Рішення № 41219107, 06.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа № 911/2988/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артбуд Компані”, м. Боярка

про стягнення 142374,99 грн.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Дочірнім підприємством “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артбуд Компані” (надалі відповідач) про стягнення 142374,99 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов’язань у частині оплати останнім вартості виконаних позивачем робіт.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 20.08.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2014 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 08.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2014 р., у зв’язку з повторною неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 22.09.2014 р.

17.09.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав письмові пояснення по суті спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2014 р. продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів та у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 06.10.2014 р.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ухвалами суду від 18.07.2014 р., 20.08.2014 р., 08.09.2014 р. та 22.09.2014 р. явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

У п.п. 3.9.1, 3.9.2 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача вбачається, що місцезнаходженням останнього є: 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Богдана Хмельницького, буд.98, оф. 6, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки копії винесених судом ухвал направлялись на вказану адресу та були повернуті поштовою установою з відміткою «вибула».

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

З жовтня 2010 року по листопад 2012 року Дочірнім підприємством “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” було надано послуги Товариству з обмеженою відповідальністю “Артбуд Компані” на загальну суму 645574,99 грн. що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів виконаних робіт та копіями подорожніх листів.

Відповідно до змісту вказаних актів позивачем були надані відповідачеві послуги машинами та дорожньо-будівельними механізмами.

Відповідно до частини другої ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

В силу частини сьомої ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої ст. 208 ЦК України, для правочинів (за змістом частини другої ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, судом встановлено, що шляхом підписання актів виконаних робіт сторони уклали договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012 р. у справі № 21/5005/14068/2011.

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до частини першої ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виконання зобов’язань з оплати виконаних робіт згідно актів, доданих до матеріалів справи, є предметом спору у даній справі.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно частини першої ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено вище, позивачем було надано послуги ТОВ “Артбуд Компані” на загальну суму 645574,99 грн. У свою чергу, відповідач взяті на себе зобов’язання за вказаним вище договором про надання послуг у частині оплати вартості наданих позивачем послуг у повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим у відповідача рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 142374,99грн. Часткова оплата відповідачем вартості наданих послуг підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з особового рахунку позивача.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було скеровано на адресу відповідача претензію №2 від 09.08.2014 р. на суму 142374,99 грн. про сплату коштів за надані позивачем відповідачеві послуги. Вказану вимогу представник відповідача отримав, що підтверджується листом ТОВ «Артбуд Компані» №57 від 16.08.2013 р.

Відповідно до приписів норм статті 530 ЦК України відповідач мав сплатити позивачеві наявну заборгованість у розмірі 142374,99 грн. протягом семи днів з дати отримання претензії.

Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу чи контррозрахунок ціни позову до суду не подано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед ДП “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” складає 142374,99 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 142374,99 грн. боргу підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п. 5.2. роз’яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

З огляду на вищевказане, позивачу, у зв’язку з сплатою останнім судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом., слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 39,02грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Артбуд Компані” (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Богдана Хмельницького, буд.98, оф. 6; код ЄДРПО України 35442591) на користь Дочірнього підприємства “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (03151, м. Київ, Солом’янський район, вул. Народного Ополчення, буд. 11-А, код ЄДРПО України 33096517) – 142374 (сто сорок дві тисячі триста сімдесят чотири) гривні 99 коп. боргу та 2960 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят) гривень 98 коп. судового збору.

3. Повернути Дочірньому підприємству “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (03151, м. Київ, Солом’янський район, вул. Народного Ополчення, буд. 11-А, код ЄДРПО України 33096517) з Державного бюджету України частину, сплаченого за платіжним дорученням № 1242 від 07.03.2014р., судового збору, а саме у розмірі 39 (тридцять дев’ять) гривень 02 коп. (оригінал платіжного доручення знаходиться у матеріалах справи).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.10.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін