Рішення № 41215191, 29.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21117/14 29.10.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»доПриватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачаОСОБА_1простягнення 10 739,43 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:Цілик А.В.від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі - ПАТ «СК «УСГ») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (надалі - ПАТ «УТСК») про стягнення 10 739,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «СК «УСГ» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0199-РМ2-12-00112 від 02.11.2012 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ «УТСК» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4357310, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.10.2014 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду через канцелярію надав документи та пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав повністю, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів оцінення завданої шкоди потерпілій особі.

ОСОБА_1, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2012 р. між ПАТ «СК «УСГ» (страховик), та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0199-РМ2-12-00112 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

04.04.2014 р. о 13:50 год. на вул. Франко, 15 в м. Білгород-Дністровський сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-2104, при виїзді з прилеглої території на проїзну частину не надав перевагу в русі автомобілю Volkswagen Golf, внаслідок чого відбулося зіткнення з даним автомобілем, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9370214.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.04.2014 р. у справі №495/2579/14-п, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до рахунку-фактури №№АдСЧТ04014 від 09.04.2014 р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім», вартість відновлювального ремонту, завданого власникові автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 12 600,00 грн.

07.04.2014 р. власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі страхового акту №ПСКА-4042, затвердженого 14.04.2014 р., позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував суму страхового відшкодування у розмірі 11 239,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9899 від 15.04.2014 р.

Твердження відповідача щодо нечинності дії Договору судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке.

Як вбачається із п. 8 Договору сторони у добровільному порядку визначили строк його дії з 02.11.2012 р. по 5.10.2015 р., а відтак станом на 04.04.2014 р., коли сталася ДТП, зазначений договір діяв, тоді як фактична сплата відповідачем першого страхового платежу після скоєння ДТП не може змінювати умов договору щодо строку його дії, оскільки сторонами в договірному порядку узгоджено початок дії договору по іншому, що дозволяється згідно статті 983 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 03.09.2013 р. у справі № 5015/5424/12.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9370214 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ПАТ «УТСК» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4357310.

Полісом №АС/4357310 передбачено, що франшиза становить 500,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Твердження відповідача про те, що підставою для відмови у задоволенні даного позову є відсутність в матеріалах справи звіту про визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля судом відхиляється з огляду на наступне.

У відповідності зі ст. 993 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, що страхувальник (чи інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 18.09.2011 р.) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 18.09.2011 р.) виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 р. у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 р. у справі № 910/3023/13.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 12 600,00 грн., а позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 11 239,43 грн.

При цьому, суд відзначає, що зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (копія якого наявна в матеріалах справи) та безпосередньо Договору вбачається, що автомобіль Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1, - 2011 року випуску (дата реєстрації транспортного засобу - 06.10.2011 р.), тобто строк його експлуатації на момент настання ДТП не перевищував 7 років. Тому, з огляду на положення п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування, розмір якого визначено без врахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля.

13.05.2014 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, до якого додані документи, передбачені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи визначені полісом №АС/4357310 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10 739,43 грн. (11 239,43 грн. - 500,00 грн. франшизи) у строк до моменту звернення ПАТ «СК «УСГ» до суду.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «УТСК» на користь ПАТ «СК «УСГ» суми страхового відшкодування у розмірі 10 739,43 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А; ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 10 739 (десять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 43 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.11.2014 р.

Суддя В.П. Босий