Ухвала суду № 41222133, 30.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13827/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Файдюка В.В.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Приватного підприємства «Україна.Бізнес.Безпека» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Україна.Бізнес.Безпека» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Приватне підприємство «Україна.Бізнес.Безпека» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 року № 0002142240 та № 0002152240.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Україна.Бізнес.Безпека» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських правовідносинах із контрагентом ТОВ «Тесей ЛТД» за період діяльності з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 24 травня 2013 року № 2346/2240/35261741.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України щодо заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року у розмірі 63 333,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за вказаний період у розмірі 13 300,00 грн., п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року щодо заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вказаний період у розмірі 12 666,00 грн.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 року:

- № 0002142240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 16 625,00 грн., з яких основний платіж складає 13 330,00 грн., та штрафні санкції 3 325,00 грн.;

- № 0002152240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 832,50 грн., з яких основний платіж складає 12 666,00 грн. та штрафні санкції 3 166,50 грн.

Вирішуючи питання правомірності спірних рішень, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до договорів про надання послуг від 10.02.2012 року № 02-15/12 та від 01.03.2012 року № 06-15/12, контрагент позивача ТОВ «Тесей ЛТД» (виконавець) здійснював інспектування об'єктів охорони позивача (замовника), в даному випадку у кількості шести об'єктів.

На виконання зазначених договорів, ТОВ «Тесей ЛТД» було оформлено та видано позивачу податкові накладні № 434 від 29.02.2012 року та № 500 від 31.03.2012 року на загальну суму ПДВ 12 666,66 грн., що була включена позивачем до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за лютий та березень 2012 року, а саме:

Однак, згідно з базою АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» по фінансово-господарських взаємовідносинах позивача з ТОВ «Тесей ЛТД» за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року встановлено розбіжність, а саме ТОВ «Тесей ЛТД» не задекларувало суму ПДВ у розмірі 12 666,66 грн. за аналогічний період.

Крім того, відповідачем було надано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.03.2012 року № 694/2220/37818657 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Тесей ЛТД» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.01.2012 р. по 30.11.2012 р.», в якому встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Тесей ЛТД» - за адресою реєстрації не знаходиться, здійснював свою діяльність поза межами правового поля, без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та у зазначеного товариства відсутні будь-які матеріально-технічні (основні фонди, складські приміщення, вантажний транспорт, устаткування) та трудові ресурси (працює 2 особи, в т.ч. директор та бухгалтер) для здійснення такого виду господарської діяльності, як інспектування об'єктів охорони (в даному випадку шести об'єктів), що відповідно потребує кількості працівників більше ніж 2 особи та наявність як мінімум автомобільного транспорту та будь-якої адміністративної будівлі.

З вищезазначеного вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Тесей ЛТД» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності таким контрагентом позивача.

Таким чином, колегія суддів не може не погодитися з висновком суду першої інстанції, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Тесей ЛТД» та його контрагентами, в тому числі, і позивачем, є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів).

Слід зауважити, що позивачем не було допустимими доказами по справі доведено яким саме чином його контрагент ТОВ «Тесей ЛТД» без наявності жодної матеріально-технічної бази (устаткування, автотранспорту) та відповідних трудових ресурсів (працює 2 особи, в тому числі директор та бухгалтер), мав змогу виконувати послуги з інспектування об'єктів охорони у кількості шести об'єктів, зважаючи на те, що об'єми роботи (наданих послуг) в декілька разів перевищують трудові можливості ТОВ «Тесей ЛТД» для надання таких послуг, а матеріальні можливості у ТОВ «Тесей ЛТД» для здійснення задекларованого виду діяльності взагалі відсутні.

Апеляційна інстанція критично оцінює доводи апелянта, що зазначеними вище договорами не було заборонено залучення субпідрядних організацій з метою виконання договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки доказів щодо укладення таким контрагентом позивача ТОВ «Тесей ЛТД» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності достатніх трудових ресурсів та матеріальної бази (зокрема автомобільного транспорту) для здійснення такого виду діяльності (інспектування об'єктів охорони) - позивачем до суду надано також не було.

За ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Оцінивши встановлені обставини справи, проаналізувавши норми цивільного, господарського та податкового законодавства, судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Тесей ЛТД» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - не можливо розшукати посадових осіб товариства (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - відсутність в товариства жодних матеріально-технічних та достатніх трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з надання послуг по інспектуванню об'єктів охорони.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні відповідати вимогам чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ПК України.

Постановою Верховного суду України від 08.09.2009 року у справі № 21-737во09 зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, цілком правомірними є доводи Окружного адміністративного суду м. Києва, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Тесей ЛТД» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки такий контрагент позивача особисто фактично не міг виконувати взяті на себе зобов'язання щодо надання на користь позивача послуг з інспектування об'єктів охорони (у кількості шести об'єктів), тобто у великих обсягах, зважаючи на встановлення відсутності в останнього будь-яких матеріально-технічних можливостей та достатніх трудових ресурсів (працює дві особи, в т.ч. директор та бухгалтер) для здійснення такого роду діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено обґрунтованість і законність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства «Україна.Бізнес.Безпека» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 05.11.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Файдюк В.В.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Файдюк В.В.