Рішення № 41218061, 21.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16231/14 21.10.14

За позовомДержавного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»ДоДержавного підприємства «Держтранс» Простягнення 101 535,07 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача: Холодненко Р.В. - за довіреністю;

від відповідача: Чапкін Б.М. - за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Держтарнс» про стягнення 101 535,07 грн.

Ухвалою від 07.08.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.09.2014 р.

Ухвалою від 04.09.2014 р. розгляд справи відкладено на 02.10.2014 р.

30.09.2014 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач у задоволенні позову просить відмовити.

02.10.2014 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором позики № 151/10-13 від 01.10.2013 р. в розмірі 100 000,00 грн., суму пені в розмірі 17,26 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 517,81 грн.

Ухвалою від 02.10.2014 р. продовжено строк розгляджу справи у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні було оголошено перерву до 14.10.2014 р.

14.10.2014 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням в якому просить при винесенні рішення по справі врахувати наявну заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 151/10-13 від 01.10.2013 р. в сумі 72 222,25 грн., а також врахувати розрахунок відповідача щодо штрафних санкцій: пені в сумі 2,80 грн., втрат від інфляцій - 283,32 грн., 3% річних - 84,01 грн. та відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України розстрочити виконання рішення зі сплатою суми боргу протягом жовтня 2014 р. по березень 2016 р., щомісячно по 5 555,55 грн.

В судовому засіданні 14.10.2014 р. було оголошено перерву до 21.10.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та заперечив проти розстрочки виконання рішення.

Представник відповідача проти задоволення позов не заперечив та просив розстрочити виконання рішення відповідно до заяви поданої до суду 14.10.2014 р.

В судовому засіданні 21.10.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді матеріалів справи встановлено наступне.

01.10.2013 р. між сторонами у справі було укладено договір № 151/10-13 про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до укладеного договору, відповідачем отримано в порядку і на умовах договору поворотну фінансову допомогу в сумі 100 000,00 грн.

Пункт 3.1. договору вказує, що позивач передає фінансову допомогу відповідачеві протягом 5-ти робочих днів з дня підписання сторонами цього договору.

Виконуючи умови договору, позивач 03.10.2013 р. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1232 від 03.10.2013 р.

Відповідно до п. 5.1. договору, відповідач зобов'язався повернути фінансову допомогу позивачеві рівними частинами щомісячно з квітня 2014 р. по жовтень 2015 р., відповідно до графіку погашення фінансової допомоги, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до графіку погашення безвідсоткової фінансової допомоги, грошові кошти у розмірі 5 555,55 грн. мали бути повернені у квітні 2014 року.

Як свідчать матеріали справи. 08.04.2014 р. відповідач звернувся до позивача з листом, відповідно до якого повідомив про своє скрутне фінансове становище щодо вчасного поверхня коштів в обумовлені строки та просив укласти додаткову угоду.

Натомість, додаткова угода з боку позивача підписана не була, а відповідачем частина фінансової допомоги в сумі 5 555,55 грн. сплачена не була.

Згідно з п. 6.4.2. договору, позивач має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це відповідача за 10 робочих днів.

Так, 05.05.2014 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 539 щодо дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги в розмірі 100 000,00 грн. в строк до 30.05.2014 р.

Як вбачається, після порушення провадження у справі (07.08.2014 р.) відповідачем здійснено часткове повернення поворотної фінансової допомоги та сплачено на рахунок позивача 27 777,75 грн. згідно з платіжними дорученнями № 425 від 28.08.2014 р. та № 445 від 09.09.2014 р.

Договір поворотної фінансової допомоги, на підставі якого позивач звертається з позовом, за своєю правовою природою є договором позики.

До спірних правовідносин застосовуються відповідні положення глави 71 Цивільного кодексу України «Позика. Кредит. Банківський вклад».

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Нормами статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення строків повернення фінансової допомоги позичальник сплачує на рахунок позикодавця пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого боргу за кожний день прострочення, включаючи день оплати, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п. 7.2. Договору).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, а саме основний борг у сумі 72 222,25 грн., пеня у розмірі 17,26 грн., інфляційні втрати у сумі 1 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 517,81 грн.

В частині стягнення 27 777,75 грн. провадження у справі належить припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд виходить з наступного.

Як на підставу для розстрочки виконання рішення суду боржник посилається на те, що він перебуває у скрутному фінансовому становищі, що значно ускладнює виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (Постанова Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.12 р.).

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене та те, що боржником не надано суду жодного доказу наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд не знаходить підстав для розстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Держтранс» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 25; код ЄДРПОУ 02736337) на користь Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (25015, м. Кіровоград, вул. Арсенія Тарковського, 1; код ЄДРПОУ 02568199) 72 222 (сімдесят дві тисячі двісті двадцять дві) грн. 25 коп. суму основного боргу, 17 (сімнадцять) грн. 26 коп. пені, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 517 (п'ятсот сімнадцять) грн. 81 коп. 3% річних та 2 030 (дві тисячі тридцять) грн. 70 коп. судового збору.

В решті вимог провадження у справі припинити.

В задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.10.2014 р.

Суддя І.О. Домнічева