Рішення № 41218700, 30.10.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2014 р.Справа № 916/3546/14

За позовом Приватного підприємства "Тайфун-АЗС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСГРУП"

про стягнення 54352,15грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Кутуза В.В., довіреність від 10.07.2014р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство "Тайфун-АЗС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСГРУП" про стягнення заборгованості у розмірі 59352,15грн., а саме: основного боргу у розмірі 51945,50грн., індексу інфляції у розмірі 4341,43грн., 3% річних у розмірі 651,36грн., штрафних санкції за користування чужими коштами у розмірі 2154,14грн. та пені у розмірі 259,72грн

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.14р. порушено провадження у справі №916/3546/14.

14.10.2014р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог (вх.ГСОО№2-4506/14 від 14.10.2014р.), відповідно до якої, у зв'язку з тим, що відповідачем було здійснено часткову проплату у розмірі 5000грн., після подачі позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 46945,50грн., індекс інфляції у розмірі 4341,43грн., 3% річних у розмірі 651,36грн., штрафні санкції за користування чужими коштами у розмірі 2154,14грн. та пеню у розмірі 259,72грн.

30.10.14р. позивач подав клопотання(вх.№28592/14 від 30.10.14р.) про залучення до матеріалів справи доказів по справі.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані документи.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань(відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою(тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом), а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.09.2014р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

10.03.2014р. між Приватним підприємством "Тайфун-АЗС" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСГРУП"(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №19/2, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому іменуємі Товар, у відповідності з умовами договору та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 1.2. договору, поставка товару проводиться окремими партіями. Об'єм, асортимент, строки поставки, умови транспортування визначаються в рахунках та зазначаються в видаткових накладних.

Згідно п. 2.2.1. договору, зобов'язання сторін - своєчасно та в повному обсязі проводити оплату поставляє мого Постачальником Товару, а також витрати, пов'язані з транспортуванням Товару.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що оплата товару проводиться банківським переводом на розрахунковий рахунок Постачальника у вигляді 100% передоплати, якщо інше не обумовлено у додатках.

Відповідно до п. 4.3. договору, якщо поставка товару випереджає його оплату, то Покупець повинен провести оплату в строк, зазначений у додатку на дану угоду. Якщо Покупець не проводить оплату у встановлений строк, то Постачальник має право на вимогу пені у розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару.

Так на виконання умов договору, в період з 11.03.2014р. по 30.04.2014р. Приватним підприємством "Тайфун-АЗС" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСГРУП" товар, що підтверджується довіреностями: №19 від 11.03.2014р., №22 від 14.03.2014р., №25 від 17.03.2014р., видатковими накладними: №РН-0000054 від 11.03.2014р. на суму 10450грн., №РН-0000060 від 14.03.2014р. на суму 23805грн., №РН-0000062 від 17.03.2014р. на суму 15515,50грн., №РН-0000086 від 30.04.2014р. на суму 25980грн., та рахунками-фактурами, а саме: №09-11/03 від 11.03.2014р. на суму 10450грн., №01-14/03 від 14.03.2014р. на суму 23805,10грн., №01-17/03 від 17.03.2014р. на суму 15515,50грн. №01-10/04 від 10.04.2014р. на суму 25980грн., та податковими накладними.

Однак в порушення умов договору, розрахунок за отриманий товар було проведено не в повному обсязі, у зв'язку з чим на останню дату поставки товару (30.04.2014р.) у Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСГРУП" виникла заборгованість у розмірі 51945,50грн.

Крім того, під час розгляду справи, на виконання умов договору, відповідачем було перераховано кошти в сумі 5000грн., що підтверджується карткою рахунку за період з 01.03.2014р. по 30.09.2014р., а саме 19.09.2014р. проведено платіж у сумі 5000грн.

Однак Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСГРУП" не розрахувалося з Приватним підприємством "Тайфун-АЗС" у повному обсязі за поставлений за договором товар.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, та уточненням до неї, згідно яких просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 46945,50грн., індекс інфляції у розмірі 4341,43грн., 3% річних у розмірі 651,36грн., штрафні санкції за користування чужими коштами у розмірі 2154,14грн. та пеню у розмірі 259,72грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи, відповідачем було додатково перераховано кошти в сумі 5000грн., що підтверджується карткою рахунку за період з 01.01.2014р. по 31.10.2014р., а саме 16.10.2014р. проведено платіж у сумі 5000грн.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем погашена заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 5000грн., провадження у справі №916/3546/14 в частині стягнення основного боргу у розмірі 5000грн. підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, судом встановлено виконання позивачем умов договору купівлі-продажу товару від 10.03.2014р. №19/2, а також невиконання Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСГРУП" умов договору в частині проведення оплати у повному обсязі за отриманий товар, у зв'язку з чим уточнена позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 41945,50грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 4341,43грн., 3% річних у розмірі 651,36грн., та штрафних санкції за користування чужими коштами у розмірі 2154,14грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСГРУП", перевіривши наданий позивачем розрахунок 3%річних, на думку суду, здійснений неналежним чином, а тому судом самостійно було розраховано 3%річних, та заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних підлягають судом задоволенню в розмірі 651,35грн.

Нараз, перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції та штрафних санкцій за користування чужими коштами, на думку суду, здійснений належним чином, а тому індекс інфляції підлягає судом задоволенню в розмірі 651,36грн., та штрафні санкції за користування чужими коштами підлягають судом задоволенню у розмірі 2154,14грн.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 259,72грн.(0,5% від суми неоплаченого товару, в порядку п.4.3. договору).

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Оскільки пунктом 4.3. договору передбачено, якщо Покупець не проводить оплату у встановлений строк, то Постачальник має право на вимогу пені у розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару, то з врахування не проведенням відповідачем оплати, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 259,72грн. (0,5% від суми неоплаченого товару, в порядку п.4.3. договору).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, уточнені позовні вимоги Приватного підприємства "Тайфун-АЗС"до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСГРУП" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 41945,50грн., індексу інфляції у розмірі 4341,43грн., 3% річних у розмірі 651,35грн., штрафні санкції за користування чужими коштами у розмірі 2154,14грн. та пені у розмірі 259,72грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1827грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, п.11 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі №916/3546/14 в частині заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 5000грн. -припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСГРУП" (65110, м.Одеса, вул. Балківська, буд.35, кв. 34, код ЄДРПОУ 33506286, р/р №26008311055501 в АБ " Південний" м.Одеса, МФО 328209) на користь Приватного підприємства "Тайфун-АЗС" (68094, Одеська область, с. Бурляча Балка, м.Іллічівськ, вул. Центральна, буд.222, код ЄДРПОУ: 34943944, р/р №26006261101 у ПАТ "Марфін Банк ", м.Іллічівськ, МФО 328168, адреса для листування: 65026, м.Одеса, вул.Грецька, 14) основний борг у розмірі 41945(сорок одну тисячу дев'ятсот сорок п'ять)грн.50коп., індекс інфляції у розмірі 4341(чотири тисячі триста сорок одну)грн.43коп., 3% річних у розмірі 651(шістсот п'ятдесят одну)грн.35коп., штрафні санкції за користування чужими коштами у розмірі 2154(дві тисячі сто п'ятдесят чотири)грн.14коп., пеню у розмірі 259(двісті п'ятдесят дев'ять)грн.72коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1827(одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн.

4.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.11.2014р.

Суддя С.Ф. Гут