Постанова № 41218786, 30.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2014 року Справа № 904/5015/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Букоємський Р.В. представник, довіреність №14-138 від 13.05.2014р.;

від відповідача: Кубрак В.В. представник, довіреність №б/н від 28.10.2014р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2014р. по справі №904/5015/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємства "ПОКРОВКАТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради, смт. Покровське, Покровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 42 977, 47 грн. за договором купівлі-продажу природного газу

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "ПОКРОВКАТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради (далі ДП "ПОКРОВКАТЕПЛОЕНЕРГО") про стягнення 33 317, 56 грн. пені, 2 683, 89 грн. інфляційних втрат та 6 976, 01 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2014р. по справі №904/5015/14 (суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ДП "ПОКРОВКАТЕПЛОЕНЕРГО" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 16 658, 78 грн. пені, 879, 83 грн. інфляційних втрат, 6 976, 01 грн. 3% річних та 1 750, 27 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/2222-БО-3 від 12.12.2012р. в частині своєчасної та повної оплати вартості газу.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2014р. по справі №904/5015/14 в частині зменшення розміру пені на 16 658, 78 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ДП "ПОКРОВКАТЕПЛОЕНЕРГО" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню в розмірі 16 658, 78 грн., в стягненні якої було відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що господарський суд не врахував доводи позивача, не зазначив мотиви такого неврахування, чим порушив вимоги ст. 4-2, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України; при зменшенні розміру неустойки суд мав дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків, натомість, судом було враховано лише ступінь виконання зобов'язання боржником та те, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків позивачу; ПАТ "НАК "Нафтогаз України" належить до державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; за спірним договором постачався імпортований природний газ, який ПАТ "НАК "Нафтогаз України" закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені строки розрахунків за поставлений газ, а також санкції за порушення цих строків; внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками; єдиним джерелом часткової компенсації понесених ПАТ "НАК "Нафтогаз України" втрат є стягнення з боржників пені у розмірі, передбаченому умовами договорів; важкий матеріальний стан відповідача та неналежна організація господарської діяльності не можуть вважатися винятковими обставинами, оскільки відповідно ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України "комерційний розрахунок та власний комерційний ризик", "самостійне формування підприємцем програми діяльності" є одними із основних принципів підприємницької діяльності.

В відзиві на апеляційну скаргу ДП "ПОКРОВКАТЕПЛОЕНЕРГО" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2014р. по справі №904/5015/14 залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - відмовити.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

12.12.2012р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ДП "ПОКРОВКАТЕПЛОЕНЕРГО" (покупець) укладено договір №13/2222-БО-3 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору).

Відповідно п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 2 000, 000 тис. куб. м.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

У відповідності до п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 509, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305, 60 грн., крім того ПДВ 20% - 61, 12 грн., всього з ПДВ - 366, 72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884, 78 грн., крім того ПДВ 20% - 776, 96 грн., всього з ПДВ - 4 661, 74 грн. (п. 5.2 договору).

Додатковою угодою №1 від 10.07.2013р. з 01 липня 2013р. п. 5.2 договору №13/2222-БО-3 від 12.12.2012р. викладено в наступній редакції: ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 459, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295, 60 грн., крім того ПДВ 20% - 59, 12 грн., всього з ПДВ - 354, 72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 823, 78 грн., крім того ПДВ 20% - 764, 76 грн., всього з ПДВ - 4 588, 54 грн.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

14.10.2013р. сторонами укладено додаткову угоду №2, якою п. 4.1 договору №13/2222-БО-3 від 12.12.2012р. викладено в наступній редакції: кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

В ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору позивач протягом січня - квітня 2013р. та жовтня - грудня 2013р. поставив відповідачу природний газ в обсязі 833, 234 тис. куб. м. на загальну суму 3 859 538, 12 грн.

Сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу:

- за січень 2013р. від 31.01.2013р. на суму 793 693, 19 грн.,

- за лютий 2013р. від 28.02.2013р. на суму 673 578, 90 грн.,

- за березень 2013р. від 31.03.2013р. на суму 687 582, 74 грн.,

- за квітень 2013р. від 30.04.2013р. на суму 151 427, 16 грн.,

- за жовтень 2013р. від 31.10.2013р. на суму 315 920, 70 грн.,

- за листопад 2013р. від 30.11.2013р. на суму 452 227, 75 грн.,

- за грудень 2013р. від 31.12.2013р. на суму 785 107, 68 грн. (а.с.38-44).

Відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлений природний газ, але з порушенням встановлених договором строків оплати, в зв'язку з чим позивачем нараховано ДП "ПОКРОВКАТЕПЛОЕНЕРГО" 33 317,56 грн. пені та 6 976, 01 грн. 3% річних за загальний період з 14.02.2013р. по 27.01.2014р., 2 683,89 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2013р. по січень 2014р.

Порушенням зобов'язання, відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

Відповідно п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно п. 1 ч. 2. ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Приписами ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Тобто чинним законодавством сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

В п. 9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Господарський суд першої інстанції на підставі аналізу матеріалів справи, умов договору №13/2222-БО-3 купівлі-продажу природного газу від 12.12.2012р., з урахуванням положень статей 526, 530, 551, 610, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 232 Господарського кодексу України, дійшов вірного висновку про стягнення з ДП "ПОКРОВКАТЕПЛОЕНЕРГО" на користь позивача 6 976, 01 грн. 3% річних та 16 658, 78 грн. пені за загальний період з 14.02.2013р. по 27.01.2014р., враховуючи, що сторони в договорі збільшили строк позовної давності, який позивачем не пропущено, а також 879, 83 грн. інфляційних втрат, враховуючи, що позивачем в порушення приписів листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" нараховано інфляцію і за ті періоди, коли прострочення відповідачем оплати становило менше 15 днів, тоді як індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Стосовно доводів скаржника щодо зменшення розміру пені відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України до 50% від заявленої позивачем суми, слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є юридичною особою, що створена для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню, підприємствам, організаціям, установам; відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки за п. 1.2. договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами; основною причиною порушення зобов'язання відповідачем є дебіторська заборгованість, що утворилась через несвоєчасні і не в повному обсязі платежі населення, бюджетних організацій та інших суб'єктів господарювання за спожиту теплову енергію; єдиним видом діяльності відповідача є вироблення та постачання теплової енергії, і саме з коштів, отриманих за надані послуги, відповідач здійснює розрахунки з кредиторами.

Станом на 01.07.2014р. дебіторська заборгованість відповідача за теплову енергію становить, в тому числі: населення - 20 000 грн., місцевий бюджет - 496 000, 00 грн., державний бюджет - 15 000,00 грн., інші суб'єкти господарювання - 31 000,00 грн.

Постачання теплової енергії споживачам здійснюється за встановленими тарифами, які не містять повного відшкодування через тривалі процедури затвердження та прийняття тарифів уповноваженими органами, внаслідок чого фактично підприємство змушене виконувати приписи щодо постачання теплової енергії споживача за тарифами, а не за дійсною вартістю теплової енергії.

В матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, що свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, кредитор зазнав збитків.

Слід також зауважити, що станом на 27.01.2014р. ДП "ПОКРОВКАТЕПЛОЕНЕРГО" повністю здійснило оплату за отриманий протягом січня - квітня та жовтня - грудня 2013р. природний газ в обсязі 833, 234 тис. куб. м. на загальну суму 3 859 538, 12 грн. При цьому, періоди прострочення відповідачем оплати, крім березня та квітня 2013р., були незначними, а саме: за зобов'язаннями січня 2013р. - 14 днів, за зобов'язаннями лютого 2013р. - 18 днів, за зобов'язаннями жовтня 2013р. - 15 днів, за зобов'язаннями листопада 2013р. - 13 днів, за зобов'язаннями грудня 2013р. - 14 днів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача, зменшення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України розміру пені на 50% та стягнення 50% від належної до стягнення пені, що становить 16 658, 78 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2014р. по справі №904/5015/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.М. Герасименко

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складений 04.11.2014р.)