Рішення № 41219528, 30.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19460/14

30.10.14

За позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Полтавської філії

до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок"

про стягнення 17 500,07 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача не прибув

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про виконання робіт № 180/210066 від 04.01.2009 у розмірі 17 500, 07 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від18.09.2014 порушено провадження у справі № 910/19460/14 та призначено до розгляду на 01.10.2014.

Представник відповідача в судове засідання 01.10.2014 не з’явився, проте через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Представник позивача в судове засідання 01.10.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи відкладено на 16.10.2014.

Представник відповідача в судове засідання 16.10.2014 повторно не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 16.10.2014 прибув представник позивача та дав пояснення по справі, подав додаткові докази.

Розгляд справи відкладено на 30.10.2014.

Представник позивача не з’явився в судове засідання 30.10.2014, проте через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник відповідача в судове засідання 30.10.2014 також втретє не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений. Хоча через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву.

Ухвала суду від 16.10.2014 отримана відповідачем 24.10.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 03179 0807101 1 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2009 між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот (надалі по тексту - Позивач) та Державним підприємством дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок» (надалі - Відповідач) було укладено Договір №180/210066 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, його предметом є проведення робіт з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), а також здійснення заходів щодо виявлення та усунення дій джерел радіозавад в роботі РЕЗ Замовника, на які видано дозволи на експлуатацію (РЕЗ встановлені на території м. Полтави та Полтавської області).

Згідно п.п. 3.1., 3.2. Договору перелік РЕЗ, що підлягають радіочастотному моніторингу та вартість робіт з радіочастотного моніторингу наведене у Додатках до Договору, який є невід'ємною частиною та визначається на підставі затверджених у встановленому порядку «Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу» затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 11 грудня 2008 року №1256, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2008 року за № 1238/15929 виходячи із розміру оплати за один календарний місяць, яка не включає податок на додану вартість, який нараховується згідно законодавства України та включається до рахунку за виконані роботи.

Відповідно до п.3.4. Договору розрахунки між Виконавцем і Замовником за роботи з радіочастотного моніторингу проводяться шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок Виконавця.

Як свідчать матеріали справи, свої зобов'язання передбачені Договором Полтавська філія УДЦР виконала належним чином: за період з березня 2014р. по липень 2014р. роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів проводились постійно. Відповідач визнає виконання Позивачем робіт з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності та в телефонному режимі обіцяє повернути борг в найближчий термін. Акти виконаних робіт, разом за рахунками щомісячно направлялися Відповідачу, що підтверджується копіями з журналу вихідної кореспонденції Полтавської філії Українського державного центру радіочастот та поштовими повідомленням, які подані до позовної заяви, але підписані акти виконаних робіт Відповідач Позивачу не повернув.

Відповідно до п. 3.5. Договору №1X0/210066 від 04.01.2009 виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт, який Позивач повинен надати Відповідачу не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а останній повинен підписати та надіслати Позивачу не пізніше 15 числа наступного місяця. У разі відсутності акта виконаних робіт - виконання робіт підтверджується «Протоколами вимірювань», які здійснюються Позивачем згідно відповідних нормативних актів, а саме Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування затвердженого рішення Національної комісії з питань регулювання зв 'язку України від 16.07.2009р. № 1599, зареєстрованого в Мін 'юсті 07.07.2009р. № 741/16757, а ціна за роботи визначається відповідно до «Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу» затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від II грудня 2008 року №1256, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2008 року за № 1238/15929, а також наведена у додатку до договору №180/210066 від 04.01.2009р.. який діє з січня 2011 року, але нажаль підписаний тільки Позивачем. Зазначений додаток направлявся Відповідачеві 25.01.2011р.. що підтверджується копією із журналу реєстрації вихідної кореспонденції га списком згрупованих поштових відправлень листів разом з квитанцією про сплату, але Відповідач не повернув підписаний додаток хоч і визнав суму за надані послуги, що підтверджується частковими оплатами по вказаному договору.

Підтвердження факту виконання робіт протоколами виміру чітко закріплено у Положенні про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування затвердженого рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 16.07.2009р. № 1599, зареєстрованого в Мін'юсті 07.07.2009р. № 741/16757, а саме п. 4.8. Результати технічного радіоконтролю документуються і відображаються в протоколах або спектрограмах інструментальної оцінки параметрів випромінювання РЕЗ (ВП).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання встановлені п.2.2.2., п.3.3., п.3.4. та п.3.5. Договору не виконав, не оплатив надані послуги за період з березня 2014р. по липень 2014р., а саме:

- рахунок № 3180 від 21.03.2014 на суму 3276,00 грн.;

- рахунок №4180 від 25.04.2014 на суму 3276.00 грн.;

- рахунок № 5180 від 23.05.2014 на суму 3276,00 грн.;

- рахунок № 6180 від 23.06.2014 на суму 3276,00 грн.;

- рахунок № 7180 від 25.07.2014 на суму 3276.00 грн.

Загальна сума заборгованість по Договору становить 16 380,00 грн.

Таким чином, відповідач своїми діями (не проведення розрахунків за виконані роботи по договору) порушив умови договору щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання по договору, наслідком чого є неотримання позивачем коштів у сумі 16 380,00 грн.

Відмова в оплаті - є відмовою у виконанні взятих на себе за договором зобов'язань, а це порушення умов договору і прав позивача на отримання узгоджених сум зобов'язання, що зумовило звернення останнього до суду із вимогою про зобов'язання примусово сплатити суми грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а відтак суд застосовує норми що регулюють даний вид договорів.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань за договором щодо оплати заборгованості за виконаних позивачем робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього грошових коштів в розмірі 16 380,00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в розмірі визнаному судом обґрунтованим.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 219,45 грн. та інфляційні збитки в сумі 473,22 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 219,45 грн., інфляційні збитки – 473,22 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов’язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу в у відповідності з п. 4.3 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 4.3. договору, яка складає 427,40 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 427,40 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що позивач подав суду акти виконаних робіт, які підписані тільки позивачем, що на думку відповідача не може бути належним доказом виконання зобов"язань за договором, проте суд зазначає, що акти виконаних робіт, разом за рахунками щомісячно направлялися відповідачу, що підтверджується копіями з журналу вихідної кореспонденції Полтавської філії Українського державного центру радіочастот та поштовими повідомленням, які подані до позовної заяви, але підписані акти виконаних робіт відповідач позивачу не повернув. У зв"язку з наведеним суд вважає, що акти відповідачу направлялись, проте останній ухилився від їх підписання та не подав заперечень що в даних актах є невідповідності. Отже, твердження відповідача в цій частині є необгрунтованими.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем не надано протоколи вимірювання, а замість них подано спектрограми вимірювання РЕЗ, то суд зазначає, що підтвердження факту виконання робіт протоколами виміру чітко закріплено у Положенні про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування затвердженого рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 16.07.2009р. № 1599, зареєстрованого в Мін'юсті 07.07.2009р. № 741/16757, а саме п. 4.8. Результати технічного радіоконтролю документуються і відображаються в протоколах або спектрограмах інструментальної оцінки параметрів випромінювання РЕЗ (ВП).

Отже, твердження відповідача є необгрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Полтавської філії задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (03179, м. Київ, вул. Михайла Чалого, буд. 3, код ЄДРПОУ 05422987) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" в особі Полтавської філії (36011, м. Полтава, вул. Володарського, буд. 3, код ЄДРПОУ 23549987) основний борг в розмірі 16 380(шістнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 219(двісті дев’ятнадцять) грн. 45 коп., інфляційні збитки в сумі 473(чотириста сімдесят три) грн. 22 коп., пеню в сумі 427(чотириста двадцять сім) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 05.11.2014