Ухвала суду № 41216589, 08.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"08" липня 2014 р. справа № 804/6315/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 р. у справі № 804/6315/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У травні 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000951501 від 18 квітня 2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 103500 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення договору між ТОВ "Агросистем" та ТОВ "Ліга". Відповідачем не надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС №459 від 07.03.2013р. та наказу про продовження терміну проведення документальної виїзної № 500 від 15.03.2013 року було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "Агросистем" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку з питання правових відносин з платниками податків ТОВ "Ліга", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "ВК Віконні системи" за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р.

В ході перевірки відповідачем, зокрема, встановлено, що позивачем було укладено з ТОВ "Ліга" угоду, яка не спрямована на реальне настання наслідків, що обумовлені нею, підтвердженням чого є висновки отриманого відповідачем від ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС акту невиїзної документальної перевірки ТОВ "Ліга" з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Інфотерм", ТОВ "Олімп", ПП "СВ Гермес", ПВП "Форест", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Пасіфік", БПП "Сура", ТОВ "Хімагросервіс", згідно якого встановлено відсутність у ТОВ "Ліга" виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, а, отже, здійснення операцій з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг), що є порушенням п.135.1, п.135.2, п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в частині віднесення до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств звітного податкового періоду сум витрат за безтоварними операціями по ланцюгу постачання. Оскільки договори по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) складені без мети настання реальних наслідків, сума коштів, отримана від покупців відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України є безповоротною фінансовою допомогою, як дохід із інших джерел (а.с.8-36).

За результатами означеної перевірки було складено акт №1956/22-710/33421234 від 29.03.2013р., відповідно до якого відповідачем встановлено наступні порушення:

- ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями у зв'язку з придбанням товарів/послуг у ТОВ "Старт Д", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "ВК Віконні системи";

- порушення п. 135.1, п. 135.2, п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходу за 4 квартал 2011 року на суму 450000 грн., на підставі чого занижено на 103500 грн. грошове зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року.

На підставі акту перевірки від 29.03.2013 р. відповідачем 18 квітня 2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000951501, яким ТОВ "Агросистем" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 103500 грн. (а.с.44).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення рішення відповідача №0000951501 від 18 квітня 2013 року, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Агросистем" та ТОВ "Ліга" було укладено договір №25-2 від 01.12.2011р., згідно якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити та передати у власність ТОВ "Ліга", як покупцю, визначений цим договором товар (профнастил, бетон та шлак), а продавець зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити. Поставка товару, відповідно до вказаного договору, здійснювалася зі складу постачальника, розташованого за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 30-6, транспортом покупця.

Як вбачається з акту перевірки, товар, який постачався ТОВ "Агросистем" за договором №25-2 від 01.12.2011р. (профнастил, бетон та шлак), є залишками будівельних матеріалів, придбаних позивачем у ТОВ "ЦКС" за договором поставки №132 від 23.05.2011р. (профнастил) та ТОВ "Інтер-Торг" за договором поставки №01-10/10 від 01.10.2010р. (шлак та бетон) для будівництва автосалону №2, яке здійснювалося ТОВ "Агросистем".

В акті перевірки відображено, що ці будівельні матеріали призначалися для будівництва автосалону №2 та на момент продажу ТОВ "Ліга" знаходилися на складі цього автосалону №2 та СТО за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 30-б. Також ці будівельні матеріали були відображені у бухгалтерському обліку позивача в оборотно-сальдових відомостях на рахунку 205 "Будівельні матеріали".

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ліга" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договору з цим контрагентом, рахунку-фактури №СФ-1/12-1 від 01.12.2011р. на суму поставленого товару (профнастилу, бетону та шлаку) на загальну суму 450000 грн., видаткової накладної №РН-0000002 від 22.12.2011р. на суму 450000 грн. та податкової накладної на цю ж суму, довіреності №22.12-1 від 22.12.2011р., виписаної ТОВ "Ліга" на Полякова Є.А. на отримання від ТОВ "Агросистем" будівельних матеріалів загальною вартістю 450000 грн., банківської виписки від 16.12.2011р. (а.с.45-50).

Таким чином, витрати, віднесені позивачем до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств за господарськими операціями з ТОВ "Ліга", підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Згідно висновків акту перевірки договори по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діє з 01.01.2011 року), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 103 500 грн.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 р. у справі № 804/6315/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун