми боргу підлягає задоволенню частково.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Тобто законодавцем у зазначеній нормі не передбачено одночасного надання розстрочки та відстрочки виконання судового рішення.

Як зазначено в п.п. 7.1.1, 7.1.2 постанови пленуму ВГСУ від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2 згаданої постанови пленуму ВГСУ визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття цих заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У клопотанні від 24.10.2014р. № 678 відповідач посилається на те, що ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" засноване на базі державної власності, але є самостійним суб'єктом підприємницької діяльності та не фінансується за рахунок державного бюджету.

На час розгляду справи підприємство має велику дебіторську заборгованість, яка склалась в зв'язку з невиконанням територіальними органами Держземагенства, своїх договірних зобов'язань за рахунок коштів державного бюджету України в сумі 9 051 000, 00 грн.

Загальний розмір дебіторської заборгованості, включаючи інших боржників, складає 9 291 842, 00 грн.

Станом на 01.10.2014р. ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" має кредиторську заборгованість у розмірі 8 504 376, 45 грн.

Крім того, підприємство має заборгованість по сплаті:

Заробітної плати - 1 463 200, 00 грн.;

Єдиного соціального внеску - 629 000, 00 грн.;

ПДВ - 35 300, 00 грн.

Також відповідач зазначає, що Розпорядженням Національної служби посередництва і примирення від 29.08.2014р. № 150-р зареєстровано колективний трудовий спір (конфлікт) між найманими працівниками ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та самим ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", який до теперішнього часу не вирішено.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В судовому засіданні господарським судом оглянуті та досліджені документи, які підтверджують обґрунтування доводів заявника стосовно надання йому відстрочки або розстрочки, а саме:

розпорядження Національної служби посередництва і примирення № 150-р від 29.08.2014р. про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" міста Запоріжжя.

Вказаним Розпорядженням, зокрема, зареєстровано такі вимоги найманих працівників:

- Забезпечити виплату заборгованості із заробітної плати (з нарахуванням) у сумі 1 596 103,36 грн. (станом на 01.08.2014);

- Забезпечити виплату поточної заробітної плати в термін, передбачений в п.4.8 Колективного договору - 2 рази на місяць;

- Забезпечити виплату коштів на відрядження у сумі 69,0 тис. грн.. (станом на 01.08.2014р.);

- Привести встановлення розмірів тарифних ставок, посадових окладів працівників згідно вимог ст. 97 КЗпП України, ст. 11, 15 Закону України "Про оплату праці", Галузевої угоди з внесенням змін до штатного розкладу відповідно діючого законодавства (т.2, а.с.6);

протокол № 1 засідання примирної комісії по колективному трудовому спору (конфлікту) між найманими працівниками ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" м. Запоріжжя від 10.09.2014р.

В цьому протоколі сторонами з'ясовано, що значною мірою заборгованість та несвоєчасність виплати заробітної плати обумовлено неповним та несвоєчасним надходженням коштів державного бюджету. Сторони дійшли згоди, що підприємство не в змозі вирішити зазначене питання власними силами без допомоги держави, адже виконувались роботи за рахунок державного бюджету (т.2, а.с.7-9);

протокол № 2 засідання примирної комісії по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) найманими працівниками ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" м. Запоріжжя від 30.09.2014р.

В цьому протоколі міститься інформація про те, що основною причиною заборгованості із виплати заробітної плати є заборгованість за виконані роботи (надані послуги) територіальних органів Держземагенства, а саме підготовка документації з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка станом на 29.09.2014 складає 9 051 013,27 грн. за заборгованість органів місцевого самоврядування, за рахунок місцевих бюджетів, за виконані роботи з нормативної грошової оцінки земельних пунктів, в сумі 16 014 862,68 грн.(т.2, а.с.10-15);

довідку ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 03.10.2014р. № 485 про дебіторську заборгованість станом на 01.10.2014р. у розмірі 9 291 842, 99 грн. (т.1, а.с.106);

довідку ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про кредиторську заборгованість станом на 01.10.2014р. у сумі 8 504 376, 45 грн. (т.1, а.с.107);

постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ВП № 44936842 від 15.10.2014р. про арешт коштів боржника, якою накладений арешт на кошти, що містяться на 15 рахунках ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у межах суми 43 006, 22 грн. (т.1, а.с.139-140);

постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ВП № 44936842 від 15.10.2014р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладений арешт на все майно, що належить боржнику ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у межах суми стягнення 43 006, 22 грн. (т.1, а.с.142);

Статут ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (нова редакція), затверджений наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 22.12.2009р. № 689 (т.1, а.с.108-125), згідно п.3.2 якого відповідач є самостійним суб'єктом господарювання, що засноване і діє на основі державної власності, входить до сфери управління Державного агентства земельних ресурсів України (надалі - Держземагенство України) та підпорядковане і підзвітне Державному підприємству "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (надалі - ДП "Головний інститут землеустрою"). Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за Підприємством на праві повного господарського відання (п.5.2 Статуту).

З огляду на викладене, суд вважає, що заявником надано належні докази та доведено наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін.

Суд вважає, що саме розстрочка виконання рішення господарського суду буде сприяти захисту інтересів обох сторін. Розстрочення сплати суми боргу може позитивно вплинути на господарську діяльність відповідача та надасть реальну змогу підприємству розрахуватися з позивачем.

Враховуючи виняткові обставини, що сталися у відповідача, який є державним підприємством, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача частково та розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу, пені, 3 % річних від простроченої суми та втрат від інфляції грошових коштів на 12 місяців.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 11 320, 36 грн. на підставі платіжних доручень № 13325 від 25.11.2013р. у сумі 1 720, 50 грн., № 11561 від 05.06.2014р. на суму 2 291, 86 грн., № 11641 від 05.06.2014р. на суму 1 827, 00 грн., № 11647 від 05.06.2014р. на суму 1 827, 00 грн., № 16015 від 05.08.2014р. на суму 1 827, 00 грн., № 18652 від 09.09.2014р. на суму 1 827, 00 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011р. N 3674 VI "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

за подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позовна заява концерну "МТМ" в особі Філії Концерну "МТМ" Жовтневого району м. Запоріжжя надійшла до суду 16.09.2014р.

Статтею 8 Закону України від 16.01.2014р. № 719-VIІІ "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено на 2014 рік мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

Як свідчать матеріали позовної заяви, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 531 376, 32 грн.

Сума судового збору повинна складати 10 627, 53 грн. (2 % від ціни позову 531 376, 32 грн.).

Таким чином переплата судового збору складає 692, 83 грн.

Згідно із статтею 7 Закону України від 08.07.2011р. № 02/163-48 "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п. 5.1, 5.2 п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

У її застосуванні господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке.

Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

У зв'язку із тим, що позивач при звернені з позовом до суду переплатив судовий збір у розмірі 692, 83 грн., тому суд вважає за необхідне повернути судовий збір у розмірі 692, 83 грн., сплачений позивачем за платіжним дорученням № 18652 від 09.09.2014р. на суму 1 827,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного з Державного з Державного з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 00698986) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району міста Запоріжжя (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) 443 311 (чотириста сорок чотири тисячі триста тридцять одну) грн. 09 коп. боргу за отриману теплову енергію в гарячій воді.

3. Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 443 311 (чотириста сорок чотири тисячі триста тридцять одну) грн. 09 коп. строком на 12 (дванадцять) місяців, починаючи з 20 листопада 2014 року та стягуючи:

20.11.2014р. - 36 942 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 59 коп.;

20.12.2014р. - 36 942 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 59 коп.;

20.01.2015р. - 36 942 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 59 коп.;

20.02.2015р. - 36 942 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 59 коп.;

20.03.2015р. - 36 942 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 59 коп.;

20.04.2015р. - 36 942 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 59 коп.;

20.05.2015р. - 36 942 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 59 коп.;

20.06.2015р. - 36 942 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 59 коп.;

20.07.2015р. - 36 942 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 59 коп.;

20.08.2015р. - 36 942 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 59 коп.;

20.09.2015р. - 36 942 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 59 коп.;

20.10.2015р. - 36 942 (тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 60 коп.

4. Стягнути з Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 00698986) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району міста Запоріжжя (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А, рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) 12 315 (дванадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 30 коп. пені, 20 376 (двадцять тисяч триста сімдесят шість) грн. 68 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 55 365 (п'ятдесят п'ять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 22 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 10 627 (десять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 53 коп. витрат на судовий збір.

5. Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 12 315 (дванадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 30 коп. пені, 20 376 (двадцять тисяч триста сімдесят шість) грн. 68 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 55 365 (п'ятдесят п'ять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 22 коп. втрат від інфляції грошових коштів строком на 12 (дванадцять) місяців, починаючи з 20 листопада 2014 року та стягуючи:

20.11.2014р. - 7 338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 10 коп.;

20.12.2014р. - 7 338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 10 коп.;

20.01.2015р. - 7 338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 10 коп.;

20.02.2015р. - 7 338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 10 коп.;

20.03.2015р. - 7 338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 10 коп.;

20.04.2015р. - 7 338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 10 коп.;

20.05.2015р. - 7 338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 10 коп.;

20.06.2015р. - 7 338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 10 коп.;

20.07.2015р. - 7 338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 10 коп.;

20.08.2015р. - 7 338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 10 коп.;

20.09.2015р. - 7 338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 10 коп.;

20.10.2015р. - 7 338 (сім тисяч триста тридцять вісім) грн. 10 коп.

6. Повернути Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району міста Запоріжжя (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А, рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) 692 (шістсот дев'яносто дві) грн. 83 коп. судового збору, надмірно сплаченого згідно платіжному дорученню № 18652 від 09.09.2014р. на суму 1 827,00 грн. (оригінал платіжного доручення № 18652 від 09.09.2014р. на суму 1 827,00 грн. залучений до матеріалів справи).

7. В частині стягнення 8 (вісім) грн. 03 коп. - 3 % річних від простроченої суми в задоволенні позову відмовити.

8. Повне рішення складено 03.11.2014р.

Суддя В.М. Соловйов