Постанова № 41221390, 20.10.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1911/14

20 жовтня 2014 року 16год. 00хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Гладкий Р.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук В.С.

відповідача: представник Горовенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Інформаційно-консалтингова група" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання дій неправомірними ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «Інформаційно-консалтингова група» з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання неправомірними дій відповідача щодо невизнання даних податкової звітності ПП «Інформаційно-консалтингова група» з податку на прибуток підприємств за 2013 рік та з податку на додану вартість, яке відбулося на підставі Акту №240/17-16-22-01/36171099 від 26.05.2014 р. в тому числі, щодо виключення з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ПП «Інформаційно-консалтингова група» у податкових деклараціях податку на додану вартість за квітень 2013 року, за вересень 2013 року та за січень 2014 року.

В основу виявлених порушень покладено дані акту перевірки про неправомірне віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів по безтоварним операціям, до податкового кредиту. Такі висновки податкового органу спираються на акти перевірки контрагентів позивача, за результатами яких, зокрема, суми податку на додану вартість контрагентів позивача внаслідок їх не підтвердження були виключені з податкових зобов'язань, чим спричинено, на думку податкового органу, завищення суми податкового кредиту позивача. Крім того, в ході перевірки податковий орган також дійшов до висновку про безтоварність деяких операцій позивача з продажу товарно-матеріальних цінностей для своїх контрагентів. За наслідком чого, податковим органом було виключено суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які самостійно визначені позивачем у власних декларацій по таким операціям. Таким чином, за результатом перевірки позивача зроблений висновок, що правочини позивача з деякими контрагентами здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, а отже, формування податкового кредиту та податкових зобов'язань здійснено позивачем неправомірно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували правомірність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами, є не тільки надуманим та суперечливим, а й безпідставним, оскільки в бухгалтерському обліку позивача міститься повний та необхідний пакет первинних бухгалтерських документів, які відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факти товарності та законності господарських операцій позивача з контрагентом. При цьому, такі документи були у повній мірі пред'явлені ним до перевірки. З таких підстав позивач просив суд скасувати визнати неправомірними дії відповідача щодо коригування його звітності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити. При цьому, зазначив, що посилання податкового органу на не надання позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів, договорів, тощо, є безпідставним, оскільки, всі документи ПП «Інформаційно-консалтингова група» було надано, про що безпосередньо вказує акт перевірки, в якому міститься перелік досліджуваних ревізорами під час перевірки документів. При цьому, представлені ревізорам, договори, накладні, податкові накладні, акти наданих послуг повною мірою розкривають суть здійснюваних операцій та дають можливість встановити їх реальність, платність та товарність. За таких обставин, представник позивача зауважив, що висновки податкового орану зроблені без врахування первинних фінансових документів позивача, що належним чином підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, їх аналізу та дослідження, без надання належної оцінки усім обставинам, тому є помилковими та ґрунтуються суто на припущеннях відповідача, які не можуть слугувати підставою для невизнання звітності позивача, та корегування даних його податкової звітності. Також, представник додатково зауважив, що на підставі складеного акта безпідставно проведено коригування показників податкової звітності ПП «Інформаційно-консалтингова група» за квітень 2013 року, за вересень 2013 року та за січень 2014 року. Внаслідок такого коригування, на підставі незаконних висновків відповідача у контрагентів ПП «Інформаційно-консалтингова група» виникають розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом. Вказує, що для усунення вказаних розбіжностей є необхідним покладення на відповідача обов'язку відновити показники податкової звітності.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких позовні вимоги не визнає, та зазначає, що господарські операції позивача з придбання та продажу товарів за участі деяких його контрагентів не підтверджуються належними первинним бухгалтерськими документами. Крім того, відповідач зауважив, що на момент перевірки існувала розбіжність у показниках податкової звітності позивача та його контрагентів, що свідчило про наявність відповідних порушень з боку позивача. Відтак, на думку відповідача, господарські операції, які здійснювались протягом перевіряємого періоду ПП «Інформаційно-консалтингова група» з наведеними в актах перевірки суб'єктами господарювання не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є безтоварними. Таким чином, перевіркою позивача встановлено проведення безтоварних операцій, що не підтвердженні відповідними первинним бухгалтерськими документами, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Відтак позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з його контрагентами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Так, внаслідок безтоварних операцій позивача завищено задекларовані: суми доходу від реалізації товарів по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) для ТОВ «Вест-Рок» та ТОВ «Євросервіс груп» за 2013 р. на суму 487 643,35 грн.; суми витрат по операціям з придбання товарів від ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 за 2013 р. на суму 487 643,35 грн.; суми податкового кредиту за квітень 2013 р. в сумі 4216,67 грн., за вересень 2013 р. в сумі 93 312 грн., за січень 2014 в сумі 74 380,90 грн.; суми податкових зобов'язань за квітень 2013 в розмірі 4216,67 грн., за вересень 2013 в розмірі 93 312 грн., за січень 2014 р. в розмірі 74 380,90 грн. З таких підстав, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з підстав викладених у письмових запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство «Інформаційно-консалтингова група» є суб'єктом господарської діяльності, яке 07.10.2008 року в Виконавчому комітеті Рівненської міської Ради, з 08.10.2008 року взяте на податковий облік у органах державної податкової служби, також зареєстроване як платник податку на додану вартість з 06.04.2009 року (свідоцтво № 100220559 від 06.04.2009 р.).

З досліджених в ході судового розгляду матеріалів вбачається, що для здійснення господарської діяльності позивачем використовувалися орендовані основні засоби. А зокрема, згідно договору про оренду нежитлового приміщення та прилеглої території від 03 січня 2013 року, позивач орендує складську територію площею 2100 м.кв. за адресою АДРЕСА_2. Крім того, згідно договору відповідального зберігання від 04.04.2013 р. укладеного між ПП «Інформаційно-консалтингова група» та ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль», позивачем використовувались відповідні спеціальні ємкості для збереження паливо-мастильних операцій. Також, згідно договору оренди ТЗ №10/01/12 від 10.01.2012 р. укладеного з ФОП ОСОБА_7, позивачем отримано в тимчасове платне володіння та користування вантажні та легкові транспортні засоби в кількості 8 одиниць, які використовують останнім в своїй господарській діяльності для надання послуг з перевезень вантажів. Станом на день судового розгляду в штаті підприємства рахується 9 осіб працівників.

У травні 2014 року відповідно до наказу Державної податкової інспекції у м. Рівному № 339 від 13.05.2014 року, посадовою особою податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Інформаційно-консалтингова група» (код за ЄДРПОУ 36171099), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_4 за 2013 р., з ФОП ОСОБА_5, за 2013 р., та з ФОП ОСОБА_6 за 2013 р. та січень 2014 р. Результати перевірки оформлені актом перевірки №240/17-16-22-01/36171099 від 26.05.2014 р. (надалі акт перевірки).

За результатами вищенаведеної перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем: п. 137.1, п. 137.4 ст. 137 ПК України, а саме безпідставно сформовано дохід від реалізації товарів по операціям з продажу товарів (робі, послуг) для ТОВ «Вест-Рок» та ТОВ «Євросервіс груп» за 2013 р. на суму 487 643,35 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, а саме ПП «Інформаційно-консалтингова група» безпідставно сформовані податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) для ТОВ «Вест-Рок», ТОВ «Євросервіс груп», ПВКФ «Фіалка», ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» за квітень 2013 в розмірі 4216,67 грн., за вересень 2013 в розмірі 93 312 грн., за січень 2014 р. в розмірі 74 380,90 грн.; п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст.138 , пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого ПП «Інформаційно-консалтингова група» безпідставно віднесено до складу витрат витрати по операціям з придбання товарів від ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 за 2013 р. на суму 487 643,35 грн., а саме по придбанню від: ФОП ОСОБА_6 в сумі 127 750 грн.; ФОП ОСОБА_5 в сумі 301 976, 65 грн.; ФОП ОСОБА_4 в сумі 57 916,70 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 п. 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого ПП «Інформаційно-консалтингова група» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям із придбання товару від ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, а саме за квітень 2013 р. в сумі 4216,67 грн., за вересень 2013 р. в сумі 93 312 грн., за січень 2014 в сумі 74 380,90 грн.

В подальшому, за наслідком виявлених порушень, відповідачем було виключено з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ПП «Інформаційно-консалтингова група» у податкових деклараціях податку на додану вартість за квітень 2013 року, за вересень 2013 року та за січень 2014 року, що підтверджено відповідними поясненнями представника відповідача, та інформаційними витягами із електронних баз даних наданими до суду.

При цьому, як вбачається за акту перевірки, фактично, ревізорами здійснено висновки про безтоварність операцій з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, а відтак неможливість реалізувати «непридбаний» товар для ТОВ «Вест-Рок», ТОВ «Євросервіс груп», ПВКФ «Фіалка» та ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг», внаслідок чого здійснено «обнулення» показників податкової звітності ПП «Інформаційно-консалтингова група» по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість на суми придбання товарно-матеріальних цінностей у названих контрагентів та їх подальшого використання в господарській діяльності підприємства. Крім того, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства також ґрунтуються доводах посадових осіб, що правочини, укладені, між позивачем і ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки перевіркою контрагентів позивача не підтверджено обставин щодо, руху товару від продавця (постачальника) до покупця (позивача), а також не виявлено документів, що підтверджують оприбуткування та відвантаження контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про перерахування позивачем коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та уникнення сплати податків до бюджету. Відтак, на думку податкового органу правочини укладені з вказаними контрагентами не створюють юридичних наслідків.

Проте з вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, самостійно задекларовані позивачем доходи та витрати за 2013 р., а також податкові зобов'язання та податковий кредит в квітні, вересні 2013 р. та січні 2014 року є результатом господарських операцій ПП «Інформаційно-консалтингова група» з приводу купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг за участі наступних суб'єктів господарської діяльності: ТОВ «УКРБУДРЕММОНТАЖ ІНЖИНІРИНГ», ПВКФ «ФІАЛКА», ТОВ «Вест-Рок», ТОВ «Євросервіс груп», ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_8,

По при те, аналізуючи діяльність позивача в розрізі його операцій з окремим контрагентами, судом встановлено, що на формування податкового кредиту та валових витрат позивача у обревізованому в акті перевірки періоді, мало вплив проведення останнім наступних господарських операцій.

Зокрема, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Приватним підприємством «Інформаційно-консалтингова група» було укладено Договір купівлі-продажу № 1-042013 від 04 січня 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_5 поставляв для ПП «Інформаційно-консалтингова група» товарно-матеріальні цінності (запчастини). Передача товарно-матеріальних цінностей згідно даного Договору підтверджується наступними належним чином оформленими документами: Видатковою накладною № РН-901 від 03 вересня 2013 року на суму 48300,00 грн., Податковою накладною № 901 від 03 вересня 2013 року на суму 48300,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 901 від 03 вересня 2013 року, Видатковою накладною № РН-161 від 06 вересня 2013 року на суму 52200,00 грн., Податковою накладною № 161 від 06 вересня 2013 року на суму 52200,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 920 від 06 вересня 2013 року, Видатковою накладною № РН-201 від 09 вересня 2013 року на суму 56000,00 грн., Податковою накладною № 201 від 09 вересня 2013 року на суму 56000,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 928 від 09 вересня 2013 року, Видатковою накладною № РН-221 від 10 вересня 2013 року на суму 58000,00 грн., Податковою накладною № 221 від 10 вересня 2013 року на суму 58000,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 221 від 10 вересня 2013 року, Видатковою накладною № РН-251 від 11 вересня 2013 року на суму 56000,00 грн., Податковою накладною № 251 від 11 вересня 2013 року на суму 56000,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 1002 від 11 вересня 2013 року, Видатковою накладною № РН-301 від 13 вересня 2013 року на суму 54000,00 грн., Податковою накладною № 301 від 13 вересня 2013 року на суму 54000,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 1012 від 13 вересня 2013 року, Видатковою накладною № РН-0045 від 30 вересня 2013 року на суму 37875,89 грн., Податковою накладною № 45 від 30 вересня 2013 року на суму 37875,89 грн., Товарно-транспортною накладною № 1087 від 30 вересня 2013 року. Придбані запчастини використано позивачем для ремонту наявної у нього автотранспортної техніки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Інформаційно-консалтингова група» було укладено Договір поставки № 17-02/13 від 17 лютого 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_4 поставляв для ПП «Інформаційно-консалтингова група» товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали). Передача товарно-матеріальних цінностей згідно даного Договору підтверджується наступними належним чином оформленими документами: Видатковою накладною № РН-0000024 від 10 вересня 2013 року на суму 32500,00 грн., Податковою накладною № 24 від 10 вересня 2013 року на суму 32500,00 грн. Товарно-транспортною накладною № 24/1 від 10 вересня 2013 року, Видатковою накладною № РН-0000040 від 24 вересня 2013 року на суму 37000,00 грн., Податковою накладною № 40 від 24 вересня 2013 року на суму 37000,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 40/1 від 24 вересня 2013 року.

Поряд з тим, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та Приватним підприємством «Інформаційно-консалтингова група» було укладено наступні договори:

- Договір купівлі-продажу № 11 від 10 січня 2013 року, на підставі якого ПП «Інформаційно-консалтингова група» поставляло для ФОП ОСОБА_6 товарно-матеріальні цінності, в асортименті (будівельні матеріали). Передача товарно-матеріальних цінностей згідно даного Договору підтверджується наступними належним чином оформленими документами: Видатковою накладною № РН-0000011 від 18 квітня 2013 року на суму 38050,00 грн., Податковою накладною № 20 від 18 квітня 2013 року на суму 38050,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 11 від 18 квітня 2013 року, Видатковою накладною № РН-0000010 від 30 квітня 2013 року на суму 28360,00 грн., Податковою накладною № 35 від 30 квітня 2013 року на суму 28360,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 10 від 30 квітня 2013 року;

- Договір про надання автотранспортних послуг від 10 січня 2013 року, на підставі якого ПП «Інформаційно-консалтингова група» надавало для ФОП ОСОБА_6 автотранспортні послуги. Надання послуг згідно даного Договору підтверджується наступними належним чином оформленими документами: Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000092 від 19 квітня 2013 року на суму 2650,00 грн. та Податковою накладною № 21 від 19 квітня 2013 року на суму 2650,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 11 від 18 квітня 2013 року, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00111/1 від 30 квітня 2013 року на суму 13290,00,00 грн. та Податковою накладною № 58 від 30 квітня 2013 року на суму 13290,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 43 від 13 квітня 2013 року, Товарно-транспортною накладною № 48 від 13 квітня 2013 року;

- Договір купівлі-продажу № ДГ-00000011 від 17 лютого 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_6 поставляв для ПП «Інформаційно-консалтингова група» товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріли), в асортименті, кількості і ціною згідно заявок. Передача товарно-матеріальних цінностей згідно даного Договору підтверджується наступними належним чином оформленими документами: Видатковою накладною № РН-4/00031 від 01 квітня 2013 року на суму 10300,00 грн., Податковою накладною № 31 від 01 квітня 2013 року на суму 10300,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 4/31 від 01 квітня 2013 року, Видатковою накладною № РН-4/00033 від 30 квітня 2013 року на суму 15000,00 грн., Податковою накладною № 33 від 30 квітня 2013 року на суму 15000,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 4/33 від 30 квітня 2013 року.

- Договір купівлі-продажу № 11 від 10 січня 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_6 поставляв для ПП «Інформаційно-консалтингова група» товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріли). Передача товарно-матеріальних цінностей згідно даного Договору підтверджується наступними належним чином оформленими документами: Видатковою накладною № РН-9/00001 від 06 вересня 2013 року на суму 24000,00 грн., Податковою накладною № 1 від 06 вересня 2013 року на суму 24000,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 9/01 від 06 вересня 2013 року, Видатковою накладною № РН-9/00008 від 13 вересня 2013 року на суму 58800,00 грн., Податковою накладною № 8 від 13 вересня 2013 року на суму 58800,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 9/08 від 13 вересня 2013 року, Видатковою накладною № РН-9/00010 від 16 вересня 2013 року на суму 39200,00 грн., Податковою накладною № 10 від 16 вересня 2013 року на суму 39200,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 9/10 від 16 вересня 2013 року;

- Договір купівлі-продажу № ДГ-0000001 від 17 квітня 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_6 поставляв для ПП «Інформаційно-консалтингова група» товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріли). Передача товарно-матеріальних цінностей згідно даного Договору підтверджується наступними належним чином оформленими документами: Видатковою накладною № РН-9/00021 від 27 вересня 2013 року на суму 6000,00 грн., Податковою накладною № 21 від 27 вересня 2013 року на суму 6000,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 9/21 від 27 вересня 2013 року.

- Договір купівлі-продажу № 030114 від 03 січня 2014 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_6 поставляв для ПП «Інформаційно-консалтингова група» товарно-матеріальні цінності (будівельні та паливо мастильні матеріали). Передача товарно-матеріальних цінностей згідно даного Договору підтверджується наступними належним чином оформленими документами: Видатковою накладною № РН-0000001 від 02 січня 2014 року на суму 59984,40 грн., Податковою накладною № 1 від 02 січня 2014 року на суму 59984,40 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000004 від 02 січня 2014 року, Видатковою накладною № РН-0000002 від 03 січня 2014 року на суму 40816,00 грн., Податковою накладною № 2 від 03 січня 2014 року на суму 40816,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000005 від 03 січня 2014 року, Видатковою накладною № РН-0000008 від 08 січня 2014 року на суму 48360,00 грн., Податковою накладною № 8 від 08 січня 2014 року на суму 48360,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000006 від 08 січня 2014 року, Видатковою накладною № РН-0000009 від 13 січня 2014 року на суму 33177,60 грн., Податковою накладною № 3 від 13 січня 2014 року на суму 33177,60 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000007 від 13 січня 2014 року, Видатковою накладною № РН-0000010 від 14 січня 2014 року на суму 45240,00 грн., Податковою накладною № 4 від 14 січня 2014 року на суму 45240,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000008 від 14 січня 2014 року, Видатковою накладною № РН-0000011 від 15 січня 2014 року на суму 16582,40 грн., Податковою накладною № 5 від 15 січня 2014 року на суму 16582,40 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000009 від 15 січня 2014 року, Видатковою накладною № РН-0000012 від 21 січня 2014 року на суму 50640,00 грн., Податковою накладною № 7 від 21 січня 2014 року на суму 50640,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000013 від 23 січня 2014 року на суму 48360,00 грн., Податковою накладною № 8 від 23 січня 2014 року на суму 48360,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000010 від 23 січня 2014 року, Видатковою накладною № РН-0000014 від 24 січня 2014 року на суму 34980,00 грн., Податковою накладною № 9 від 24 січня 2014 року на суму 34980,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000011 від 24 січня 2014 року, Видатковою накладною № РН-0000015 від 27 січня 2014 року на суму 34020,00 грн., Податковою накладною № 10 від 27 січня 2014 року на суму 34020,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000012 від 27 січня 2014 року, Видатковою накладною № РН-0000016 від 30 січня 2014 року на суму 34125,00 грн., Податковою накладною № 11 від 30 січня 2014 року на суму 34125,00 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000013 від 30 січня 2014 року.

При цьому, слід зауважити, що між ФОП ОСОБА_6 та ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» було укладено Договір відповідального зберігання від 03 січня 2014 року, на підставі якого ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» надавало для ФОП ОСОБА_6 послуги відповідального зберігання паливно-мастильних матеріалів, в кількості 75 м. куб., за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку із цим, безпосереднє отримання палива, придбаного позивачем на підставі Договір купівлі-продажу № 030114 від 03.01.2014 року у ФОП ОСОБА_6, здійснювалось, шляхом його забору у зберігача, тобто у ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль», шляхом заправки транспортних засобів позивача.

Поряд з тим, аналізуючи господарські операції позивача, на підставі яких останнім було сформовано валові доходи та податкові зобов'язання по податку на додану вартість, щодо яких в ході перевірки встановлено завищення, судом встановлено, що на формування показників декларацій за обревізованих у акті перевірки періоди мало вплив здійснення позивачем наступних операцій.

Зокрема, між ТОВ «ВЕСТ-РОК» та ПП «Інформаційно-консалтингова група» було укладено:

- Договір про надання послуг (виконання робіт) № 58 від 02 вересня 2013 року, на підставі якого ПП «Інформаційно-консалтингова група» надавало для ТОВ «ВЕСТ-РОК» послуги по збиранню та транспортуванню яблук. Надання послуг згідно даного Договору підтверджується наступними належним чином оформленими документами: Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-58/1 від 02 вересня 2013 року на суму 56000,00 грн. та Податковою накладною № 2 від 02 вересня 2013 року на суму 56000,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-52/2 від 06 вересня 2013 року на суму 58000,00 грн. та Податковою накладною № 14 від 06 вересня 2013 року на суму 58000,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-58/3 від 11 вересня 2013 року на суму 56000,00 грн. та Податковою накладною № 29 від 11 вересня 2013 року на суму 56000,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-58/4 від 17 вересня 2013 року на суму 54000,00 грн. та Податковою накладною № 35 від 17 вересня 2013 року на суму 54000,00 грн.;

- Договір про надання послуг № 59 від 02 вересня 2013 року, на підставі якого ПП «Інформаційно-консалтингова група» надавало для ТОВ «ВЕСТ-РОК» автотранспортні послуги. Надання послуг згідно даного Договору підтверджується наступними належним чином оформленими документами: Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-59/1 від 02 вересня 2013 року на суму 50000,00 грн. та Податковою накладною № 4 від 02 вересня 2013 року на суму 50000,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-59/2 від 06 вересня 2013 року на суму 50000,00 грн. та Податковою накладною № 15 від 06 вересня 2013 року на суму 50000,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-59/3 від 06 вересня 2013 року на суму 48000,00 грн. та Податковою накладною № 16 від 06 вересня 2013 року на суму 48000,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-59/4 від 09 вересня 2013 року на суму 54000,00 грн. та Податковою накладною № 21 від 09 вересня 2013 року на суму 54000,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-59/5 від 10 вересня 2013 року на суму 57500,00 грн. та Податковою накладною № 26 від 10 вересня 2013 року на суму 57500,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-59/6 від 13 вересня 2013 року на суму 58000,00 грн. та Податковою накладною № 31 від 13 вересня 2013 року на суму 58000,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-59/7 від 20 вересня 2013 року на суму 55000,00 грн. та Податковою накладною № 40 від 20 вересня 2013 року на суму 55000,00 грн.

При цьому, слід зауважити, що операції позивача із здійсненні ним у вересні 2013 р., були попередньо обревізовано податковим органом в ході здійснення іншої перевірки. За результатами такої перевірки було складено довідку №93917-16-22-01/36171099 від 27.12.2013 р., із змісту якої вбачається, що жодних порушень податкового законодавства при здійснені позивача із названим контрагентом, позивачем не допускалось.

Поряд з тим, між ТОВ «Євро Сервіс Груп» та ПП «Інформаційно-консалтингова група» було укладено Договір про надання автотранспортних послуг № ДГ-0000009 від 01 березня 2013 року, на підставі якого ПП «Інформаційно-консалтингова група» надавало для ТОВ «Євро Сервіс Груп» автотранспортні послуги. Надання послуг згідно даного Договору підтверджується належним чином оформленими документами: Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними. Крім того, господарські операції щодо отримання наданих послуг у ПП «Інформаційно-консалтингова група» відображено в бухгалтерському обліку, а саме: в Картці рахунку 311 за квітень 2013 року, в Картці рахунку 361 за квітень 2013 року та в Картці рахунку 631 за квітень 2013 року.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПП «Інформаційно-консалтингова група» було укладено: Договір №4 від 03.01.2014 р. про надання транспортних послуг, згідно якого позивачем для зазначеного контрагента надавалися у січні 2014 року транспортні послуги, що підтверджено: актом прийому-передачі транспортних послуг №ОУ-І000029 від 28.01.2014 р. податковою накладною №29 від 28.01.2014 р.; актом прийому-передачі транспортних послуг №ОУ-І000037 від 31.01.2014 р., податковою накладною №37 від 31.01.2014 р.; актом прийому-передачі транспортних послуг №ОУ-І000015 від 15.01.2014 р., податковою накладною №315 від 15.01.2014 р.; також укладено Договір №4 від 03.01.2014 р. купівлі-продажу будівельних матеріалів. Передача товарно-матеріальних цінностей згідно даного Договору підтверджено видатковою накладною №РН-І000005 від 03.01.2014 р. та податковою накладною №5 від 03.01.2014 р.

Поряд з тим, між ПВКФ «Фіалка» ПП «Інформаційно-консалтингова група» було укладено договір купівлі-продажу №3 від 03.2014 р. товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів). Передачу товарно-матеріальних цінностей згідно даного Договору підтверджено: видатковою накладною №РН-000027 від 27.01.2014 р., податкової накладної №27 від 27.01.2014 р., видатковою накладною №РН-000025 від 24.01.2014 р., податкової накладної №25 від 24.01.2014 р., видатковою накладною №РН-000023 від 23.01.2014 р., податкової накладної №23 від 23.01.2014 р., видатковою накладною №РН-000021 від 22.01.2014 р., податкової накладної №21 від 22.01.2014 р. ,видатковою накладною №РН-000018 від 20.01.2014 р., податкової накладної №18 від 20.01.2014 р., видатковою накладною №РН-000014 від 15.01.2014 р., податкової накладної №14 від 15.01.2014 р.

Водночас, підсумовуючи вище обумовлені операції позивача, судом в цілому встановлено, що перевезення наведених у вище перелічених видаткових, податкових накладних товарно-матеріальних цінностей (окрім паливо-мастильних матеріалів) здійснювалось позивачем із використанням власних основних засобів. Оприбуткування же отриманих товарно-матеріальних цінностей відображено в бухгалтерському обліку та підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 631. При цьому, як вбачається з матеріалів справи фактичне здійснення оплати за поставлений і реалізований позивачем товар підтверджено копіями банківських виписок за 2013 та 2014 роки, та оборотно-сальдовими відомостями, що містять в собі інформацію про рух коштів позивача.

Отже, з наявних в матеріалах справи первинних документів не вбачається порушень, допущених позивачем при здійсненні господарських операцій між ним та його контрагентами по придбанню та реалізації товарно-матеріальних цінностей. А тому, суд приходить до висновку, що позивач (на підставі вищевказаних первинних та облікових документів, податкових накладних) правомірно відніс суму ПДВ за операціями з названими контрагентами до складу податкового кредиту та зобов'язань за квітень, вересень 2013 та січень 2014 року, а також правомірно включив суми валових доходів та витрат, отриманих за наслідком здійснення таких господарських операцій до декларацій із податку на прибуток підприємств, що подавались ним за звітний період.

При цьому, підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що суми податку на додану вартість, як за накладними, отриманими від постачальників, що включені позивачем до складу податкового кредиту, так і за накладними виписаними особисто позивачем для покупців, що були включені до складу податкових зобов'язань, відображені в Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, а самі податкові накладні включені до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 року) за відповідні періоди.

Що ж стосується доводів відповідача та його представника, щодо безтоварності перелічених в актах перевірки господарських операцій на підставі різного роду висновків про відсутність у контрагентів необхідних активів, трудових ресурсів, чи виробничих потужностей, або відсутні їх за зареєстрованим місцезнаходженням та виявлення розбіжностей у формуванні ним сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, то відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки позивача та акти перевірки його контрагентів не містять жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленим контрагентом.

Акт перевірки, містить лише припущення щодо відсутності наміру у згаданих контрагентів позивача на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань. При цьому, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на акт перевірки Гощанської ОДПI №18/1700/НОМЕР_11 від 03 лютого 2014 року «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_5, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість, що міститься в акті перевірки позивача, як підставу для визнання господарських операцій з позивачем безтоварними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Водночас, суд, аналізуючи правовідносини позивача із ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6 звернув увагу, що підставою для висновків про безтоварність операцій по придбанню у ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6 товарно-матеріальних цінностей у квітні, вересні 2013 року та січні 2014 року стали: акт перевірки ФОП ОСОБА_4 №188/1745/НОМЕР_13 від 09.12.2013 року та акт перевірки ФОП ОСОБА_6 №118/1745/НОМЕР_12 від 26.07.2013 року, якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування по придбанню товарів у підприємців постачальників та по операціям з продажу товарів підприємствам - покупцям.

Однак, згідно із постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі №817/67/14 від 26.03.2014 року, яка залишена в силі згідно Ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року, дії ДПІ у м. Рівному щодо коригування податкової звітності ФОП ОСОБА_4 здійсненого на підставі акту перевірки №188/1745/НОМЕР_13 від 09.12.2013 року, в тому числі щодо виключення з електронної бази даних сум податкового кредиту та податкових зобов'язань у декларації з ПДВ за квітень, серпень та вересень 2013 року визнані неправомірними; винесені податкові повідомлення-рішення - скасовано. Аналогічна за свою суттю є і постанова Рівненського окружного адміністративного суду у справі №817/2919/13-а від 30.10.2013 року, яка залишена в силі ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.01.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2014 року у справі К/800/5437/14, згідно якої винесені для ФОП ОСОБА_6 на підставі акту №118/1745/НОМЕР_12 від 26.07.2013 року податкові повідомлення-рішення - скасовано. Підставою для таких висновків судові органи вказали на дійсність, реальність та товарність здійснених ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6 операцій з придбання та подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей у квітні, вересні 2013 року, що свідчить про здійснення останніми господарських операцій в тому числі з позивачем без порушень вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З огляду на норми ч.2 ст.19 Конституції України, за якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, ДПІ у м. Рівному має обов'язком враховувати дане судове рішення при перевірці позивача щодо взаємовідносин із контрагентами ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6

Згідно із ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, аналізуючи зміст акту перевірки позивача, судом встановлено, що основною підставою відповідача для не врахування податкових зобов'язань та валового доходу позивача за квітень, вересень 2013 року та січень 2014 року є, на думку відповідача, не можливість позивача здійснити реалізацію раніше придбаних у ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 товарно-матеріальних цінностей у зв'язку із безтоварністю операцій щодо їх придбання. Однак, як вбачається із вище перелічених первинних документів та декларацій позивача, ПП «Інформаційно-консалтингова група» було сформовано податкові зобов'язання у квітні, вересні 2013 року та частково у січні 2014 року, виключно за рахунок надання ним послуг із транспортного перевезення вантажів, в тому числі для ТОВ «ВЕСТ-РОК», ТОВ «Євро Сервіс Груп» та ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг». І лише, у січні 2014 року позивачем частково сформовано податкові зобов'язання внаслідок реалізації для ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг» та ПВКФ «Фіалка» раніше придбаних у ФОП ОСОБА_6 товарно-матеріальних цінностей. З таких підстав, для суду є не зрозумілим, яким чином придбані у ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 товари пов'язані із формуванням позивачем податкових зобов'язань та валових доходів по наданим послугам, адже в даному разі відсутній будь-який «ланцюжок постачання», на який багаторазово посилається відповідач у акті перевірки позивача, як на підставу для своїх висновків про порушення. Тому, висновки відповідача про завищення позивачем податкових зобов'язань та валового доходу позивача за квітень, вересень 2013 року, на думку суду, не містять в собі жодного логічного підґрунтя.

Поряд з тим, покликання представника відповідача, щодо відсутності у контрагентів позивача власних технічних, трудових ресурсів та відсутності підприємств на дату проведення перевірки за їх зареєстрованим місцезнаходженням, виявлення розбіжностей у контрагента щодо формування ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей позивачу за операціями з обумовленим контрагентом.

При цьому, слід зазначити, що жодних відомостей щодо недобросовісної діяльності контрагентів позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не міститься. Це означає, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем (у 2013, 2014 роках) вказані суб'єкти господарювання були наділені визначеним законом обсягом право та дієздатності.

Крім того, оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочинів з його контрагентами без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Поряд з тим, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Разом з тим, будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем його контрагентами, визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на такі судові рішення не покликається.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПКУ).

Відповідно до п. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів (робіт, послуг) за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В свою чергу, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В той е же час, надані позивачем для перевірки та суду зазначені податкові накладні відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зауваження щодо її форми та змісту у акті перевірки відсутні як не висунуті у ході судового розгляду.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, а також продажу таких товарів позивачем, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що в сукупності підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання та продажу товарів з вище переліченими контрагентами, що стало підставою для формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Окремо, слід зазначити, що перевірка платника податків податковим органом є нічим іншим як перевірка правильності відображення ним результатів своєї діяльності у відповідній податковій звітності (встановлення завищення або заниження конкретних показників у податкових деклараціях). Результатом перевірки, по суті, є наявність висновків податкового органу про необхідність відображення певних даних у визначених графах податкової декларації платника податку.

Проте, всупереч вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, відповідач не наводить конкретних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують наявність таких порушень. Висновки актів перевірки одних платників податків не можуть бути покладені в основу висновків іншого акту перевірки іншого платника податків, адже податковим органом мають бути досліджені та оцінені первинні документи бухгалтерського обліку (а не висновки перевірок).

При цьому, слід також зауважити, що в ході перевірки не встановлено фактів відсутності чи ненадання всіх документів, які підтверджують відповідні дані податкової звітності, ревізорам.

За таких обставин, твердження податкового органу про відсутність фактів поставок товарів (безтоварність господарських операцій) у ході судового розгляду було спростовано.

Стосовно виключення з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суд зазначає наступне:

Основним аргументом, на підставі якого, ґрунтується висновок податкового органу про відсутність у позивача об'єкта оподаткування при придбанні товарів у ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 та по операціях з продажу цих товарів покупцям в розумінні ст.22, п.185.1, ст.185, п.198.1, п.198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є акти перевірки таких контрагентів позивача. Інших доказів безтоварності операцій між зазначеними контрагентами відповідачем суду надано не було. Під час перевірки, відповідачем не встановлено будь-яких порушень ведення бухгалтерського та податкового обліку позивачем при виконанні зазначених договорів. Фактичне виконання угод підтверджено необхідними первинними бухгалтерськими документами та рішеннями судів у інших справах.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника права на оподаткування при придбанні товарів від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, а також іншими суб'єктами господарювання по ланцюгам постачання, оскільки відповідальність носить індивідуальний характер, а тому порушення податкової дисципліни вчинені контрагентами позивача спричиняють негативні наслідки для цього ж суб'єкта, а не для його контрагентів - покупців.

Суд встановив, що на підставі акта перевірки №240/17-16-22-01/36171099 від 26.05.2014 р. відповідачем проведено коригування показників податкової звітності ПП «Інформаційно-консалтингова група» за квітень 2013 року, за вересень 2013 року та за січень 2014 року, при чому, податковим органом не надсилалось письмових пропозицій щодо надання нової податкової декларації з виправними показниками, як це передбачено чинним податковим законодавством України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 року № 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість" розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Також на виконання даного розпорядження та з метою реалізації положень наказу ДПА України від 17.03.2008 р. N 159 "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" затверджено Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Аналізуючи діюче податкове законодавство України необхідно зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу на коригування показників податкової звітності платника податків без винесення податкового рішення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Поряд з тим, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (далі - Порядок)

Як слідує із змісту підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ, здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку, інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності у розрізі контрагентів, підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.16 Порядку якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних, може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань, шляхом прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

За таких обставин дії відповідача щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акта є протиправними та здійсненими не в порядок та спосіб визначений Податковим кодексом України.

Пункт 2.14 Наказу за № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України за № 166 від 30.05.1997 року затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України за № 159 від 17.03.2008 року, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПС України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками № 5.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України - крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до Методичних рекомендацій - за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком за № 5, і повинні їм відповідати.

Самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи із специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у декларації з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, а саме: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При цьому, нормами Податкового кодексу України не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару зобов'язаний сплачувати даний податок до бюджету.

Поряд з тим, що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з названими вище контрагентами порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді надання податкової вигоди для цих контрагентів, шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у посадових осіб контрагентів позивача, а бо самого позивача на незаконне заволодіння майном держави у вигляді безпідставної несплати податку.

Вина та умисел на заволодіння майном держави, юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, статтею 61 Конституції України встановлено, що відповідальність осіб має індивідуальний характер, відтак неналежне звітування до контролюючих органів, відсутність платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Поряд з тим, статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом не було встановлено, а відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. В той же час, наявні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містили в собі інформації про можливу недобросовісність чи фіктивність названого контрагента позивача.

Тому, суд зазначає, що ПП «Інформаційно-консалтингова група» не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо не відображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України є безпідставними.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, а саме у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно абз.2 п. 2 ст. 162 КА України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тому, суд вживаючи заходів щодо повного захисту законних прав та інтересів позивача, вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов шляхом прийняття постанови про визнання неправомірними дій ДПІ у м. Рівному щодо невизнання даних податкової звітності ПП «Інформаційно-консалтингова група» з податку на прибуток підприємств за 2013 рік та з податку на додану вартість, яке відбулося на підставі Акту №240/17-16-22-01/36171099 від 26.05.2014 р. в тому числі, щодо виключення з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ПП «Інформаційно-консалтингова група» у податкових деклараціях податку на додану вартість за квітень 2013 року, за вересень 2013 року та за січень 2014 року, а також з метою відновлення порушеного права позивача, зобов'язує відповідача відновити показники звітності ПП «Інформаційно-консалтингова група» у відповідності до даних зазначених у податкових деклараціях в електронних базах податкової звітності.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 73,08 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 73,08 грн. підлягають присудженню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо невизнання даних податкової звітності ПП «Інформаційно-консалтингова група» з податку на прибуток підприємств за 2013 рік та з податку на додану вартість, яке відбулося на підставі Акту №240/17-16-22-01/36171099 від 26.05.2014 р. в тому числі, щодо виключення з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ПП «Інформаційно- консалтингова група» у податкових деклараціях податку на додану вартість за квітень 2013 року, за вересень 2013 року та за січень 2014 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відновити показники звітності Приватного підприємства "Інформаційно-консалтингова група" у відповідності до даних зазначених у податкових деклараціях податку на додану вартість за квітень 2013 року, за вересень 2013 року та за січень 2014 року.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство "Інформаційно-консалтингова група" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.