Постанова № 41222146, 30.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1270/14

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

30 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Полісюка С.В., Драча В.М.

відповідача - Царука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного малого підприємства "Принцип" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2014 року Приватне мале підприємство "Принцип" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в якому просить визнати податкове повідомлення-рішення №0006042201/3027 від 25.12.2013 року протиправним та скасувати його.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року позов задоволено, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення №0006042201/3027 від 25.12.2013 року, визнавши його протиправним.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому було проведено документальну планову виїзну перевірку ПМП «Принцип» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом №5071/22-25-22-02/22773797 від 13.12.2013 року яким, зокрема, встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6, ст.198, пп.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 374 494 грн., а саме: по ПП "Гурманпродукт" - 117 447 грн., ФОП ОСОБА_5 - 67 531 грн., ПП «Подільська будівельно-інвестиційна компанія» - 48 333 грн., ТОВ "Експансія" - 141 183 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0006042201/3027 від 25.12.2013 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 468 118 грн. (374 494 грн. - основний платіж, 93 624 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів, що діяв у межах Закону.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.10.11р. по ПМП «Принцип» по Д-ту рахунку 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахувалась дебіторська заборгованість по розрахунках з ПП «Гурманпродукт» в сумі 704 682 грн. Позивачем була перерахована ПП «Гурманпродукт» попередня оплата за товари, які в подальшому постачальником не були поставлені.

Як слідує з матеріалів справи, до перевірки підприємством наданий наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Хмельницької області по справі №3/2009-10 від 03.06.11р., згідно якого вирішено стягнути з ПП «Гурманпродукт» на користь ПМП «Принцип» 704 682 грн. заборгованості, державне мито в розмірі 7 046,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. Рішення набрало чинності 03.06.11р., наказ дійсний для пред'явлення по 03.06.12р.

При цьому колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що відповідно до п.п.159.1.2 п.159.1 ст.159 Податкового Кодексу України платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно п.п.159.1.3 п.159.1 ст.159 Податкового Кодексу України повідомлення про зменшення доходу або витрат з посиланням на положення п.п. 159.1 та/або 159.1.2 цього пункту платник податку - продавець або покупець надає органу державної податкової служби разом з декларацією за звітний податковий період та копіями документів, які підтверджують наявність заборгованості (договорами купівлі-продажу, рішеннями суду, тощо).

Колегією суддів встановлено, що у звітних податкових періодах 2011 року: 2 квартал 2011 року, 2-3 квартали 2011 року, 2-4 квартали 2011 року ПМП «Принцип» самостійно не зменшено витрати на вартість заборгованості, визнану Господарським судом Хмельницької області та не повідомлено про зменшення витрат з посиланням на положення п.п.159.1.2 Кодексу орган державної податкової служби, а тому рішення відповідача в цій частині слід визнати правомірним.

Що стосується взаємовідносин із ФОП ОСОБА_5 та ПП «Подільська будівельно-інвестиційна компанія» колегія суддів зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі актів виконаних робіт, ФОП ОСОБА_5 виконано будівельних робіт на загальну суму 303 648 грн. з ПДВ (в т.ч. ПДВ в сумі 50 608 грн.), а ПП «Подільська будівельно-інвестиційна компанія» виконано будівельних робіт на загальну суму 290 000 грн. з ПДВ (в т.ч. ПДВ в сумі 48 333 грн.).

На підставі проведеного аналізу договорів, актів приймання виконаних робіт, встановлено, що в первинних документах зазначено: замовника - ПМП «Принцип», генпідрядників - відповідно ФОП ОСОБА_5 та ПП «Подільська будівельно-інвестиційна компанія», про субпідрядників в вищезазначених договорах запис відсутній.

В договорах вказано, що Підрядник має право залучати за власним вибором до виконання обсягів робіт субпідрядні спеціалізовані будівельні та інші організації. Документального підтвердження використання субпідрядних організацій чи доказів залучення до виконання будівельно-ремонтних робіт фізичних осіб по разових трудових угодах ні під час перевірки, ні під час розгляду справи в суді не надано.

Колегія суддів вважає неспростованими доводи апелянта щодо неможливості виконання будівельно-ремонтних робіт саме в таких обсягах, які зазначені в документах з врахуванням чисельності працюючих у 2012 році: у ФОП ОСОБА_5 - 0 чол., у ПП «Подільська будівельно-інвестиційна компанія» - 2 чол., тоді як у будівельних роботах мали б приймати участь у першому випадку 6-12 чол., у другому - 12-20 чол.

Щодо ТОВ "Експансія" колегією суддів встановлено, що позивачем до податкового кредиту у грудні 2011 року віднесений ПДВ всього в сумі 141 183 грн., згідно наступних податкових накладних, виписаних продавцем ТОВ «Експансія»: №251/002 від 02.12.11р. на суму ПДВ 25 192 грн., №2711/002 від 08.12.11р. на суму ПДВ 21 335 грн., №7273/002 від 19.12.11р. на суму ПДВ 66 715 грн., №12136/002 від 28.12.11р. на суму ПДВ 27 941 грн., і які зазначені у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2011 року. Проте, до перевірки надано податкові накладні, виписані продавцем ТОВ «Експансія» за іншими датами: №251/002 від 01.12.11р. на суму ПДВ 25 192 грн., №2711/002 від 07.12.11р. на суму ПДВ 21 335 грн., №7273/002 від 18.12.2011р. на суму ПДВ 66 715 грн., №12136/002 від 27.12.2011р. на суму ПДВ 27 941 грн.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р., не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону.

Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства під час здійснення господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені з разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п.198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем не були надані суду документи, які відповідають вимогам первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Таким чином, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятого на їх підставі рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного малого підприємства "Принцип" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати .

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду буде складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Матохнюк Д.Б.

З оригіналом згідно:

секретар