Рішення № 41219065, 30.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 904/6789/14

30.10.14

За позовом Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету в особі його відокремленого підрозділу Новомосковського коледжу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету

до публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813"

про стягнення 27 345, 23 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача не прибув

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 у справі № 904/6789/14 позовну заяву Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету в особі його відокремленого підрозділу Новомосковського коледжу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету до ПАТ "Будівельне управління № 813" про стягнення 27 345, 23 грн. направлено за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2014 на підставі ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України справу за позовом Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету в особі його відокремленого підрозділу Новомосковського коледжу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету до ПАТ "Будівельне управління № 813" про стягнення 27 345, 23 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Справу передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою суду від 02.10.2014 суддя Головатюк Л.Д. прийняв справу № 904/6789/14 до свого провадження, розгляд справи призначив на 16.10.2014.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 16.10.2014 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 30.10.2014.

В судове засідання 30.10.2014 представники позивача та відповідача не з'явилися, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

Ухвала суду від 16.10.2014 отримана відповідачем 27.10.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 02660 0691974 0(в матеріалах справи).

Ухвала суду від 16.10.2014 отримана позивачем 27.10.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 49943 0620331 2(в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач та відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 між Новомосковським коледжем Дніпропетровського державного аграрного університету(далі позивач, виконавець за договором) та публічним акціонерним товариством «Будівельне управління № 813»(далі відповідач, замовник за договором) був укладений Договір №1 на тимчасове проживання в гуртожитках Новомосковського коледжу ДДАУ співробітників Замовника.

Згідно п. 1.1. та 1.2. договору Новомосковський коледж ДДАУ надає послуги тимчасового проживання співробітників Замовника у складі згідно факту за проживання чоловік на визначений період.

Ремонт і утримання кімнати згідно санітарно - побутових вимог проводиться за рахунок коштів мешканця кімнати. Мешканці гуртожитку виконують правила внутрішнього розпорядку та приймають участь у всіх громадських заходах. Забороняється передавати ключі від кімнат іншим фізичним особам.

Відповідно п.1.3 вищевказаного Договору оплата за мешкання у гуртожитку здійснюється особисто Відповідачем згідно рахунку комунальних послуг у розмірі ЗО грн. 00 коп. за одну добу з однієї особи. Загальна вартість послуг, що підлягають оплаті, визначаються згідно двостороннім актам наданих послуг, за фактичною кількості осіб. Оплата здійснюється не пізніше 10 числа кожного місяця. Плата може змінюватися на протязі дії договору з урахуванням тарифів на комунальні послуги.

Судом встановлено, що до 31.12.2013 Новомосковський коледж Дніпропетровського державного аграрного університету підпорядковувався Міністерству аграрної політики України, а з 01.01.2014 Новомосковський коледж Дніпропетровського державного аграрного-економічного університету (далі -ДДАЕУ) підпорядковується Міністерству освіти та науки України та фінансується з державного бюджету Міністерством освіти та науки України.

Згідно наказу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету № 206 від 04.02.2014 «Про реорганізацію» на підставі п.1.1. Статуту ДДАЕУ з « 03» лютого 2014 року вважати Дніпропетровський державний аграрний університет реорганізованим в Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет (ДДАЕУ)(копія наказу в матеріалах справи).

Згідно наказу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету № 361 від 21.02.2014 «Про перейменування структурних підрозділів», на підставі наказу ДДАЕУ № 206 від 04.02.2014 та п.1.18 Статуту ДДАЕУ змінити найменування структурних підрозділів:

Новомосковський коледж Дніпропетровського державного аграрного університету на Новомосковський коледж Дніпропетровського державного аграрно-економічною університету (копія наказу в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2014 за вих. № 148 Новомосковським коледжем Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету в порядку ст.6 Господарського процесуального кодексу України була направлена претензія на суму 23190 грн. на ім'я генерального директора ПАТ «БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ № 813» в зв'язку з порушенням прав і законних інтересів Позивача з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів в добровільному порядку.

На момент звернення до суду Позивач у відповідності приписів ст.ст.7,8 Господарського процесуального кодексу України відповідь на претензію від Відповідача не отримав.

У результаті цього у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за тимчасове проживання та комунальні послуги співробітників Відповідача в гуртожитках коледжу:

за січень місяць 2014 року в сумі 3150 грн. за тимчасове проживання та комунальні послуги співробітників Відповідача в гуртожитках коледжу в кількості 5 чоловік;

за січень місяць 2014 року в сумі 5490 гри. за тимчасове проживання та комунальні послуги співробітників Відповідача в гуртожитках коледжу в кількості 15 чоловік;

за лютий місяць 2014 року в сумі 3500 гри. за тимчасове проживання та комунальні послуги співробітників Відповідача в гуртожитках коледжу в кількості 6 чоловік;

за лютий місяць 2014 року в сумі 4320 грн. за тимчасове проживання та комунальні послуги співробітників Відповідача в гуртожитках коледжу в кількості 12 чоловік;

за березень місяць 2014 року в сумі 3720 грн. за тимчасове проживання та комунальні послуги співробітників Відповідача в гуртожитках коледжу в кількості 9 чоловік;

за квітень місяць 2014 року в сумі 3540 грн. за тимчасове проживання та комунальні послуги співробітників Відповідача в гуртожитках коледжу в кількості 8 чоловік;

за травень місяць 2014 року в сумі 1200 грн. за тимчасове проживання та комунальні послуги співробітників Відповідача в гуртожитках коледжу в кількості 3 чоловік, що підтверджується актами приймання передачі наданих послуг за січень місяць 2014 року - 2-ма актами, за лютий місяць 2014 року - 2-ма актами, за березень місяць 2014 року - 1-м актом, за квітень місяць 2014 року - 1-м актом, за травень місяць 2014 року - 1-м актом, підписаними уповноваженими особами сторін та скріплені печатками.

Всього сума боргу складає:

3150 грн. + 5490 грн. + 3500 грн. + 4320 грн. + 3720 грн. + 3540 грн. + 1200 грн. = 24920 грн. 00 коп.(двадцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять гривень 00 копійок), відповідно, наявність і розмір боргу визнано Відповідачем (копії актів приймання передачі наданих послуг за січень - травень місяці 2014 року додані до матеріалів справи).

Матеріали справи свідчать, що за січень-травень місяці 2014 року на момент звернення до Господарського суду в зв'язку з порушенням прав і законних інтересів Позивача Відповідач взагалі не здійснював оплату за тимчасове проживання та комунальні послуги своїх співробітників в гуртожитках Новомосковського коледжу ДДАЕУ.

У результаті цього у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за тимчасове проживання та комунальні послуги співробітників Відповідача в гуртожитках коледжу в сумі 24 920 гри. 00 коп.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір має ознаки договору оренди, а відтак до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення законодавства, що регулюють даний вид договорів.

Отже, позивачем свої зобов’язання за договором оренди були виконані у відповідності до умов договору.

Проте, відповідач в порушення умов договору не оплатив орендну плату і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем за період з січня 2014 року по травень 2014 року становить 24 920,00 грн.

Даними діями відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за договором оренди.

Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Твердження відповідача про те, що акт звірки розрахунків підписаний особами посадове ставище яких не вказано, доказів передачі в користування орендованих приміщень позивач не надав, відсутні факти користування орендованими приміщеннями, тощо, спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема підписаним відповідачем та скріпленим його печаткою актом звірки розрахунків. Той факт що позивач не подав ордери на заселення мешканців гуртожитку не спростовує факт проживання тих же мешканців у кімнатах наданих позивачем, що знову ж таки підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.03.2014.

За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 24 920,00 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 275,83 грн. та інфляційні збитки в сумі 2149,39 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 275,83 грн., а інфляційні збитки – 2149,39 грн. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету в особі його відокремленого підрозділу Новомосковського коледжу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, оф. 302, код ЄДРПОУ 01383865) на користь Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету в особі його відокремленого підрозділу Новомосковського коледжу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету (51208, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Радянська, буд. 236, код ЄДРПОУ 26371900) основну заборгованість в сумі 24 920 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот двадцять) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 275(двісті сімдесят п’ять) грн. 83 коп., інфляційні збитки в сумі 2149(дві тисячі сто сорок дев’ять) грн. 39 коп., судовий збір в розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 03.11.2014