Ухвала суду № 41221951, 26.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2014 рокусправа № 0870/8031/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Фастовської М.А.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року

у справі № 0870/8031/12

за позовом державного підприємства «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України»

до державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року державне підприємство «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби, в якому просило, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 000392311 в частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 299691,00 грн., в тому числі 245389,00 за основним платежем та 54302,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На виконання Наказу Національної академії аграрних наук України № 132 від 21 червня 2011 року державне підприємство «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» перейменовано в державне підприємство «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України», яке є правонаступником землі, майна, майнових прав та зобов'язань державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України», основними напрямками діяльності якого є створення умов для проведення наукових досліджень, апробації і впровадження наукових розробок, виробництво та реалізація насіння сільськогосподарських культур.

Позивач є сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01 жовтня 2009 року, що підтверджується наданим до матеріалів справи свідоцтвом № 200003677.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби проведено документальну планову перевірку державного підприємства «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 30 травня 2012 року № 31/2211/32405397.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, пункту 7.7 статті 7, статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 158757,00 грн.; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 86632грн.

На підставі акту перевірки від 30 травня 2012 року державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0000392311, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 307064,75 грн., в тому числі 251288,00 грн. за основним платежем та 55776,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року, в частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 299691,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 245389,00 грн. та штрафних фінансових санкцій у розмірі 54302,00 грн., оскаржив в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2009 року, квітні та грудні 2010 року, а також у квітні 2011 року позивачем проводився продаж сільськогосподарських товарів - пшениці озимої та соняшника, що підтверджується видатковими накладними. Загальна сума податку на додану вартість склала 155439,90 грн. Суми податку на додану вартість включено до складу податкових зобов'язань спеціальних податкових декларації (скорочених) за вересень 2009 року в сумі 20477,00 грн., квітень 2010 року в сумі 50778,00 грн., грудень 2010 року в сумі 56000,00 грн., квітень 2011 року в сумі 28185,00 грн.

На підтвердження того, що при зазначених операціях реалізовувалися сільськогосподарські товари - пшениця озима та соняшник - саме власного виробництва, позивачем надано наступні документи: Державний акт на право постійного користування землею серія II-ЗП № 002384, згідно якого позивачу надається у постійне користування 935,09га землі для науково-дослідних, навчальних цілей і ведення товарного сільськогосподарського виробництва; реєстри прийому зерна вагарем з поля в яких міститься інформація коли саме, ким, куди та звідки доставлялося те чи інше зерно, зазначено найменування зерна, кількість, марку автомобіля, яким транспортувалося зерно, прізвище водія. При цьому, водії та матеріально-відповідальна особа, яка здійснювала прийом зерна на тік для зберігання є працівниками позивача. Авто, якими транспортувалося зерно з поля, належать позивачу, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів; сертифікати на насіння України від 05 листопада 2010 року, від 19 грудня 2010 року, від 25 березня 2011 року, від 23 січня 2011 року; акти польових обстежень від 30 липня 2009 року, від 26 липня 2010 року згідно яких Запорізькою райдержадміністрацією проводилися польове обстеження посіву соняшнику «Надійний» та «Запорізький 28» у господарстві позивача. У зазначених актах вказано, що вихідне насіння для даного посіву отримано в 2007,2008 роках від Інституту олійних культур.

Саме зазначені назви гібридів соняшника були предметом купівлі-продажу по операціям, по яких податковим органом зроблено висновок щодо продажу товарів державним підприємством «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» не власного виробництва.

Судом першої інстанції встановлено, що на балансі підприємства позивача є в наявності зерносклади для зберігання зерна, трактори та автомобілі, а також спеціальна сільськогосподарська техніка для посіву, вирощування та збирання зерна. Крім того, позивачем надавалися статистичні звіти про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2009, 2010 роки, у яких зазначається, в тому числі, кількість та найменування виробленої продукції, зокрема, пшениці та соняшнику, що також підтверджують факт того, що підприємство позивача мало продукцію власного виробництва.

Таким чином, позивач мав відповідні виробничі потужності, земельні ділянки, працівників та міг вирощувати власну сільськогосподарську продукцію, у зв'язку з чим включення позивачем до складу податкових зобов'язань спеціальної податкової декларації (скороченої) спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства операції з продажу сільськогосподарських товарів по видатковим накладним від 10 серпня 2009 року № ДГ-8743, від 13 квітня 2010 року № ДГ-0000178, від 27 грудня 2010 року № ДГ-0000443, від 06 квітня 2011 року № ДГ-0000117, від 27 квітня 2011 року № ДГ-0000164 та № ДГ-0000167, від 28 квітня 2011 року № ДГ-0000163 (всього на суму податку на додану вартість 155439,90 грн.) є правомірним.

Також, між Інститутом олійних культур Української академії аграрних наук (Замовник) та державним підприємством «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук» (Виконавець) укладено договір від 01 квітня 2009 року № 01/04-Н, згідно якого виконавець зобов'язується на свій ризик, із наданого замовником насіннєвого матеріалу, надати послуги з сіяння насіння та здійснення повного циклу вирощування цього насіння за рахунок своїх засобів, техніки, робочої сили, наступних сільськогосподарських культур: сої «Спринт», льону «Дебют» супереліти, льону «Дебют» еліти, льону «Дебют» першої репродукції, соняшнику «Запорізький 28», соняшнику «Надійний», гірчиці «Талісман» еліти, гірчиці «Тавричанка» першої репродукції, гірчиці «Талісман» першої репродукції. По закінченню збирання врожаю та первинної очистки насіння Виконавець відвантажує Замовнику своїм автотранспортом вирощене насіння у строк до 30 жовтня 2009 року. Розрахунок проводиться на підставі акту виконаних робіт, складеного після виконання зобов'язань за договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт від 02 грудня 2009 року № ДГ-8909, ДГ-8910, ДГ-8911, ДГ-8912, ДГ-8913, ДГ-8914, ДГ-8915, ДГ-8916 на загальну суму податку на додану вартість 29128,25 грн.

Між Інститутом олійних культур Української академії аграрних наук (Замовник) та державним підприємством «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук» (Виконавець) укладено договір від 10 вересня 2009 року № 8809, згідно якого виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги у рослинництві, а саме: послуги з підготовки грутнів до посіву - дискування та культивації, оранки, послуги із збирання врожаю і послуги, пов'язані зі збиральними роботами. Оплата за послуги здійснюється протягом 3-х календарних днів на підставі рахунку та акту виконаних робіт.

По закінченню робіт між сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт від 21 грудня 2009 року № ДГ-8960 на суму податку на додану вартість 2373,57 грн.

Суми податку на додану вартість по переліченим актам здачі-прийняття робіт від 02 грудня 2009 року та від 21 грудня 2009 року включено до складу податкових зобов'язань спеціальних податкових декларації (скорочених) за грудень 2009 в сумі 31502,00 грн.

На підтвердження виконання умов договорів власними виробничими потужностями, позивачем надано первинні документи, зокрема, акти здачі-прийняття робіт від 02 грудня 2009 року, від 21 грудня 2009 року, реєстри прийому зерна вагарем з поля, акти на сортування та сушку продукції рослинництва, накладну від 26 листопада 2009 року, довіреність на передачу зернових, журнали-ордери по рахунку 27 Продукція сільського господарства за 2009 рік, накладну на внутрішнє переміщення від 01 грудня 2009 року, облікові листи тракториста-машиніста, дорожні листи трактора.

Твердження державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби стосовно включених до складу податкового кредиту за листопад 2011 року та грудень 2011 року у загальній декларації сум податку на додану вартість по операціях, що нібито не підтверджені податковими накладними всього на суму 58447,00 грн, спростовуються матеріалами справи.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічну вимогу містить і Податковий кодекс України.

З положеннями цієї норми кореспондуються і приписи пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, законодавством встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, що узгоджується з практикою Верховного Суду України.

Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації № 166 від 30 травня 1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», що діяв у 2009-2010 роках, у Розділі I «Податкові зобов'язання» податкової декларації (скороченої) відображаються операції з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), вироблених (наданих) у результаті здійснення діяльності відповідно до підпунктів 81.15.2 - 81.15.6 пункту 81.15 статті 81 Закону.

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, пункту 7.7 статті 7, статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, статті 209 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що, державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби необґрунтовано збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 299691,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 245389,00 грн. та штрафних фінансових санкцій у розмірі 54302,00 грн., а тому, позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0000392311 в частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 299691,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 245389,00 грн. та штрафних фінансових санкцій у розмірі 54302,00 грн. підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим