Ухвала суду № 41218411, 29.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1513/14

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року про закриття провадження по справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення зайво сплачених пенсійних виплат, -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2014 року управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси звернувшись до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, просило суд стягнути з відповідача суму пенсійних переплат в розмірі 7 285,79 грн.

Ухвалою від 23 квітня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд закрив провадження по справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що звернення до адміністративного суду обумовлено виконанням повноважень органу пенсійного фонду, а саме звернення до суду з вимогами про стягнення коштів. Також апелянт послався на неоднакову правову позицію Верховного Суду України з цього питання.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження по справі, суд першої інстанції послався на п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов у зв'язку з тим, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань, зокрема, з боку пенсіонера стягуються, окрім іншого в судовому порядку, відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що за своєю правовою природою є відшкодуванням матеріальної шкоди, заподіяної державі, в той час як ч. 2 ст. 21 КАС України встановлює, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Оскільки в позові відсутні вимоги вирішити публічно-правовий спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси до фізичної особи про стягнення надміру виплаченої пенсії повинні розглядатися у порядку цивільного судочинства.

При цьому суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 18.06.2013 року, в якій зазначено, що стягнення матеріальної шкоди заподіяної державі можливе у порядку адміністративного судочинства лише, якщо така вимога заявлена разом з вимогою про протиправність дії, бездіяльності або рішення суб'єкта владних повноважень.

Також суд першої інстанції зазначив, що після прийняття Верховним Судом України зазначеної вище постанови від 18.03.2013 р., постановою Пленуму Вищого адміністративного Суду №2 від 14.02.2014 року внесені зміни в постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року N 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», а саме виключений п.16.2, яким було роз'яснено, що спори по справам про стягнення у судовому порядку пенсії, виплачених надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що предметом спору є стягнення сум зайво виплаченої пенсії ОСОБА_1 в розмірі 7 285,79 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний Фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

З урахуванням завдань, функцій, прав та обов'язків територіальних органів Пенсійного Фонду України, яким є позивач по справі, визначених Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ № 8-2 від 30.04.2002 р., в редакції постанови від 25.02.2008 р № 5-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 р. № 442/6730, з урахуванням ст. ст. 58-60, 103, 104 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженим Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011 р., апеляційний суд дійшов висновку, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач діє, як суб'єкт владних повноважень, виконуючи свою функцію з перевірки достовірності відомостей поданих для призначення (перерахунку) пенсійних виплат, з нагляду за ефективним та цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

При цьому, законом передбачено повернення зайво сплачених коштів в судовому порядку, внаслідок чого звернення позивача до суду з вимогами про стягнення коштів, відповідає приписам п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Таким чином, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Адміністративне судочинство здійснюється у сфері публічних правовідносин. Критерій розмежування публічних і приватних відносин законом чітко не визначений. Традиційно публічними вважають відносини, в яких реалізуються публічні інтереси, тобто інтереси суспільства в цілому, які представляє держава та її органи.

Таким чином публічні правовідносини - це відносини, що складаються у зв'язку з реалізацією владних повноважень, а тому обов'язковим учасником цих правовідносин є суб'єкт владних повноважень.

Окрім суб'єктного складу, ознакою публічних правовідносин є їх зміст - здійснення владних управлінських функцій. Іншими словами, в цих правовідносинах реалізуються повноваження державних органів та посадових осіб. Тому публічними є правовідносини не просто за участю суб'єкта владних повноважень, а саме при здійсненні ними владних управлінських функцій.

За таких обставин справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Оскільки передбачене законом стягнення у судовому порядку зайво виплачених коштів є повноваженням суб'єкта владних повноважень (УПФУ в Київському районі м. Одеси) для досягнення певної мети та відповідно до завдань, визначених законом, (нагляд за ефективним та цільовим використанням коштів Пенсійного фонду), апеляційний суд дійшов висновку, що територіальний орган пенсійного фонду з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, звернувся до суду з вимогою про стягнення зайво виплачених відповідачу коштів, яка має розглядатись саме за правилами адміністративного судочинства.

В цьому випадку вимога органу владних повноважень про стягнення коштів і є вимогою вирішити публічно-правовий спір, на відміну, коли вимогу про відшкодування шкоди заявляє фізична або юридична особа, та коли така шкода заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин

При цьому апеляційний суд зазначає, що колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 10 червня 2009 року у справі № 6-4522св08 (ЄДРСР № 4299821) при здійсненні касаційного провадження, постановлена ухвала, в якій Верховний Суд України, скасував судові рішення, прийняті в порядку цивільного судочинства, та закрив провадження у справі за позовом прокурора в інтересах органу Пенсійного фонду України до фізичної особи про стягнення сум зайво виплаченої пенсії. При цьому Верховний Суд України, зазначив, що ця категорія справ має розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги заявлені суб'єктом владних повноважень, пославшись при цьому на п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України.

Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 19 червня 2013 року у справі № 21-204а13 (ЄДРСР № 32532884) ухвалена постанова, в якій Верховний Суд України висловив свою правову позицію щодо юрисдикції спорів, пов'язаних із зверненням суб'єкту владних повноважень (УПФУ) до юридичної особи з вимогами про стягнення сум зайво виплаченої пенсії, пославшись на ч. 2 ст. 2 та ст. 21 КАС України та на те, що такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, встановивши, що по цій справі вимога пенсійного органу про стягнення зайво сплачених пенсійних виплат, і є вимогою про вирішення публічно-правового спору, апеляційний суд дійшов висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне вирішення питання щодо закриття провадження по справі, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, це є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст. 206, ч. 2 ст. 211, ч. 6ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року скасувати.

Справу № 815/1513/14 за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення зайво сплачених пенсійних виплат, направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко