Ухвала суду № 41222175, 05.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4268/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово - інвестиційна компанія «Сімех» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 року по справі за їх позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Промислово - інвестиційна компанія «Сімех» звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.03.2014 року № 0002712202 та № 0002702202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Промислово - інвестиційна компанія «Сімех» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.07.2013 року, за результатами якої складено акт від 18.02.2014 року № 127/10-06-22-02/36710016.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог:

п. 5.1, пп. 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 139.1.9, пунктів 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 31 264 грн.;

п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 26 737 грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 12.03.2014 року:

№ 0002702202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 31 264 грн.;

№ 0002712202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 26 737 грн.

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ «Торговий Дім «Імекс Трейд Плюс» (виконавець) було укладено договір на виконання науково - технічних робіт від 03.03.2011 року № 03/2НТР, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу: «Збір та аналіз зразків вуглецевої сировини Червоноградського родовища, для виробництва цементів та дослідження їх фізико - хімічних властивостей, стосовно використання у виробництві цементів.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що наукові, технічні, економічні та інші вимоги до роботи, що є предметом цього договору, відображені у календарному плані (додаток № 1) та технічному завданні (додаток № 2), які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до цих документів здається (приймається) робота.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що вартість робіт за цим договором становить 70 000 грн., ПДВ- 14 000 грн., разом до сплати 84 000 грн.

Оплата, виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця, протягом 20-ти банківських днів з дати підписання актів здавання - приймання робіт, згідно календарного плану.(п. 3.2 договору)

Розрахунки за виконану роботу проводяться замовником на підставі рахунку - фактури. ( п. 3.3. договору)

Виконавець повинен надати замовнику податкову накладну, оформлену в установленому законодавством порядку. ( п. 3.4. договору)

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем до матеріалів справи надано копії таких документів: договір; акт виконаних робіт від 06.05.2011 року № 1 на загальну вартість робіт 34 125 грн.; податкова накладна від 06.05.2011 року № 1 на суму 34 125 грн.; акт виконаних робіт від 14.03.2011 року № 55 на загальну вартість робіт 31 000 грн.; податкова накладна від 14.04.2011 року № 55 на суму 31 000 грн.

Проте, до матеріалів справи не було надано календарний план, технічне завдання та документи, що підтверджують розрахунки між сторонами.

Матеріали справи містять акти виконаних робіт на загальну суму 65 125 грн.(разом з ПДВ), хоча вартість робіт згідно умов договору становить 84 000 грн. (разом з ПДВ).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Укрліспром 2010» (виконавець) було укладено договір на виконання робіт від 04.05.2011 року № 05/11-НТР, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи: «Збір та аналіз зразків вуглецевої сировини з українських родовищ для виробництва цементів та дослідження їх фізико - хімічних властивостей, стосовно використання у виробництві цементів».

Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до роботи, що є предметом цього договору, відображені у календарному плані (додаток № 1) та технічному завданні (додаток № 2), які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до цих документів здається (приймається) робота (п. 1.2. договору).

Вартість робіт за цим договором становить 100 000 грн., ПДВ - 20 000 грн., разом до сплати 120 000 грн.(п. 3.1. договору)

Оплата, виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця, протягом 20-ти банківських днів з дати підписання актів здавання - приймання робіт, згідно календарного плану.(п. 3.2 договору)

Розрахунки за виконану роботу проводяться замовником на підставі рахунку - фактури та актів виконаних робіт.( п. 3.3. договору)

Виконавець повинен надати замовнику податкову накладну, оформлену в установленому законодавством порядку. ( п. 3.4. договору)

Документи, які мають засвідчити факт виконання робіт за вищевказаним договором є: договір, акти виконаних робіт, податкові накладні; рахунки - фактури, календарний план, технічне завдання, документи, що підтверджують розрахунки між сторонами.

Проте позивачем до матеріалів справи так і не було надано: рахунки-фактури, календарний план, технічне завдання, документи, що підтверджують розрахунки між сторонами.

Надані позивачем до матеріалів справи акти виконаних робіт та податкові накладні від 06.06.2011 року № 63, від 22.06.2011 року № 200 підтверджуються виконання робіт за вищевказаним договором на загальну суму - 95 300 грн. (разом з ПДВ), хоча вартість робіт за договором становить 120 000 грн. (разом з ПДВ).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За п. 198.6 ст. 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З приписів пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абз. 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що для формування податку на додану вартість та податку на прибуток, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для формування податку на додану вартість та податку на прибуток, з огляду на те, що надана позивачем документація не може підтвердити реальність здійснення господарських операцій і не відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів.

Посилання апелянта на те, що період проведення перевірки вказано з 01.01.2011 року по 31.07.2013 року, але відносини позивача з контрагентами було перевірено за весь період взаємовідносин, а тому податковий орган вийшов за межі своїх повноважень, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки донарахування податкових зобов'язань по взаємовідносинах з «ТД «Імекс Трейд Плюс» та ТОВ «Укрліспром 2010» було здійснено податковим органом саме в межах вказаного в акті перевірки періоду.

Доводи апелянта про неправомірність проведення документальної перевірки, колегією суддів оцінюються критично, оскільки з позову чітко слідує, що позивачем оскаржуються виключно податкові повідомлення - рішення, няких вимог щодо визнання протиправними дій податкового органу при проведенні перевірки ТОВ «Промислово - інвестиційна компанія «Сімех» позов не містить. Крім того, жодних доказів порушення проведення документальної перевірки апелянтом до матеріалів справи не надано.

Слід зауважити, що відповідача фактично допущено до проведення перевірки, зауважень щодо неправомірності проведення самої перевірки в акті не зазначено. Не можливо не відзначити, що платник податку також не скористався своїм правом на подачу заперечень на вищезгаданий акт перевірки, де міг висловити свою незгоду як з діями працівників податкового органу, так і з викладеними в акті висновками.

Колегія суддів не може не зауважити, що під час апеляційного розгляду справи апелянтом також не було надано якихось додаткових документів в обґрунтування правової позиції щодо спростування висновків та доводів оскаржуваного судового рішення.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово - інвестиційна компанія «Сімех» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.