Ухвала суду № 41221657, 02.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2014 рокусправа № 811/3356/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 р. у справі № 811/3356/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудмонтаж"

до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

"18" жовтня 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрбудмонтаж" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2013 року

№0000962202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 15 509 грн., з яких 12 407 грн. за основним платежем та 3 102 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№0000952202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 771 грн., з яких 11 817 грн. - за основним платежем та 2 954 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів. Позивач вказує на те, що правомірність укладання та реальність здійснення господарських операцій підтверджена належним чином сформованою порушенню документацією.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 р. у справі № 811/3356/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудмонтаж" до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами та доведенням правомірності формування валових витрат та податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Кіровоградської області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 р. у справі № 811/3356/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не в повному обсягу встановив та дослідив обставини по справі, та не приділив уваги поясненням відповідача щодо наявності податкової інформації про нікчемність укладених позивачем угод по ланцюгу постачання.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи у період з 24.09.2013 року по 25.09.2013 року фахівцями Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Центрбудмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Созидатель» за період червень - липень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №73/11-23-22-02/34249042 від 27.09.2013 року, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- порушення ст.. 203, ч.ч.1, 2 ст. 215, ст.. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за червень-липень 2012 року у сумі 11 816,50 грн.;

- п.п. 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за ІІ - ІІІ квартал 2012 року у сумі 12 407 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на даних щодо податкової перевірки контрагента позивача ТОВ «Созидатель», якими зафіксовані порушення вказаним контрагентом позивача ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання та постачання. При цьому, наведені доводи скаржник обґрунтовує результатами такої перевірки постачальника позивача щодо взаємовідносин з третіми особами, з яких вбачається відсутність деяких за місцезнаходженням, недекларування податкових зобов'язань, відсутність трудових та інших ресурсів для проведення господарської діяльності тощо.

Таким чином, на думку Кіровоградської ОДПІ, Товариством сформовано валові витрати та податковий кредит на підставі документів (накладні, податкові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки), що не мають статусу первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки, враховуючи нікчемність правочинів з ТОВ «Созидатель», такі первинні документи не підтверджують факти здійснення господарських операцій, що призвело до завищення ТОВ «Центрбудмонтаж» податкового кредиту на суму 11 816,50 грн. та завищення валових витрат у розмірі 12 407 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07.10.2013 року:

№0000962202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 15 509 грн., з яких 12 407 грн. за основним платежем та 3 102 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№0000952202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 771 грн., з яких 11 817 грн. - за основним платежем та 2 954 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з позицією податкового органу, вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси суб'єкту господарювання, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2012 року між ТОВ «Центрбудмонтаж» (Замовник) та ТОВ «Созидатель» (Підрядник) укладено договори підряду №2/06 та №3/06, відповідно до умов яких, підрядник зобов'язується виконати, а замовник прийняти та оплатити загально-будівельні роботи.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV (далі за текстом - Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, викладений у вищенаведеній нормі перелік обов'язкових реквізитів носить загальний характер.

На підтвердження реальності виконання укладених правочинів Товариством надано: договори підряду, податкові накладні, довідки вартості виконаних робіт, платіжні доручення та банківські виписки, що підтверджують оплату за виконані роботи, акти приймання-передавання виконаних робіт на загальну суму 70 899 грн., в т.ч. ПДВ на суму 14 179,80 грн.

Надані позивачем первинні документи досліджені судом апеляційної інстанції, на підставі чого колегія суддів дійшла висновку про реальність операцій позивача щодо придбання послуг (робіт), оскільки зазначені операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою придбання послуг було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Центрбудмонтаж». При цьому первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з контрагентом відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним суб'єктом господарювання, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, складеними на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо заниження ТОВ «Центрбудмонтаж» податку на додану вартість, колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, який є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача ТОВ «Созидатель» статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних контрагентом, які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Скаржник не надав доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача і матеріали справи таких доказів не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договорів підряду, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Як зазначено вище, позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, тобто по ланцюгу постачання.

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, доводи скаржника про те, що дії вчинені сторонами направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять теоретичний характер, мають характер припущень без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства, яке б обґрунтувало проведених податковим органом збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток та податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 р. у справі № 811/3356/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 р. у справі № 811/3356/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко