Ухвала суду № 41216455, 16.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2014 рокусправа № 2а-0870/5101/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Русінова Т.Ю. дов від 02.01.2014

відповідача: - Щербина О.О. дов від 15.08.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року

у справі № 2а-0870/5101/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім..А.М. Кузьміна»»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000280801 від 20.06.11.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неправомірно досліджував питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень 2011 року, а не дані податкової декларації з ПДВ за вказаний період, на що вказують і висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 285/08-01/00186536 від 06.06.2011 про нікчемність укладених позивачем угод та здійснення ним господарської діяльності поза межами правового поля, про не підтвердження реального характеру господарських операцій. Позивач вважає, що перевіркою не встановлено жодного порушення норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з постачання металобрухту та права на заяву до відшкодування від'ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.01.2013 адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем первинна документація щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Феро-Сервіс», ТОВ «Металскраб», ТОВ «Трейдсплав», ТОВ «ТД Металпром» та ТОВ «Металонг Інвест» не перевірялась, що не дозволяє податковому органу стверджувати про наявність будь-яких порушень податкового законодавства у податковому обліку Товариства, та тим, що відсутність у постачальників факту відображення у податковому обліку податкового кредиту чи податкових зобов'язань не свідчать про порушення податкового обліку позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності останнього.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновків акту перевірки від 06.06.2011, яким зафіксовано, що контрагенти позивача виступають транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, якими не задекларовані податкові зобов'язання, які не знаходяться за місцем реєстрації. Суд першої інстанції виходив лише з наявності первинних документів у позивача, при цьому, судом взагалі не встановлено, за якими саме господарськими операціями було сформовано спірний податковий кредит, не надано будь-якої правової оцінки таким операціям, враховуючи їх специфіку, характер угод, не з'ясовано правомірність та реальність їх здійснення. У разі безтоварності здійснених операцій, визначення податкового кредиту було б безпідставним і як наслідок ПДВ не підлягало б відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних.

Відповідачем подано клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби правонаступником - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Межрегіонального Головного управління Міндоходів, з доданням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2, а. с.69-72), в зв'язку з чим, в силу приписів ст.55 КАС України, колегія суддів допускає заміну відповідача вказаним правонаступником.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить залишити без змін постанову суду першої інстанції, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт №285/08-01/00186536 від 06.06.2011.

Перевіркою встановлено порушення:

пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу, п.10.1 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №102, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997, у редакції наказу від 15.06.2005 №213, а саме: ПАТ «Дніпроспецсталь» до складу податкового кредиту, від'ємного значення березня 2011 року, бюджетного відшкодування квітня 2011року включено суму податку на додану вартість з придбання брухту на загальну суму ПДВ 777821,00 грн. від постачальників, які виступають транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, які не задекларували податкові зобов'язання, не знаходяться за місцем реєстрації, встановлені розбіжності.

Як зазначено в акті перевірки під час проведення перевірки відповідачем направлено запити до податкових органів за місцем реєстрації постачальників позивача, проведено співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по ланцюгу постачання, іншої інформації, отриманої в порядку ст.71-74 Податкового кодексу України. Серед постачальників позивача виявлено платників, якими надано «ризиковий кредит» по операціях з придбання металобрухту на загальну суму ПДВ 777 821,20 грн. по контрагентам, в тому числі: ТОВ "ФЕРО-СЕРВІС" (іпн. 339063304623) на суму ПДВ 195295,21 грн.; ТОВ "Металскраб" (іпн. 366483708298) на суму ПДВ 71457,38 грн.; ТОВ «Трейдснлав» (іпн. 356531612061) на суму ПДВ - 283449,60грн.; ТОВ «Металонг Інвест» (іпн. 363661304670) на суму ПДВ - 174114,01 грн.; ТОВ «ТД Металпром» (іпн. 368100405662) на суму ПДВ - 53505,00грн.

Господарські операції, проведені на підставі договорів, укладених позивачем з вказаними підприємствами, не мали реального характеру, оскільки у контрагентів по ланцюгу постачання відсутня сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товару, у підприємств-постачальників позивача по ланцюгу постачання відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, що свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди підприємствам-вигодонабувачам при операціях через ланцюг підприємств «транзитерів», з метою штучного формування податкового кредиту.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 №0000280801, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 777 821,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Спірним в межах даної справи є питання правомірності формування товариством податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні придбання металобрухту у контрагентів ТОВ «Феро-Сервіс», ТОВ "Металскраб", ТОВ «Трейдсплав», ТОВ «Металонг Інвест», ТОВ «ТД Металпром», та заява цього податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.п. 200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, правомірність визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правомірного визначення платником податків суми податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 ПК України).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

В ході перевірки відповідачем не встановлено фактів недійсності, невідповідності вимогам чинного законодавства виписаних ТОВ «Феро-Сервіс», ТОВ "Металскраб", ТОВ «Трейдсплав», ТОВ «Металонг Інвест», ТОВ «ТД Металпром» податкових накладних, які за приписами вищенаведених норм є підставою для формування податкового кредиту.

З аналізу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV вбачається, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що і мало місце в даному випадку.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують рух активів позивача, тобто реальні зміни майнового стану останнього.

Використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного товару відповідачем не заперечується.

Отже, товариство мало законні підстави для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплаченим вищевказаним постачальникам.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договорів поставки, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Як зазначено вище, позиція податкового органу базується на виявлених порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами ТОВ «Феро-Сервіс», ТОВ "Металскраб", ТОВ «Трейдсплав», ТОВ «Металонг Інвест», ТОВ «ТД Металпром», тобто по ланцюгу постачання.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм можна дійти висновку, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування по датку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Виключення сум з податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору або постачальниками по ланцюгу поставок, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, який є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого постачальників або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Таким чином, відсутність у постачальників факту відображення у податковому обліку податкового кредиту чи податкових зобов'язань не свідчать про порушення позивачем приписів податкового законодавства при формуванні податкового кредиту і визначення суми бюджетного відшкодування.

Доводи відповідача, що дії, вчинені сторонами, направлені на мінімізацію податкових зобов'язань, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять теоретичний характер, без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства та надання відповідних доказів, що б обґрунтувало проведення податковим органом зменшень бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Тим більш, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.09.2011 у справі № 2а-0870/5102/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду від 21.06.20120 задоволені позовні вимоги ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь» та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000250801 та № 0000260801 від 20.06.2011, прийняті за результатами перевірки товариства, якою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року на загальну суму ПДВ 1474866 грн. та завищено суму від'ємного значення з ПДВ за березень 2011 року у сумі 777821 грн.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також колегія суддів наголошує на порушенні відповідачем порядку проведення камеральної перевірки та складання акту від 06.06.2011.

Так, акт камеральної перевірки від 06.06.2011 містить висновки стосовно не підтвердження поставки продукції з придбання феронікельхрому від постачальників ТОВ «Феро-Сервіс», ТОВ «Металскраб», ТОВ «Трейдсплав», ТОВ «Металонг Інвест», ТОВ «ТД Металпром».

При цьому податковим органом первинна документація щодо господарських операцій з переліченими підприємствами не перевірялась, а досліджуючи лише дані (показники) податкової звітності в межах проведення камеральної перевірки, висновки про наявність порушень податкового законодавства у податковому обліку позивача фактично зробити неможливо, оскільки з положень п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75, п.76.1 ст.76 ПК України вбачається, що під час проведення камеральної перевірки досліджуються виключно дані податкової звітності платника податків і для податкового органу є можливим та допустимим виявлення тільки арифметичних чи методологічних помилок, допущених платником при заповненні такої звітності.

Отже, акт камеральної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 06.06.2011 складений з порушенням вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2011 року на суму 777821 грн., отже є обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позову товариства щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року у справі № 2а-0870/5101/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко