Рішення № 41222440, 04.11.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

04 листопада 2014 року Справа № 927/1666/14

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова",

вул. Оболонська, 38, кв.36, м. Київ, 04071

юридичну особу представляє: комунальний енергогенеруючий підрозділ "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова",

вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14014

відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_2, 14013

предмет спору: про стягнення 29073,6 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Машко О.П., довіреність №121 від 25.09.2014 року, представник

від відповідача: ОСОБА_1, особисто

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова", юридичну особу представляє: комунальний енергогенеруючий підрозділ "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова" подано позов про стягнення з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 23643,05 грн. боргу; 2666,83 грн. пені; 390,39 грн. річних та 2373,33 грн. інфляційних втрат, за неналежне виконання умов договору №1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року та додатків до нього.

В судовому засіданні 04.11.2014 року представником позивача та відповідачем подані письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

В судовому засіданні 04.11.2014 року представником позивача подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд клопотання задовольнив, подані документи залучено судом до матеріалів справи.

Також представником позивача подано письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв"язку з тим, що після порушення провадження у справі 28.10.2014 року відповідачем сплачено 6000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.10.2014 року, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач зменшує позовні вимоги на цю суму та просить стягнути з відповідача 17643,05 грн. боргу; 2666,83 грн. пені; 390,39 грн. річних та 2373,33 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти зменшення суми основного боргу на 6000,00 грн. не заперечував.

Письмова заява позивача про зменшення розміру позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача 17643,05 грн. боргу; 2666,83 грн. пені; 390,39 грн. річних та 2373,33 грн. інфляційних втрат прийнята судом, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.11.2014 року відповідач заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи копії квитанції №47 від 03.11.2014 року на суму 8000 грн., призначення платежу: заборгованість за теплопостачання, згідно договору №1721 від 23.12.2013 року; ФОП ОСОБА_1.

Подані відповідачем документи залучено судом до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін не надійшло.

В судовому засіданні суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Представник відповідача щодо позовних вимог не заперечував.

В судовому засіданні 04.11.2014 року судом було здійснено огляд оригіналу квитанції №47 від 03.11.2014 року на суму 8000 грн.

Представник позивача підтвердив, що відповідачем дійсно сплачено частину боргу 03.11.2014р. в сумі 8000 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивачем було зменшено позовні вимоги в частині основного боргу на 6000,00 грн., у зв»язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 17643,05 грн. боргу; 2666,83 грн. пені; 390,39 грн. річних та 2373,33 грн. інфляційних втрат, суд розглядає дану справу з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 19 Закону України „Про теплопостачання" та Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язковість укладення в письмовій формі договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

23.12.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (постачальник) та відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до умов зазначеного договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року, позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку № 1 договору, а споживач (відповідач) сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1. договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року, теплова енергія постачається споживачу для об»єктів та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору «Обсяги постачання теплової енергії»: за період з 23.12.2013 року по 22.12.2014 рік, в межах 189.59 Гкал./рік, найменування об»єктів та його адреси: плавальний басейн в.Щорса, 18, Son=330,7 м.кв.; допоміжні приміщення в.Щорса,18, Son=191,2 м.кв., г.в.51,07 м.куб./міс.

Орієнтована вартість енергії, що постачається споживачу, за поточний рік відповідно до тарифів, які діють на момент укладення договору, становить 95951,50 грн., ПДВ 19190,30 грн. Всього 115141,80 грн. Дата зняття споживачем показань приладів обліку - 20-те число поточного місяця. Подання звіту постачальнику - не пізніше 22-го числа поточного місяця.

Пунктом 10.1. договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 22.12.2014 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4. договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року).

На день розгляду спору в суді, сторонами не подано доказів припинення дії спірного договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року, в порядку п. 10.2. договору чи його розірвання, в установленому законодавством порядку.

Пунктом 6.1. договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.4.2.4. договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року, постачальник зобов»язаний повідомляти споживача про зміни нормативних документів, які визначають взаємовідношення з постачальником.

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №61 від 03.02.2012 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п. 5.1. договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року, облік спожитої споживачем теплової енергії здійснюється із теплоносієм постачальника згідно приладів обліку у відсотковому відношенні від загального споживання теплової енергії.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін, передбачений в додатку №1 до договору (п. 5.5. договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року).

Позивачем додано до матеріалів справи акт від 19.02.2014 року про зняття показань з приладу обліку теплової енергії; акт зняття показань приладів, виконуючих облік тепла на опалення та ГВП, зняті на об»єкті споживача 20.03.2014 року; акт №279 від 30.04.2014 року про опломбування закритих задвижок на вводі системи опалення.

На виконання умов договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року, позивач поставив відповідачу за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року теплової енергії на загальну суму 40140,13 грн., що підтверджується копіями рахунків-фактур на оплату: №№ 01721 від 28.02.2014 року на суму 19094,14 грн.; від 31.03.2014 року на суму 9419,53 грн., від 30.04.2014 року на суму 11626,46 грн., копії яких додані до матеріалів справи.

У відповідності до п.3.2.22. договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року, відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п. 6.1. цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця споживач зобов»язаний повідомити про це постачальника.

Рахунки-фактури №№ 01721 від 28.02.2014 року на суму 19094,14 грн.; від 31.03.2014 року на суму 9419,53 грн., від 30.04.2014 року на суму 11626,46 грн. були направлені відповідачу, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками про їх відправлення від 10.03.2014 року, 09.04.2014 року, 14.05.2014 року, копії яких додані до матеріалів справи.

Згідно рахунку-фактури №01721 від 30.06.2014 року, у зв»язку з коригуванням позивачем показників приладу обліку, суму нарахувань за поставлену теплову енергію зменшено на 11097,08 грн. Даний рахунок фактуру №01721 від 30.06.2014 року за мінусом суми 11097,08 грн. було направлено відповідачу, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками про його відправлення від 08.07.2014 року, копія якого додана до матеріалів справи.

Відповідач не заперечив та не надав суду доказів щодо неотримання рахунків на оплату.

Відповідно до п. 6.5.-6.7. договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року, розрахунки споживача із постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно діючого законодавства, згідно рахунків постачальника щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику 50 % вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку і зараховується заліком наступного місяця.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року, за отриману теплову енергію за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року розрахувався частково, сплативши 5400 грн., а саме: 11.07.2014 року - 1000,00 грн.; 23.07.2014 року - 200,00 грн.; 01.08.2014 року - 200,00 грн.; 12.09.2014 року - 2000,00 грн.; 23.09.2014 року - 2000,00 грн., 28.10.2014р. - 6000 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.10.2014 року, доданої до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість за поставлену теплову енергію, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, становила 17643,05 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідачем в рахунок основного боргу, було сплачено 8000 грн., згідно квитанції №47 від 03.11.2014 року, призначення платежу: заборгованість за теплопостачання, згідно договору №1721 від 23.12.2013 року; ФОП ОСОБА_1.

Представник позивача в судовому засіданні щодо факту сплати відповідачем 8000,00 грн. основного боргу не заперечував.

Приймаючи до уваги, що відповідачем після порушення провадження у справі сплачено основний борг в розмірі 8000,00 грн., що підтверджується наданою відповідачем копією квитанції №47 від 03.11.2014 року, призначення платежу: заборгованість за теплопостачання, згідно договору №1721 від 23.12.2013 року; ФОП ОСОБА_1, суд доходить висновку, що спір між сторонами в частині стягнення основної заборгованості в сумі 8000,00 грн., врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 8000,00 грн. боргу підлягає припиненню.

Відповідно з відповідача підлягає стягненню заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 9643,05 грн. (23643,05 грн.-8000,00 грн.-6000,00 грн.).

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2666,83 грн. за період з 18.03.2014 року по 12.09.2014 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, пунктом 7.2.3. договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, і відповідачем допущена прострочка в оплаті спожитої теплової енергії, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 2666,83 грн. за період з 18.03.2014 року по 12.09.2014 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 2373,33 грн. за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року та 3% річних в сумі 390,39 грн. за період з 18.03.2014 року по 09.09.2014 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.3. договору № 1721 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 23.12.2013 року передбачено, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, відповідач сплачує борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати теплової енергії, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 390,39 грн. за період з 18.03.2014 року по 09.09.2014 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повній сумі.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 2372,84 грн., у зв»язку з допущенням позивачем арифметичної помилки при розрахунку інфляційних втрат за прострочку оплати.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за поставлену теплову енергію своєчасно в повній сумі не сплатив, а тому господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 9643,05 грн. боргу; 2666,83 грн. пені; 390,39 грн. 3% річних; 2372,84 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 8000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача , то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням суми основного боргу, яка була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1826,96 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 546, 549, 614, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України; ст.4 Закону України „Про судовий збір"; ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі в частині стягнення 8000 грн. припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, 14013 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова", вул. Оболонська, 38, кв.36, м. Київ, 04071 (п/р 26001012350101 у ПАТ "Альфа-Банк" в м. Києві, МФО 300346, код ЄДРПОУ 21680602) 9643,05 грн. боргу; 2666,83 грн. пені; 390,39 грн. 3% річних; 2372,84 грн. інфляційних втрат та 1826,96 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 05.11.2014р.

СУДДЯ Л.М. Лавриненко