Ухвала суду № 41221763, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 рокусправа № 804/12169/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Нагорної Л.М. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Бабенкова Т.О. (дов.від 22.09.2014 року)

відповідача: - Фініченко Л.В. (дов.від 14.02.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будреконструкція"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 р. у справі № 804/12169/13-а

за позовом Приватного підприємства "Будреконструкція"

до Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень - рішень №0000322250 від 30 травня 2013 року, №0000332250 від 30 травня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

"17" вересня 2013 р. Приватне підприємство "Будреконструкція" звернулось до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013 №0000322250, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2 375 грн., з яких 1 900 грн. - основний платіж, 475 грн. - штрафні санкції;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0000332250, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 495 грн., з яких 1 996 грн. - основний платіж, 499 грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю висновків податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, оскільки реальність здійснення господарської діяльності та правомірність її відображення в податковому обліку підтверджена належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 р. у справі № 804/12169/13-а в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Будреконструкція" до Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень №0000322250 від 30 травня 2013 року, №0000332250 від 30 травня 2013 року - відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що з документів наданих позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності, неможливо встановити зміст та обсяг виконаних робіт, що свідчить про відсутність факту виконання господарської операції та протиправність формування податкового кредиту за даними відносинами.

Не погодившись з постановою суду, Приватним підприємством "Будреконструкція" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 р. у справі № 804/12169/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував позиції Вищого адміністративного суду України, яким зазначено, що наявність або відсутність окремого документу, або помилки допущені при його оформленні не можуть слугувати беззаперечним доказом відсутності факту здійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або змін у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку із здійснюваною господарською діяльністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, у період з 25.04.2013 року по 07.05.2013 року посадовими особами Західно-Донбаської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Будреконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень 2012 року, податку на прибуток за 3 квартал 2012 року, реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Шоковіта». За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16.05.2013 № 133/225-32930713, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення податкового законодавства, зокрема:

- порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті підприємством чого завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 1 900,43 грн.;

- порушення пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп. 139.1.9, п.139.1 ст.139, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України,в результаті чого позивачем занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за весь перевірений період на суму 9 502 грн., чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 996 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на відсутності підтвердження реальності здійснення господарських операцій, за результатами яких сформовано показники податкової звітності ПП «Будреконструкція».

На підставі вищевказаного акту, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000322250 від 30.05.2013 року, за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 375 грн., з яких 1 900 грн. - за основним платежем, 475 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0000332250 від 30.05.2013 року, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 495 грн., з яких 1 996 грн. - за основним платежем, 499 грн. - за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарги ПП «Будреконструкція» - без задоволення.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог, а саме не надано достатніх доказів, що підтверджують реальність виконання укладених господарських правочинів та правомірність формування витрат та податкового кредиту.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що між ПП «Будреконструкція» (замовник) та ТОВ «Шоковіта» (виконавець) укладено договір про надання інформаційних послуг№4/91-ІП-2012 від 30.09.2012 року, відповідно умов якого виконавець зобов'язується виконати, а замовник прийняти та оплатити визначені умовами угоди послуги (спеціальну інформацію та кваліфіковану консультацію).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що виконавець інформує та консультує замовника за його заявкою з наступних питань: дані про ринки збуту вугілля кам'яного марок Г 0-200, Ам 13-25, Д 0-300, ДГР 0-200; дані про продавців вугілля кам'яного марок Г 0-200, Ам 13-25, Д 0-300, ДГР 0-200; дані про наявність у продавців вугілля кам'яного марок Г 0-200, Ам 13-25, Д 0-300, ДГР 0-200; систематизує та передає замовнику дані про ціни, умови постачання (надання) необхідних товарів послуг; інші дані за заявкою Замовника.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій по зазначених договорах, позивачем надано акти здачі-прийому робіт, калькуляцій та податкові накладні, виписані контрагентом. На підтвердження отримання послуг та їх оплати позивачем надані під час проведення перевірки платіжні доручення, із відміткою кредитної установи про проведення платежів, податкові накладні та оборотно-сальдові відомості по рахунку :631.

У висновках акту перевірки зазначено, що актом Західно-Донбанською ОДПІ отримано акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 № 7206/229/33421689 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Шоковіта», яким встановлено про відсутність у ТОВ «Шоковіта» необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, бухгалтерської документації, а також зазначено про відсутність підприємства за юридичною адресою.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Із системного аналізу даних норм законодавства, суд приходить до переконання, що виключення зі складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у контрагентів товарів (послуг), можливе лише за умови непідтвердження відповідними первинними документами здійснення таких господарських операцій.

Нормами Податкового кодексу України визначено, що необхідною та визначальною умовою для включення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість визначено факт придбання платником податку таких товарів із метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документи мають силу первинних у випадку фактичного здійснення господарської операції, з огляду на що для визначення податкового кредиту, сплачені в ціні товару суми податку на додану вартість повинні бути фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, складеними у відповідності до законодавчих вимог і які відображають реальність господарської операції.

Крім того, оцінюючи реальність господарських операцій суд враховує наявність низки первинних документів, які відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме: належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, податкової накладної на оплату послуг, товарів, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача договору, акту виконаних робіт, платіжного доручення, податкової накладної, виписаних ТОВ "Шоковіта" не є достатніми доказами здійснення відображених в цих документах операцій. Наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій.

З акту виконаних робіт вбачається, що позивачу ТОВ «Шоковіта» надано інформаційні послуги за договором №4/91-ІП-2012.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в акті виконаних робіт (наданих послуг) чітко не зазначено, які саме інформаційні послуги надано позивачу, місце та дату проведення робіт, а також не вказано, в чому полягав зміст наданих робіт. А отже, акт виконаних робіт не містить такого обов'язкового реквізиту, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як зміст та обсяг господарської операції.

Позивачем не доведено документально, яким саме чином інформаційні послуги було надано виконавцем; не надано жодних досліджень, які сторонами погоджено у договорі №4/91-ІП-2012, жодного документу, який би підтверджував фактичне виконання послуг, вказаних в рахунку-фактурі та калькуляції, а тому такі документи не підтверджують надання позивачу інформаційних послуг за вказаною господарською операцією.

Посилання скаржника на неврахування судом позиції Вищого адміністративного суду України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки положення ст. 244-2 КАС України, передбачають обов'язковість приведення судової практики у відповідність до рішень Верховного Суду України, а не до листів Вищого адміністративного суду України.

Крім того, висновки суду першої інстанції не суперечать правовій позиції Вищого адміністративного суду України, оскільки ґрунтуються не на відсутності якогось окремого документу чи помилці, допущеній при його оформленні, а мотивовані відсутністю документального підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Щодо доводів апеляційної скарги про протиправність обґрунтування акту перевірки актом перевірки його контрагента, колегія суддів зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд враховує й інші наявні докази у справі, які не дають можливість встановити реальність господарських операцій з ТОВ "Шоковіта".

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі наведеного, оцінюючи усі наявні у матеріалах справи докази та надані сторонами пояснення щодо обставин справи, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки та прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є правомірними та не спростованими позивачем в ході судового розгляду справи.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будреконструкція" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 р. у справі № 804/12169/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 р. у справі № 804/12169/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: Я.В. Семененко