Ухвала суду № 41221933, 04.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2014 року

справа № 2а/0470/3770/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря - Комар Н.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 р.

у справі № 2а/0470/3770/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"

до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

про: застосування фінансових санкцій та застосування пені, -

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська, в якому просить скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та застосування пені від 07.02.2012р. за № 581.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що абз.6 ч. 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI було запроваджено зворотну дію норм Закону № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині визначення повноважень щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими органи Пенсійного фонду України були наділені до набрання чинності Законом № 2464-VI. Можливість установлення зворотної дії нормативно-правового акту шляхом прямого застереження в ньому про таке підтверджена Конституційним Судом України. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року за № 1/99-рп зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 р., прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення було винесено із порушенням вимог чинного законодавства, адже стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків по діючим видам загальнообов'язкового державного страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011р., у тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування у відповідності до законодавства, яке діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Тому застосування п. 2 ч. 9 ст. 106 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон України № 1058-IV) було б можливо лише тоді, коли рішення про нарахування штрафних санкцій було прийняте до 01.01.2011р., а у цьому випадку воно прийняте 07.02.2012 року. Протягом 2009р. підприємство вчасно сплачувало страхові внески до пенсійного фонду України - заборгованість не утворювалась. З оскаржуваного рішення вбачається порушення постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19.12.2003р. за № 21-1 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663) (далі - Інструкція), бо рішення прийнято одразу за 11 базових періодів одразу.

Відповідач, заперечення на апеляційну скаргу, не надав.

У судовому засіданні представник позивача, доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача до суду не прибув, про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон № 1058-ІУ).

Статтею 15 Закону №1058-ІУ передбачено, що платниками внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.

Позивач - публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 00130820) є страхувальником, який повинен сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.

Таким чином відповідач є зобов'язаним на підставі ст.20 Закону України №1058-IV до 20 числа наступного за звітнім щомісяця сплачувати страхові внески.

Проте відповідач - публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» не сплатило до Пенсійного фонду України страхові внески за період з 20.01.2009р. по 30.12.2009р., у тому числі донараховані.

Частиною 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка). Тобто відповідач не виконав покладених на нього законодавством обов'язків, що призвело до у творення недоїмки.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне

пенсійне страхування» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Частиною 15 статті 106 Закону № 1058-1V встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовуються.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. за № 2464-VI, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, період до перетворення Пенсійного фонду на неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» завдання та функції Пенсійного фонду та його територіальних органів щодо збору та ведення обліку єдиного внеску виконують відповідно Пенсійний фонд та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

Згідно з ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону Україну № 2464-VI за органами Пенсійного фонду України зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими він був наділений до набрання чинності Законом України №2464-VI.

Крім того, за порушення, вчинені до 01.01.2011р., органи Пенсійного фонду України застосовують фінансові (штрафні) санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення порушення, в т.ч. фінансові санкції, встановлені ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за несвоєчасну сплату внесків за звітні періоди, строк подання яких виник до 01.01.2011 року.

На підставі вищезазначеного, за порушення, вчинені до 01.01.2011р., органи Пенсійного фонду України застосовують фінансові (штрафні) санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення порушення, в т.ч. фінансові санкції, встановлені ст. 106 Закону України від 09.07.2003р. за № 1058-IV

Таким чином, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про законність рішення прийнятого управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська 07.02.2012р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за № 581.

Доводи відповідача щодо необґрунтованості нарахованих сум спростовуються відомостями щодо особового рахунку позивача (а.с. 42-46).

Отже, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідності судового рішення нормам матеріального права спростовуються викладеним вище.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" слід залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 р. – без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 р. – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко