Ухвала суду № 41221811, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 рокусправа № 808/6862/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Нагорної Л.М. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Маркова С.Ю. (дов.від 10.10.2014 р.), Воробйова І.В. (дов.від 10.10.2014 р.)

відповідача: - Сергієнко Т.С. (дов.від 10.02.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліон-С"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 р. у справі № 808/6862/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон-С"

до Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2013 №0001712215, -

ВСТАНОВИВ:

"15" серпня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліон-С" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № 0001712215, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 703,75 грн., з яких 4 563 грн. за основним платежем та 1 140,75 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю висновків податкового органу, щодо заниження позивачем податку на додану вартість. Правомірність та реальність господарських відносин позивача з контрагентом підтверджено належним чином сформованою первинною документацією. Позивач вказує на те, що вирок суду про фіктивність контрагента, на якому ґрунтувались висновки акту податкового органу, винесено через 2 роки після фактичного виконання укладених угод.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 р. у справі № 808/6862/13-а в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон-С" до Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2013 №0001712215 - відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем не доведено реальності здійснення господарської діяльності. Судом зазначено, що надані первинні документи не містять інформації про зміст та обсяг господарських операцій, а отже не можуть вважатись первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтвердити реальність господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліон-С" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 р. у справі № 808/6862/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги повністю повторюють правове обґрунтування заявлених позовних вимог. Вважає, що суд не в повному обсягу встанови та дослідив обставини по справі. Скаржник вказує на індивідуальний характер відповідальності суб'єкта господарювання.

Представниками сторін під час апеляційного розгляду справи надано необхідні пояснення щодо обставин справи та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ліон-С» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Абсолют АМ» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 902/22-15/30201468 від 20.06.2013 року, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме: порушення позивачем п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість всього в сумі 4 563 грн.

Висновки податкового органу щодо завищення товариством податкового кредиту ґрунтуються на інформації щодо фіктивності контрагента позивача ТОВ «Абсолют АМ». Первинні документи позивача, на думку контролюючого органу, не підтверджують реальності здійснюваної господарської діяльності, що свідчить про протиправне заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № 0001712215, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 703,75 грн., з яких 4 563 грн. за основним платежем та 1 140,75 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодивши з рішенням податкового органу, вважаючи його протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог, а саме не надано достатніх доказів, що підтверджують реальність виконання укладених господарських правочинів та правомірність формування витрат та податкового кредиту.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 29.06.2010 року між ТОВ «Ліон-С» (Замовник) та ТОВ «Абсолют АМ» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №264, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надати, а замовник прийняти та оплатити послуги з прибирання нежитлових приміщень.

Відповідно до рахунків-фактури, ТОВ «Асолют АМ» надано послуг з прибирання приміщень на загальну суму 27 378 грн., в т.ч. ПДВ - 4 563 грн.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій по зазначеному договору, позивачем надано акти здачі-прийому робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, виписані контрагентом.

У висновках акту перевірки зазначено, що податковими перевірками встановлено неможливість здійснення ТОВ"Абсолют АМ" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того згідно вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2012 року господарську діяльність ТОВ «Абсолют АМ» визнано фіктивною.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20% протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документи мають силу первинних у випадку фактичного здійснення господарської операції, з огляду на що для визначення податкового кредиту, сплачені в ціні товару суми податку на додану вартість повинні бути фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, складеними у відповідності до законодавчих вимог і які відображають реальність господарської операції.

Крім того, оцінюючи реальність господарських операцій суд враховує наявність низки первинних документів, які відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме: належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, податкової накладної на оплату послуг, товарів, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача договору, актів здачі-прийому робіт, платіжних доручень, податкових накладних, виписаних ТОВ "Абсолют АМ" не є достатніми доказами здійснення відображених в цих документах операцій. Наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій.

Так, з досліджених матеріалів справи встановлено, що в наданих актах здачі-прийому робіт за своїм змістом є ідентичними з різницею у вартості наданих послуг, при цьому ціна наданих послуг по укладеному договору варіюється від 4 200 грн. до 11 460 грн. Ані акти наданих послуг, ані рахунки-фактури не містять даних щодо площі прибираємих приміщень, переліку видів послуг з прибирання або іншої інформації, яка пояснює різницю вартості послуг з прибирання нежитлових приміщень.

Представник позивача в судовому засідання не зміг надати обґрунтовані пояснення з приводу того, в чому полягає різниця наданих послуг та яким способом здійснювалось обчислення вартості цих послуг.

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що необхідною та визначальною умовою для включення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість визначено факт придбання платником податку таких товарів із метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документи мають силу первинних у випадку фактичного здійснення господарської операції, з огляду на що для визначення податкового кредиту, сплачені в ціні товару суми податку на додану вартість повинні бути фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, складеними у відповідності до законодавчих вимог і які відображають реальність господарської операції.

Крім того, оцінюючи реальність господарських операцій суд враховує наявність низки первинних документів, які відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме: належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, податкової накладної на оплату послуг, товарів, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача договору, актів виконаних робіт, платіжних доручень, податкових накладних, виписаних ТОВ "Абсолют АМ" не є достатніми доказами здійснення відображених в цих документах операцій. Наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій.

З акту виконаних робіт вбачається, що позивачу ТОВ «Абсолют АМ» надано послуги з організації виконання послуг з прибирання нежитлових приміщень за договором №264 від 29.06.2010 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в акті виконаних робіт (наданих послуг) чітко не зазначено, які саме послуги з організації виконання послуг з прибирання надано позивачу, місце та дату проведення робіт, а також не вказано, в чому полягав зміст наданих робіт. А отже, акт виконаних робіт не містить такого обов'язкового реквізиту, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як зміст та обсяг господарської операції.

Позивачем не доведено документально, яким саме чином послуги було надано виконавцем; жодного документу, який би підтверджував фактичне виконання послуг, а тому такі документи не підтверджують надання позивачу послуг за вказаною господарською операцією.

Щодо доводів скаржника про індивідуальну відповідальність платника податків за порушення податкового законодавства колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирок суду, яким визнано фіктивність господарської діяльності контрагента позивача не розглядався судом першої інстанції як доказ протиправності дій позивача і відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд враховує й інші наявні докази у справі, які не дають можливість встановити реальність господарських операцій з ТОВ "Абсолют АМ".

На підставі наведеного, оцінюючи усі наявні у матеріалах справи докази та надані сторонами пояснення щодо обставин справи, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки та прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є правомірними та не спростованими позивачем в ході судового розгляду справи.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліон-С" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 р. у справі № 808/6862/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 р. у справі № 808/6862/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: Я.В. Семененко