Постанова № 41218299, 23.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

1/364

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

23 жовтня 2014 року 16:30 № 826/14419/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Ужгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління

Міндоходів у Закарпатській області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Р"

про

надання дозволу на погашення суми податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс Р” (далі – відповідач) про надання дозволу Ужгородській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на погашення суми податкового боргу у розмірі 51284,36 грн. за рахунок майна ТОВ “Ресурс Р” (код ЄДРПОУ 33331551, адреса: м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15) вказаного в акті опису майна № 7 від 28.12.2013 на яке поширюється право податкової застави.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14419/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 23.10.2014 представники сторін не з’явилися, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАСУ, через неявку всіх осіб, які беруть участь, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 23.10.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України), податковим зобов’язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)..

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу “грошове зобов'язання платника податків” - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання набуває статусу податкового боргу.

У разі невиконання платником податків грошового зобов’язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (абзац другий підпункту 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Органами уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, згідно пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, є виключно органи державної податкової служби.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В силу пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (ч. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Абзацом другим пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено право органу державної податкової служби звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (абз. 3 п. 95.3 ст. 95 цього Кодексу).

Таким чином, з контексту вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що право податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, виникає після проведення процедури стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку.

Крім того, системний аналіз наведених положень податкового законодавства України в редакції на момент спірних правовідносин дає підстави для виокремлення обов’язкових умов (обставин), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, а саме: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов’язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків боржника у податковій заставі.

Згідно норми абзацу 1 пункту 95.7 статті 95 Податкового кодексу України продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

В ході судового розгляду встановлено, що ТОВ “Ресурс Р” (код ЄДРПОУ 33331551) зареєстроване як юридична особа 18.12.2004, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.08.2014 (т. 1, а.с. 6-8), та перебуває на обліку в Ужгородській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Закарпатській області як платник окремих податків та зборів.

Згідно даних Ужгородської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Закарпатській області за ТОВ “Ресурс Р” обліковувався непогашений податковий борг на загальну суму 51284,36 грн., в т.ч. пеня 700,36 грн. (т. 1, а.с. 9).

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, постановою відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.02.2013 № 33233779 було повернуто судовий наказ № 5008/400/2012, виданий 11.06.2012 про стягнення заборгованості в розмірі 1073,00 грн., у зв’язку з відсутністю у ТОВ “Ресурс Р” майна на яке може бути звернено стягнення (т. 1, а.с. 14).

Аналогічна ситуація щодо повернення Ужгородській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Закарпатській області виконавчого листа № 2а-0770/3225 виданого 17.11.2011 про стягнення заборгованості в розмірі 20307,86 грн., у зв’язку з відсутністю у ТОВ “Ресурс Р” коштів на рахунках на які необхідно звернути стягнення (т. 1, а.с. 15).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2011 відповідачу було вручено податкову вимогу № 139 від 09 березня 2011 року, якою визначено, що загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов’язаннями станом на 09.03.2011 становить 2484,71 (т. 1, а.с. 10).

Жодних доказів оскарження податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку суду не надано, а, відтак, суд дійшов висновку, що податкова вимога № 139 від 09 березня 2011 року є чинною та не скасованою.

Крім того, до суду не надано доказів погашення заявленої суми податкового боргу чи звернення до органу державної податкової служби із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.

Відтак, як встановлено судом, позивачем були вжиті заходи для погашення податкового боргу в досудовому порядку, а саме:

- 21 березня 2011 року Ужгородською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Закарпатській області винесено рішення про опис майна у податкову заставу (т. 1, а.с. 11);

- 28 грудня 2013 року Ужгородською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Закарпатській області складено акт опису майна № 7 (т. 1, а.с. 12);

- 19 вересня 2012 року позивачем виставлено інкасове доручення (розпорядження) № 39 на суму 36763,78 грн., проте останнє повернуто без виконання (т. 1, а.с. 16).

Враховуючи, що згідно наявних матеріалів справи у відповідача на момент розгляду даної справи судом відсутні кошти на розрахункових рахунках, що унеможливлює здійснити стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, доказів про сплату заборгованості суду не подано, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено вимогу про надання дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 51284,36 грн. за рахунок майна ТОВ “Ресурс Р” (код ЄДРПОУ 33331551, адреса: м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15) вказаного в акті опису майна № 7 від 28.12.2013 на яке поширюється право податкової застави.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутні документально підтверджені судові витрати позивача, а тому вони стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Ужгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити повністю.

2. Надати Ужгородській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 51284,36 грн. за рахунок майна ТОВ “Ресурс Р” (код ЄДРПОУ 33331551, адреса: м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 15) вказаного в акті опису майна № 7 від 28.12.2013 на яке поширюється право податкової застави.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова