Постанова № 41215111, 30.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року № 813/6060/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

з участю представників

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Писарев О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Міндоходів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці Міндоходів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника та у зв'язку із затримкою виконання рішення суду.

Ухвалою від 30.10.2014 року позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням працівника залишено без розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що незважаючи на допущення до негайного виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2014 року, якою поновлено позивача на посаді, до негайного виконання, фактичне поновлення відбулося лише 31.07.2014 року. При цьому, позивач посилається на положення ст.236 КЗпП України.

Представник позивача дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

Відповідач у запереченні на адміністративний позов зазначає, що ним було вчинено всі необхідні дії для поновлення позивача, однак такий до відповідача не з'являвся і це унеможливило його поновлення. Також, відповідач зазначає, що позивач не звертався про примусове виконання судового рішення до органів державної виконавчої служби. Звертає також увагу суду на те, що позивач не подає жодних доказів в підтвердження неотримання ним доходу.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд виходив з наступного.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2014 року у справі за №813/6644/13-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року, ОСОБА_3 поновлено на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів з 01.08.2013 року. Постанова суду в цій частині звернута до негайного виконання.

31.07.2014 року Львівською митницею Міндоходів було прийнято наказ №904-о, яким поновлено позивача на вказаній посаді.

При цьому, позивачу не було виплачено середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду з 28.01.2014 року по 31.07.2014 року, через що він звернувся до суду за захистом порушеного права.

У відповідності до положень ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому, суд не може залишити поза увагою і ті обставини, що законодавцем передбачено різні порядки захисту зазначеного права позивача (ст.236 КЗпП України, ст.267 КАС України та звернення до суду з позовом), та не встановлено заборони для позивача відносно обрання лише одного порядку.

А відтак, з врахуванням ч.1 ст.19 Конституції України, заявлена позовна вимога розглядається в порядку позовного провадження, яке обрано позивачем.

Розглядаючи заперечення відповідача, суд не може не погодитись з тим, що у даній категорії спорів підлягають дослідженню обставини правомірності дій відповідача спрямовані на виконання судового рішення, з врахуванням специфіки предмету дослідження у адміністративному судочинстві.

Такими обставинами на думку відповідача є його листи від 26.02.2014 року та від 24.07.2014 року, якими позивач відповідно повідомлявся про відсутність трудової книжки у відділі персоналу та про необхідність прибути у цей відділ. Крім того, відповідач вважає, що відсутність його вини у невиконанні судового рішення підтверджується ухвалою від 01.08.2014 року у справі за №813/6644/13-а.

Оцінюючи подані листи відповідача, суд не може вважати їх такими, що спрямовані на виконання судового рішення, з врахуванням наступного.

Лист від 26.02.2014 року носить інформаційний характер (інформує позивача про відсутність трудової книжки), а тому не спрямований на виконання судового рішення.

Лист від 24.07.2014 року спрямований на виклик позивача до відповідача з метою виконання судового рішення, як наслідок такого прибуття є поновлення на роботі наказом від 31.07.2014 року.

Крім того, зі змісту ч.3 ст.24 КЗпП України та п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, вбачається, що виконання судового рішення в частині поновлення на роботі (прийняття наказу про поновлення, в даному випадку) не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із присутністю працівника, який поновлюється, у відділі кадрів роботодавця.

Що стосується ухвали від 01.08.2014 року у справі за №813/6644/13-а, то така теж не може бути тим документом, який вказує на відсутність вини з боку відповідача щодо виконання судового рішення, оскільки вона прийнята за наслідками контролю за виконанням постанови суду (наслідки розгляду звіту) предметом судового дослідження якої є лише подання звіту, а не вина відповідача.

Також, слід звернути увагу на те, що позивачу не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження, з врахуванням позиції Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 року у справі «Юрія Миколайовича Іванова проти України».

Крім того, ефективний доступ до суду, в розумінні цього ж суду, включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок, і саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувались відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Ромашов проти України» № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України» № 29508/04, від 7 грудня 2006 року).

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду є обґрунтовані.

При цьому, у відповідності до ст.236 КЗпП України, підп. «з» п.1, п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата, яка згідно довідки відповідача від 26.09.2014 року за №13-70-05/13-316 становить 54 грн. 62 коп.

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути грошове забезпечення за вимушений прогул, судом враховано період з 28.01.2014 року по 30.07.2014 року (31.07.2014 року винесено наказ про поновлення) та лист Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 року №9884/0/14-13/13. Така кількість днів становить 125.

З врахуванням викладеного та того, що позивач не отримував інші доходи (підтверджується відомістю за №6832 від 10.10.2014 року та довідкою за №2481 від 30.09.2014 року), сума, які підлягає стягненню, становить 6827 грн. 50 коп.

За викладених обставин, суд вважає, що позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду за період з 28.01.2014 року по 30.07.2014 року в сумі 6827 грн. 50 коп. є обґрунтованим, а тому в цій частині підлягає до задоволення. В іншій частині - стягнення за 31.07.2014 року - у задоволенні позову належить відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі зі сторін спору не належить стягувати.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160, 163, 167, 258 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівської митниці Міндоходів, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Костюшка, 1 на користь ОСОБА_3, що мешкає за адресою Львівська область, Старосамбірський район, с.Нове Місто, вул.Центральна,2, 6827 грн. 50 коп. (шість тисяч вісімсот двадцять сім гривень п'ятдесят копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключенням податків і зборів.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 жовтня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк