Постанова № 41218799, 29.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2014 р. Справа№ 910/7569/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорної Л.В.

при секретарі: Підченко О.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача - Ліповуз Д.І. представник за довіреністю;

від відповідача- Іванов Д.А..представник за довіреністю; Шульгун А.А. представник за довіреністю;

від прокуратури - Пантюхов О.В.;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2014

у справі №910/7569/14 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Військової частини 3030

про відшкодування шкоди в порядку регрессу 5 700,00грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.07.2014 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Заступник Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2014 року по справі № 910/7569/14 та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Заступник Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 21.07.2014 року Київського апеляційного господарського суду в складі суду: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Іоннікової І.А., Шаптали Є.Ю. прийнято апеляційну скаргу Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату від 04.08.2014р. №02-15/254 у зв'язку з перебуванням судді (головуючого судді) у справі ОСОБА_6 у відпустці та відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/7569/14.

Після повторного авторозподілу справу № 910/7569/14 передано судді Чорній Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 прийнято апеляційну скаргу заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. у справі № 910/7569/14 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Чорна Л.В. судді: Зеленін В.О., Кропивна Л.В.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Чорної Л.В. у відпусті, для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.В., суддів Зеленіна В.О., Кропивної Л.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 у зв'язку з виходом головуючого судді Чорної Л.В. з відпустки, для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Чорної Л.В., суддів Зеленіна В.О., Кропивної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 розгляд справи відкладено у зв'язку з нез'явленням представників сторін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Чорної Л.В. у відпусті, для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.В., суддів Зеленіна В.О., Кропивної Л.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 у зв'язку з виходом судді Чорної Л.В. з відпустки, який входять до складу постійної колегії суддів, для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.В., суддів Кропивної Л.В.,Чорної Л.В.

У відповідності до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.12.2012 року між товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" та Військовою частиною 3030 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, підтвердженням чому є Поліс №АЕ/1999615.

Згідно Полісу №АЕ/1999615 забезпеченим транспортним засобом є автомобіль УАЗ д.р.н. НОМЕР_1./а.с.33/.

04.07.2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля Шевроле Авео НОМЕР_2, який належить ОСОБА_9.

Згідно постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 18.07.2013 № 760/14552/13-п гр. ОСОБА_8 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення./а.с.34/.

Згідно із Звітом № 3646 про оцінку автомобіля Шевроле Авео, д/н НОМЕР_2 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 8245,02 грн. /а.с.41-49/.

03.09.2013 року між позивачем та ОСОБА_9 укладено угоду про розмір страхового відшкодування, за якої Страховик і Потерпілий досягли згоди, що сума страхового відшкодування становить 5 500,00 грн./а.с.59/.

Згідно платіжного доручення №3277 від 16.09.2013 року позивач виплатив домовлену суму страхового відшкодування./а.с.62/.

Таким чином позивач належно виконав свої зобов'язання за Полісом №АЕ/1999615.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Прокурор у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги докази надані відповідачем щодо направлення поштою позивачу про настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме копія супровідного листа №429 та копія реєстру вихідної кореспонденції Військової частини 3030./а.с.71,78/.

Відповідно до положень ч.2 ст.255 Цивільного кодексу України, письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Тобто, істотною умовою належного повідомлення відповідачем позивача про настання ДТП шляхом направлення поштою є здача письмового повідомлення про ДТП до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до підпункту "ґ" пункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Згідно з підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Відповідно до підпункту 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент вчинення ДТП) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок письмового повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, а також, встановлено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Разом з цим, Київський апеляційний господарський суд зввертає увагу апелянта на те, що лист №429 від 05.07.2013 року не містить додатку, а саме повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка МТСБУ.

Таким чином, копія супровідного листа №429 та копія реєстру вихідної кореспонденції Військової частини 3030 надані відповідачем не можуть вважатися належними доказами виконання зобов'язання по повідомлення страховика про настання ДТП, оскільки вони не посвідчують факту подачі письмового повідомлення до відділу поштового зв'язку.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2014 року у справі № 910/7569/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2014 р. у справі №910/7569/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/7569/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

Л.В. Чорна