Постанова № 41220387, 30.10.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14381/14 - А

Номер провадження 2 - А/638/470/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2014 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Штих Т. В.

за участю секретаря Кондратюк І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2, яка діє від імені позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності від 08.07.2014 р., яка завірена нотаріусом в м. Нетанія, Ізраїль, Ніколаєм Снітком, звернулася 22.08.2014 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд справу розглядати в позовному провадженні за участю представників сторін. Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 серпня 2011 р. у розмірах відповідно чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що до серпня 1994 р. ОСОБА_1 проживала у Дзержинському районі м. Харкова за адресою: АДРЕСА_1 та отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку в посольстві України в державі Ізраїль. У зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено. 01.08.2014 р. представник ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова із заявою про поновлення виплати пенсії. Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова відмовило у поновленні пенсії, рішення мотивовано тим, що між Україною та Ізраїлем на теперішній час відсутній відповідний договір. Оскільки рішення пенсійного фонду суперечить нормам діючого законодавства та рішенню Конституційного Суду України, тому позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, яка діє від імені позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності від 08.07.2014 р., яка завірена нотаріусом в м. Нетанія, Ізраїль, Ніколаєм Снітком, підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити позов на тих підставах, які в ньому викладені.

В судовому засіданні представник управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова - Маматказін Кирил Олексійович, який діє на підставі довіреності від 18.06.2014 р. № 8755 - 07/26, вимоги позову не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні. Він пояснив, що позивач отримувала пенсію, перед виїздом за кордон їй було виплачено шість пенсій наперед. На даний час пенсійної справи ОСОБА_1 в управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова немає, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії заява про поновлення пенсії повинна подаватися пенсіонером особисто за місцем проживання заявника. Документи, які надав представник позивача, не підтверджують постійного місця проживання заявника на території України, особисто ОСОБА_1 не зверталася із заявою про поновлення пенсії, договору між Україною та Ізраїлем щодо соціальних виплат немає. Якщо навіть вони витребують пенсійну справу, то на його погляд, не буде вистачати документів для поновлення пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом в ході розгляду справи встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2, яка діє від імені позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності від 08.07.2014 р., яка завірена нотаріусом в м. Нетанія, Ізраїль, Ніколаєм Снітком, звернулася 01.08.2014 р. до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова із заявою про поновлення та перерахунку пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

В листі управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова від 13.08.2014 р. № 118710/26 зазначається, що ОСОБА_1 відмовлено в поновленні пенсії, оскільки на теперішній час відсутній договір між Україною та державною Ізраїль про соціальне забезпечення.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, видано посвідчення 12.07.1982 р. за НОМЕР_1, в якому зазначається, що пенсія призначена за віком із заробітку 252,84 крб. в загальній сумі 120,00 крб пожиттєво.

Відповідно до паспорту НОМЕР_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в м. Одесі, дата видачі 16.04.2008 р., дійсний до 16.04.2018 р., вона прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль 19.03.2008 р.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими закріплено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 - XII пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - ІV.

Пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - ІV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із статтею 51 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - ІV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25 - рп/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

В мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України зазначив, що в інших правових актах, крім оспорюваного суб'єктом права на конституційне подання, містяться посилання на статті 49, 51 Закону або вказується, що пенсійне забезпечення деяких категорій громадян, які проживають за межами України, здійснюється лише на підставі міждержавних договорів. Зокрема, такі положення є у статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, частині третій статті 1, частині другій статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частині першій статті 59-1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Конституційний Суд України вважає, що у зв'язку з визнанням неконституційними пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону Верховна Рада України повинна привести положення названих законів у відповідність із цим Рішенням.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25 - рп/2009 позивач набув право на перерахунок пенсії.

Держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Поряд з цим, у рішенні зазначено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

З прийняттям рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року із ч. 1 ст. 49 Закону виключена така підстава для припинення пенсійних виплат, як проживання пенсіонера за кордоном. Враховуючи викладене, позивач не може бути позбавлений конституційного права на виплату пенсії незалежно від місця його постійного проживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Згідно п. 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, останній здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Приписами абзаців 2 - 3 п. 37 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22 - 1 (далі - Порядок), закріплено, що заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, при наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Частиною 2 статті 49 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - ІV передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Таким чином, норма вказаної статті пов'язує час поновлення пенсії не з датою звернення до органів Пенсійного фонду України, а з настанням обставин для відновлення її виплати.

Обставиною для відновлення виплати є Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25 - рп/2009.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.09.2014 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишений без розгляду за період з 01.08.2011 р. по 21.02.2014 р. у зв'язку з пропущенням позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначена ухвала суду набрала законної сили.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню з 22.02.2014 року.

На підставі ст. ст. 24, 46 Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 - XII, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - ІV, рішення Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року № 25 - рп/2009, керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 11, 17, 69 - 71, 159 - 163 КАС України, суд

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 22.02.2014 р. у розмірах відповідно чинного законодавства.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: