Ухвала суду № 41215195, 28.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/14146/14 28.10.14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про визнання недійсним рішення

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 515 від 12.09.2014 р.;

від відповідача: Кирищук В.П. за довіреністю № 91/2014/02/14-1 від 14.02.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення Комісії відповідача по розгляду акта про порушення № 21537 від 11.06.2013 р., затвердженого Протоколом № 563 від 05.06.2014 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 06.12.2005 р. між сторонами було укладено Договір про постачання електричної енергії № 70453 від 06.12.2005 р. 17.05.2013 р. позивач виявив, що електролічильник у приміщенні по АДРЕСА_2, не працює, у зв'язку з чим подав заяву до центру обслуговування клієнтів Солом'янського району ПАТ «Київенерго» з проханням направити інспектора для обстеження лічильника. При цьому, позивачем було сфотографовано електролічильник з метою фіксації факту, що всі пломби цілі, а несправності в його роботі не пов'язані із зовнішнім втручанням позивача. 11.06.2013 р. прибув інспектор для обстеження лічильника та склав Акт № 1032/2 про пломбування засобів обліку, яким зафіксував, що всі пломби не пошкоджені та зняті інспектором під час обстеження та Акт про порушення № 21537 і Акт-повідомлення № 394 про направлення на експертизу лічильника електроенергії. Як зазначає позивач, цілісність пломб в подальшому була підтверджена Актом проведення експертизи лічильників електроенергії № 550 від 19.06.2013 р. Метрологічної лабораторії ЦЕО СВП «Київські електричні мережі» ПАТ «Київенерго», однак сам електролічильник визнано непридатним для подальшої експлуатації та зазначено, що цілісність корпусу лічильника пошкоджена (кришка вільно відхиляється від цоколя), внутрішня електросхема пошкоджена, а також, що встановити метрологічні параметри та поточні показники неможливо. На підставі вказаних актів 05.06.2014 р. за відсутності позивача Комісією винесено рішення, затверджене Протоколом № 563 від 05.06.2014 р., про користування позивачем електричною енергією без обліку 182 днів у період з 12.12.2012 р. по 11.06.2013 р. на суму 118 108, 80 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач вирішив його оскаржити до суду. Зокрема, позивач вказував на те, що відповідач неправомірно застосував до спірних правовідносин п. п. 2.4., 2.5. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, що затверджена Постановою НКРЕ України № 562 від 04.05.2006 р., оскільки позивач, виявивши несправність електролічильника звернувся до відповідача з письмовим повідомленням про виявлену несправність. При цьому, ознаки втручання в роботу лічильника були відсутні, оскільки всі пломби були цілі, що доводить, на думку позивача, відсутність з його боку відповідних порушень. Також, позивач звертає увагу на те, що ні в Акті про порушення, ні в Акті експертизи не зазначається, що пошкодження електролічильника виникли в результаті дій чи бездіяльності саме позивача. Крім того, позивач зазначає, що відповідач при розрахунку не облікованої електроенергії мав визначити датою початку періоду порушення розрахункового обліку перший день поточного розрахункового періоду, у якому виявлено порушення обліку, тобто 01.06.2013 р., а не 12.12.2012 р. Поряд з наведеним, позивач звертає увагу на те, що в період з 12.12.2012 р. по 11.06.2013 р. він складав акти про використану електричну енергію, які приймались відповідачем з виставленням відповідних рахунків, які позивач в свою чергу оплачував, що мало бути також враховано при розрахунку вартості не облікованої електричної енергії. Оскільки відповідач вказаного не врахував, то, на думку позивача, фактично відбулось, подвійне нарахування плати за спожиту електричну енергії на загальну суму 50 985, 33 грн.

За результатами автоматичного розподілу позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було передано для вирішення питання щодо порушення провадження у справі судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. (суддя Васильченко Т.В.) було порушено провадження у справі № 910/14146/14 та призначено її до розгляду на 12.08.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р., у зв'язку з виходом з лікарняного судді Ломаки В.С., справу № 910/14146/14 було передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/14146/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 12.08.2014 р.

11.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи та відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що в Акті порушення ПКЕЕ № 21537 від 11.06.2013 р. представниками відповідача було зафіксовано порушення ПКЕЕ, а саме: пошкодження цілісності корпусу лічильника, відповідальність за що передбачена п. 2.1. Методики. При цьому, відповідач вказує на те, що оскільки спірний лічильник перебуває на балансі позивача, то саме він відповідає за вказані порушення. Доводи позивача відносно того, що він своєчасно повідомив про виявлені несправності лічильника, а відповідно і щодо не можливості у такому випадку застосовувати Методику для розрахунку не облікованої електричної енергії, відповідач спростовує тим, що в Акті експертизи відзначено про наявність ознак втручання в роботу лічильника у формі пошкодження його цілісності, що відповідно дає можливість застосувати вказану Методику. У свою чергу, строки нарахування відповідач пояснює тим, що відповідно до Методики початок періоду визначається від дня останнього контрольного огляду приладу.

12.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про виклик у судове засідання осіб для дачі пояснень у справі: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

У судовому засіданні 12.08.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2014 р. розгляд справи було відкладено на 08.09.2014 р. Розгляд клопотання про виклик у судове засідання осіб для дачі пояснень відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

01.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/14146/14 було передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. суддею Любченко М.О. було прийнято справу № 910/14146/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2014 р.

08.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про компенсацію витрат на послуги адвоката.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р., у зв'язку з виходом з відпустки судді Ломаки В.С., справу № 910/14146/14 було передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/14146/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2014 р.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. суд в порядку ст. 77 ГПК України оголосив перерву до 28.10.2014 р., зобов'язавши сторін надати докази того, хто є власником та балансоутримувачем спірного лічильника та його технічний паспорт.

09.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він вказує на те, що після заміни несправного лічильника споживання електричної енергії позивачем збільшилось в рази, що на думку відповідача спростовує той факт, що позивач не має жодного відношення до пошкодження лічильника.

21.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення щодо наданих послуг адвокатом з представництва інтересів позивача в суді, а також заява про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, мотивована тим, що відповідач своїм рішенням, затвердженим Протоколом № 1052 від 16.10.2014 р. вирішив на користь позивача всі питання в межах спору, а саме: скасував оспорювань рішення, затверджене Протоколом № 563 від 05.06.2014 р.

Розглянувши у судовому засіданні 28.10.2014 р. клопотання позивача про припинення провадження, оцінюючи надані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку щодо необхідності його задовольнити та припинити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Так, як на тому наголошено в п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

В даному випадку предметом спору є вимога позивача до відповідача про визнання недійсним рішення Комісії відповідача по розгляду акта про порушення № 21537 від 11.06.2013 р., затвердженого Протоколом № 563 від 05.06.2014 р.

Водночас, як вбачається з представленого до матеріалів справи Протоколу № 1052 від 16.10.2014 р. засідання комісії по розгляду акта про порушення № 21537 від 11.6.2013 р., прийнято рішення:

- Рішення комісії за протоколом від 05.06.2014 р. № 563 скасувати та прийняти нове.

- Враховуючи своєчасне звернення споживача (лист. вх. Від 17.05.2013 р. № 31/14-1359/94-19) та факт не пошкодження пломб електропередавальної організації на захисному екрані, які унеможливлюють доступ до розрахункових лічильників, Методику визначення обсягу та вартості електроенергії не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ (Постанова НКРЕ від 14.10.2010 р. № 1338) до акту про порушення від 11.006.2013 р. № 21537 не застосовувати.

- Розрахунок за порушеним обліком провести за період з 10.05.2013 р. по 11.06.2013 р. за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії наступного після відновлення обліку розрахункового періоду з 11.06.2013 р. по 09.07.2013 р. (п. 6.20. ПКЕЕ), що складає 579 вВт/г у сумі 703, 27 грн.

Отже, на підставі зазначеного слід дійти висновку, що на момент розгляду даної справи предмет спору припинив своє існування в силу скасування відповідачем оскаржуваного рішення після порушення провадження у справі.

Таким чином, суд припиняє провадження у даній справі.

При цьому, клопотання позивача про виклик осіб для дачі пояснень у справі за таких обставин залишається без задоволення.

У свою чергу, розглядаючи питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Водночас, судом враховано абз. 1 п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», в якому наголошено на тому, що частиною другою статті 49 ГПК України передбачено, що у разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів розгляду.

На підставі зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений за подання у даній справі судовий збір в сумі 1 218, 00 грн.

Позивач просить суд також включити до складу судових витрат витрати на послуги адвоката в сумі 27 202,32 грн.

На підтвердження зазначених витрат, до матеріалів справи надані копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 21.12.2001 р., Додаткова угода № 1 від 04.07.2014 р. до Договору на надання адвокатських послуг № 04/07/2014-2 від 04.07.2014 р., Акт прийому-передачі наданих послуг № 1 від 05.08.2014 р., платіжне доручення № 1 від 04.09.2014 р. на суму 27 202, 32 грн., Договір про надання юридичних послуг від 05.07.2014 р. № 05.07.2014-2, завдання № 28.07.2014-2 до Договору від 05.07.2014 р. № 05.07.2014-2, Звіт про виконання завдання № 28.07.2014-2 від 28.07.2014, Наказ директора ТОВ «Юридична колегія «Центр реалізації права» про доручення виконання договору адвокату ОСОБА_12.

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України та оскільки отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги предмет спору, тривалість розгляду і складність справи та особисту участь у ній представника позивача, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 27 202,32 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

В даному випадку, з урахуванням зазначеного та того, що спір виник з неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку, що такі вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 1 218, 00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі № 910/14146/14.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03162, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Видати наказ.

4. Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.С. Ломака