Ухвала суду № 41218608, 30.10.2014, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

30.10.2014 Справа № 908/4431/14

Суддя господарського суду Запорізької області Науменко А.О., розглянувши матеріали

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дузенко і Ко ЛТД» (69082, м. Запоріжжя, Залізничний дім, 101-А);

про укладення договору про зміни № 3 до договору оренди державного нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень розміщених.

ВСТАНОВИВ:

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області заявлено позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дузенко і Ко ЛТД» про укладення договору про зміни № 3 до договору оренди державного нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень розміщених за адресою:м. Запоріжжя, вул. Софіївська, 230-Б, від 18.11.1994 р. № б/н.

Крім того, позивач просить звільнити його від сплати судового збору, обґрунтовуючи це тим, що Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області є бюджетною установою, яка фінансується суто за рахунок Державного бюджету і має право використовувати кошти лише за цільовим призначенням. На теперішній час Регіональному відділенню ФДМУ по Запорізькій області не виділено фінансування на оплату судового збору. У зв'язку з цим, у позивача відсутні кошторисні призначення, які можуть бути направлені на сплату судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі.

Розглянувши клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, суд дійшов до висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Згідно зі статтею 1 вказаного Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом, і включається до складу судових витрат. За статтею 2 вказаного Закону платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим законом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Таким чином, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. встановлено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У підпункті 3.1.1. вказаної постанови, зазначено, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

В якості доказів в підтвердження зазначених у клопотанні обставин заявником додано не засвідчену належним чином копію листа Управління державної казначейської служби у м. Запоріжжі Запорізької області № 06/08.1/287-3235 від 07.10.2014 р., в якому зазначено, що на ім'я Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області відкриті рахунки № 35213001000444, № 35228201000444. При цьому, казначейська служба зазначає, що залишок відкритих асигнувань на рахунку 90753001000444 по КЕКВ 2800 складає 4,48 грн. До того ж, заявник вказує на те, що у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області відсутні кошторисні призначення, які можуть бути направлені на сплату судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі.

З цього приводу слід зазначити, що вищевказані обставини не є підставою для звільнення заявника від сплати судового збору з урахуванням п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. Також, регіональним відділенням ФДМУ України по Запорізькій області не порушено питання щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи зменшення його розміру, не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність належних підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Крім того, суд звертає увагу, що доданий позивачем до позовної заяви лист Управління державної казначейської служби не засвідчений належним чином, як того вимагає чинне законодавство, тому не може бути сприйнятий судом в якості належних доказів.

За приписами ст. ст. 32, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації» (затвердженої Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «згідно з оригіналом», назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис.

Таким чином, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору судом відхиляється.

Розглянувши зазначену позовну заяву, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місті їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» № 719-VII від 16.01.2014 р. на 2014 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня встановлена в сумі 1218 грн.

Пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн.); за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (1218 грн.).

Позивачем заявлена вимога немайнового характеру про укладення договору про зміни № 3 до договору оренди державного нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень розміщених за адресою:м. Запоріжжя, вул. Софіївська, 230-Б, від 18.11.1994 р. № б/н., тому за даним позовом повинен бути сплачений судовий збір в сумі 1218 грн.

До позовної заяви Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області не додано жодного доказу про сплату судового збору.

Таким чином, позивачем не дотримано вимоги Закону України «Про судовий збір» щодо сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Пунктом 3.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному звертанню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області без розгляду.

Додаток: позовні матеріали на 41 аркушах, в тому числі оригінали документів: фіскальний чек від 27.10.2014 р.; опис вкладення від 27.10.2014 р.

Суддя А.О. Науменко