Рішення № 41222427, 14.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26______________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 911/12/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомплект», м. Курськ Російської Федерації,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «РГК», смт. Рокитне,

про стягнення 20 620,00 рос. рублів, що еквівалентно 5 098,35 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркомплект», м. Курськ Російської Федерації, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 11.12.2013р. №199 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «РГК», смт. Рокитне, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу від 26.04.2013р. №26/04/13 в сумі 20 620,00 російських рублів (що за курсом НБУ станом на 02.12.2013р. становить 5 098,35 грн.) та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов Договору купівлі-продажу, укладеного 26.04.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркомплект» та товариством з обмеженою відповідальністю «РГК», не здійснив поставку оплаченого позивачем товару, у зв'язку з чим за товариством з обмеженою відповідальністю «РГК» рахується заборгованість за непоставлений товар в розмірі 20 620,00 російських рублів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/12/14 та призначено справу до розгляду.

Враховуючи, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркомплект» є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до законодавства Росії, вручення документів по справі № 911/12/14 позивачу здійснюється відповідно до положень Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р. шляхом направлення до арбітражного суду Курської області доручень про вручення документів.

07.07.2014р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання від 07.07.2014р. про розгляд справи без участі його представника.

10.09.2014р. до господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомплект» надійшла заява від 05.09.2014р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором від 26.04.2013р. №26/04/13 в розмірі 320 620,00 російських рублів. Вказане клопотання оплачене судовим збором та 05.09.2014р. направлено поштою відповідачу.

Розглянувши подану заяву, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Виходячи із змісту поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркомплект» заяви від 05.09.2014р. про збільшення розміру позовних вимог, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд встановив, що позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише збільшує суму позову. За таких обставин господарський суд в порядку ст. 22 ГПК України приймає зазначену заяву до розгляду.

Справа розглядатиметься в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомплект» від 05.09.2014р. про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «РГК» 320 620,00 російських рублів заборгованості за Договором від 26.04.2013р. №26/04/13.

Позивач та відповідач в судові засідання 08.07.2014р. та 14.10.2014р. своїх представників не направили, вимоги суду, викладені в ухвалах від 10.01.2014р. та від 08.07.2014р., не виконали, витребувані судом документи та докази не надали. Відповідач про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомплект», м. Курськ Російської Федерації (далі по тексту - ТОВ «Інтеркомплект»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «РГК», смт. Рокитне (далі по тексту -ТОВ «РГК»), всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Відповідно до ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

26.04.2013р. між позивачем - ТОВ «Інтеркомплект» (покупець) та відповідачем - ТОВ «РГК» (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір - Договір №26/04/13 (далі - Договір), викладений єдиним документом, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Відповідно до умов Договору:

- найменування товару: щебінь гранітний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт фракції: відсів 05, 010, фракції щебеня 510, 520, 1020, 2040 та 4070 мм, далі - товар (пункт 1.2. Договору);

- місце отримання товару вказується у заявці (пункт 1.5. Договору);

- доставка товару здійснюється залізничним транспортом у власному рухомому складі наданому покупцем або продавцем на умовах DAP(«ІНКОТЕРМС-2010»): станція переходу кордону Україна-Росія Зерново-Суземка (пункт 1.6. Договору);

- вартість товару, загальна кількість товару та ціна вказуються у Специфікації (Додаток №1), що являється невід'ємною частиною даного Договору (пункт 2.1. Договору);

- товар за даним Договором відвантажується партіями (пункт 2.2. Договору);

- найменування, кількість товару, строк відвантаження кожної партії товару вказується в заявці покупцем, що направляється продавцю факсимільним зв'язком або електронною поштою (пункт 2.3. Договору);

- заявка подається покупцем продавцю не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку відвантаження товару, а оригінал направляється поштою на протязі 15 робочих днів (пункт 2.4. Договору);

- продавець зобов'язаний з моменту отримання заявки,, на протязі 2 робочих днів направити факсимільним зв'язком або електронною поштою, рахунок для оплати (пункт 2.5. Договору);

- покупець зобов'язаний, з моменту отримання рахунку факсимільним зв'язком або електронною поштою, на протязі 5 робочих днів оплатити його або направити повідомлення про відмову від оплати даного рахунку (пункт 2.6. Договору);

- відвантаження товару покупцю здійснюється продавцем після надходження коштів за товар на поточний рахунок продавця на протязі 5 робочих днів (пункт 2.8. Договору);

- звірка взаєморозрахунків між сторонами здійснюються не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання партії товару. При цьому повернення авансових коштів, в разі невиконання продавцем умов даного Договору здійснюється на просту письмову вимогу покупця на адресу продавця в сумі еквівалентної вартості товару, що недопоставлений в строк, на банківські реквізити, вказані в даному Договорі протягом 180 (сто вісімдесят) календарних днів з дати списання грошових коштів з рахунку покупця в банку покупця. А сума, відповідна вартості перевідвантаженого товару, має бути перерахована покупцем продавцеві протягом 5-ти банківських днів з дати відвантаження відповідної партії товару на просту письмову вимогу продавця. Підставою для проведення таких взаєморозрахунків є акт звірки, складений сторонами на підставі даних товаротранспортних документів (пункт 4.3. Договору);

- поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах DAP(«ІНКОТЕРМС-2010»): станція переходу кордону Україна-Росія Зерново-Суземка (пункт 5.1. Договору);

- початок відвантаження партії товару відбувається на протязі п'яти робочих днів з моменту зарахування 100% попередньої оплати, сплаченої покупцем на поточний рахунок продавця, відповідно до умов даного Договору (пункт 5.4. Договору);

- товар вважається поставленим продавцем у відповідності з умовами даного Договору: за кількістю - у відповідності з вагою, вказаною в залізничній накладній (±1%); за якістю - у відповідності до сертифікату якості товару, виданого виробником товару (пункт 5.6. Договору);

- датою відвантаження партії товару є дата, що зазначена в залізничній накладній (пункт 5.8. Договору);

- у разі пред'явлення покупцем обґрунтованої претензії за кількістю: продавець зобов'язаний поставити недопоставлений товар в наступній поставці (пункт 7.5. Договору);

- даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до остаточного виконання сторонами зобов'язань за даним Договором (пункт 8.1. Договору);

- якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку в господарському суді за місцем знаходження відповідача з дотриманням досудового претензійного вирішення спору відповідно до чинного в Україні законодавства (пункт 10.2. Договору);

- сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за Договором, повинна про настання і припинення обставин, що перешкоджають виконання зобов'язань, негайно сповістити іншу сторону у письмовій формі (пункт 13.2. Договору);

- у випадках, не передбачених даним Договором, сторони керуються чинним законодавством України (пункт 14.2. Договору).

Додатком № до Договору (Специфікація. Найменування, кількість та ціна товару) сторони погодили вартість товару, саме: вартість щебеню щільного природного для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт фракції 520 в кількості 5 000 тон становить 23 000 000,00 руб. РФ; вартість щебеню щільного природного для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт фракції 2040 в кількості 10 000 тон становить 4 200 000,00 руб. РФ; вартість щебеню щільного природного для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт фракції 4070 в кількості 20 000 тони становить 8 400 000,00 руб. РФ. Всього загальна вартість товару за даною Специфікацією становить 35 600 000,00 руб. РФ.

В подальшому, пунктом 1 Додаткової угоди від 30.06.2013р. №2 до Договору сторони внесли зміни до пункту 2.8. Договору, встановивши, що відвантаження товару покупцю здійснюється продавцем протягом трьох календарних місяців з дня оплати коштів за товар на поточний рахунок. Усі інші умови Договору залишені без мін.

За правовим змістом відносини сторін є міжнародною купівлею-продажем товарів.

Статтею 1 Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, передбачено, що вона застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах, коли ці держави є договірними державами або коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право договірної держави.

Зазначена Конвенція Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, до якої Україна приєдналася згідно Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 23 серпня 1989 року №7978-XI, ратифікована Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою, державою-правонаступником якої є Російська Федерація, 16.09.1990р. та набрала чинності у Російській Федерації з 01.09.1991р., відповідно є частиною національного цивільного законодавства як України (ст. 10 ЦК України) так і Російської Федерації (ст. 7 Цивільного кодексу Російської Федерації), і має застосування до відносин сторін у справі.

Оскільки вказана Конвенція ООН є частиною як національного законодавства Росії, так і національного законодавства України, суд правомірно застосовує положення вказаної Конвенції до спірних взаємовідносин сторін.

Також відповідно до пункту 9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» господарські суди повинні мати на увазі, що Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів має застосовуватись у вирішенні спорів за договорами купівлі-продажу, укладеними сторонами, які знаходяться у різних державах, незалежно від посилання на зазначену Конвенцію у договорі за наявності однієї із таких умов: сторони договору перебувають у державах, кожна з яких є учасницею конвенції; згідно з колізійними нормами міжнародного приватного права має застосовуватись матеріальне право держави - учасниці конвенції.

Україна приєдналася до Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів із заявою, згідно якої якщо хоча б одна із сторін має своє комерційне підприємство в Українській РСР, положення Конвенції, яке допускає, щоб договір купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру здійснювалися не в письмовій, а в будь-якій формі, незастосовне.

Відповідно до ст. ст. 30, 31 Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів продавець зобов'язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції. Якщо продавець не зобов'язаний поставити товар в якомусь іншому визначеному місці, його зобов'язання стосовно поставки, якщо договір купівлі-продажу передбачає перевезення товару, полягають у здачі товару першому перевізникові для передачі покупцеві.

Судом враховано, що згідно з пункту 10.2. Договору якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку в господарському суді за місцем знаходження відповідача з дотриманням досудового претензійного вирішення спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем направлені відповідачу наступні заявки, а саме:

заявка від 29.04.2013р. №37, в якій позивач просив відвантажити у травні 2013р. щебінь щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт фракції 520 у кількості 10 вагонів;

заявка від 27.05.2013р. №58, в якій позивач просив відвантажити у червні 2013р. щебінь щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт фракції 520 у кількості 15 вагонів;

заявка від 28.05.2013р. №61, в якій позивач просив відвантажити у 2013р. щебінь щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт фракції 520 у кількості 13 вагонів.

Відповідач виставив позивачу для оплати наступні рахунки на оплату товару в загальній кількості 2277,00 тон на загальну суму 1 174 380,00 рос. рублів, а саме:

рахунок-фактура від 15.05.2013р. №СФ-0000102/1 на оплату щебеню фракції 520 у кількості 621 тони на суму 285 660,00 рос. рублів;

рахунок-фактура від 20.05.2013р. №СФ-0000102/2 на оплату щебеню фракції 520 у кількості 897 тон на суму 412 620,00 рос. рублів;

рахунок-фактура від 28.05.2013р. №СФ-0000103 на оплату щебеню фракції 520 у кількості 1 035 тон на суму 476 100,00 рос. рублів.

Відповідно до ст. 59 Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, покупець зобов'язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.

Згідно із частиною 1 ст. 692 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктами 2.6. та 4.1. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплатити продавцю 100% оплату загальної вартості партії товару на протязі п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем або направити повідомлення про відмову від оплати даного рахунку.

Як вбачається з копій платіжних доручень, позивач оплатив замовлений товар в сумі 1195000,00 рос. рублів, а саме сплатив платіжними дорученнями:

від 15.05.2013р. №191 на суму 320 000,00 рос. рублів,

від 20.05.2013р. №206 на суму 275 000,00 рос. рублів,

від 23.05.2013р. №211 на суму 100 000,00 рос. рублів,

від 28.05.2013р. №217 на суму 100 000,00 рос. рублів,

від 31.05.2013р. №224 на суму 400 000,00 рос. рублів (копії платіжних доручень залучені до матеріалів справи).

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем оплачено грошових коштів на 20620,00 рос рублів більше, ніж було зазначено у виставлених відповідачем позивачу рахунках (оплачено всього 1195000,00 рос. рублів, тоді як рахунків на оплату було виставлено відповідачем на суму 1174380,00 рос рублів).

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Згідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Як вбачається з Дорожніх відомостей з доданими до них відомостями вагонів, відповідач здійснив поставку замовленого щебеню в кількості 2277,000 тон, тобто в тій кількості, яка була зазначена у виставлених рахунках на оплату.

За таких обставин має місце переплата в сумі 20620,00 рос рублів, яка отримана та утримується відповідачем безпідставно.

Відповідно до частини 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якого не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що повернення авансових коштів, в разі невиконання продавцем умов даного Договору, здійснюється на просту письмову вимогу покупця на адресу продавця в сумі еквівалентної вартості товару, що недопоставлений, в строк, на банківські реквізити, вказані в даному Договорі протягом 180 (сто вісімдесят) календарних днів з дати списання грошових коштів з рахунку покупця в банку покупця, а сума, відповідна вартості перевідвантаженого товару, має бути перерахована покупцем продавцеві протягом 5-ти банківських днів з дати відвантаження відповідної партії товару на просту письмову вимогу продавця.

Так, позивач, користуючись правом, наданим йому Договором, звернувся до відповідача з претензією від 27.11.2013р. №190, в якій вимагав повернути авансові платежі, у зв'язку із недопоставкою товару. Про надіслання відповідачу вказаної претензії свідчить залучена до матеріалів справи копія касового чеку «Пошти Росії» від 29.11.2013р. №31244. Доказів того, що відповідач передав товар на вартість переплати або повернув грошові кошти позивачу суду не надано.

Згідно до ст. 28 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції одна із сторін має право вимагати виконання якогось зобов'язання іншої сторони, суд не буде зобов'язаний виносити рішення про виконання, в натурі, крім випадків, коли він зробив би це на підставі свого власного закону щодо аналогічних договорів купівлі-продажу, не регульованих цією Конвенцією.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доказів поставки товару на встановлену судом переплату в сумі 20620,00 рос. рублів або доказів повернення переплати у строк, визначений пунктом 4.3 Договору, суду не представив.

За таких обставин переплата в сумі 20620,00 рос рублів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач твердить, що платіжним дорученням від 11.09.2013р. сплатив відповідачу за щебінь по договору від 26.04.2013р. № 26/04/13 суму 300000,00 рос. рублів (копія платіжного доручення, засвідчена банківською установою, залучена до матеріалів справи). Доказів того, що позивач надавав відповідачу заявку на поставку товару на цю суму із зазначенням місця поставки, кількості та асортименту поставки, суду не подано. Доказів того, що відповідачем виставлявся відповідний рахунок на оплату вказаної суми, та доказів того, що відповідачем після оплати було здійснено відвантаження продукції позивачу на суму 300000,00 рос. рублів, суду не подано.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Позивач звертався до відповідача з претензією від 07.07.2014р. №43, в якій зазначав, що термін повернення авансових платежів у випадку нездійснення відповідачем поставки згідно пункту 4.3 Договору складає 180 днів, а відтак термін повернення платежу в сумі 300000,00 рос. рублів сплив 11.03.2014р., відповідно позивач просив відповідача протягом трьох днів з моменту отримання претензії здійснити повернення авансового платежу (копія претензії та касового чеку «Пошти Росії» від 07.07.2014р. № 05165 залучені до матеріалів справи. Доказів того, що відповідачем згідно умов договору здійснено повернення даного авансового платежу, суду не подано.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомплект» повністю, приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «РГК» передоплати в сумі 320 620,00 російських рублів. У зв'язку із задоволенням позову відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись частиною 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 11, 207, 208, частиною 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, ст. ст. 610, 611, частиною 3 ст. 612, ст. ст. 629, 662, 663, 664, частиною 1 ст. 670, частиною 1 ст. 692, частиною 2 ст. 693, ст. ст. 712, 1212 Цивільного кодексу України, частинами 1, 2 ст. 220 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 28, 30, 31 Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85, 123 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркомплект» до товариства з обмеженою відповідальністю «РГК» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РГК» (09600, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 3, код ЄДРПОУ 37066355)

на користь товариства з додатковою відповідальністю «Інтеркомплект» (305040, Росія, м. Курськ, проспект Хрущова, буд. 22, офіс 3, індивідуальний податковий номер 4632017567)

320 620,00 російських рублів (триста двадцять тисяч шістсот двадцять російських рублів нуль копійок) заборгованості,

6 412,40 російських рублів (шість тисяч чотириста дванадцять російських рублів сорок копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 05.11.2014р.