Ухвала суду № 41214215, 20.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року Справа № 183118/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Дутка І.С.

за участю представників:

від позивача Подольчак С.Р.

від відповідача Юрчак Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року у справі № 2а-8515/12/1370 за позовом ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білдерпоінт» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2012 року за № 0002772321 та про заборону вносити зміни до податкових декларацій ТзОВ «БК «Білдерпоінт», зокрема, до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів ТзОВ «БК «Київбудмонтаж».

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. До складу податкового кредиту та валових витрат ТзОВ «БК «Білдерпоінт» правомірно віднесено суми, сплачені за виконання робіт ТзОВ «БК «Київбудмонтаж», які фактично здійснювались за договором підряду, який був реально виконаний. Реальність виконання господарських операцій підтверджується, як стверджує позивач, відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано, прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів податкове повідомлення-рішення від 27.08.2012 року за №0002772321. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права скаржник просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує. Просить в задоволені скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник податкового органу підтримує вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача ДПІ у Сихівському районі м. Львова правонаступником Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Предметом документальної перевірки є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Така перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, а тому органи державної податкової служби мають право вимагати надання вказаних документів під час перевірки.

За результатами документальної позапланової перевірки ТзОВ «БК «Білдерпоінт», з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» за серпень-вересень 2011 року, Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів складено акт від 14.08.2012 року за №1350/2210/35943421 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2012 року за №0002772321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 197606 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 158085 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 39521 грн. 00 коп.

Відповідно до висновку акту перевірки податковим органом встановлено факт порушення позивачем п.198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого ТзОВ «БК «Білдерпоінт» занижено податок на додану вартість на загальну суму 158085 грн. 00 коп.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необгрунтованими. Оскільки правомірність нарахування основного платежу по оспорюваному податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що в порушення норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість господарські операції з ТзОВ «БК «Київбудмонтаж».

Матеріалами справи підтверджено що між ТзОВ «Будівельна компанія «Білдерпоінт» (генпідрядник) та ТзОВ «БК Київбудмонтаж» (субпідрядник) укладено ряд договорів підряду на виконання робіт, а саме : 18.08.2011 року укладено договір підряду за №03/08-29 С по виконанню робіт з поточного ремонту покриття дороги по вул. Щирецька, вул. Городоцька, вул. Січ. Стрільців у м. Комарно Львівської області; 26.08.2011 року укладено договір підряду за № 1108041057/2 С по виконанню робіт з капітального ремонту під'їзної дороги до КС Дашава, Дашавське ВУПЗГ; 05.07.2011 року укладено договір підряду за № 05/07-11 С по виконанню робіт з капітального ремонту дороги вул. Промислової у м. Мостиська; 23.09.2011 року укладено договір субпідряду за № 211С по виконанню робіт з поточного ремонту вул. Завокзальна у м. Самбір Львівської області; 01.09.2011 року договір субпідряду за № 260516 С по виконанню робіт з поточного ремонту вул. Сірка у м. Львові; 21.09.2011 року договір субпідряду за № 300839 С по виконанню робіт з поточного ремонту вул. Наддністрянська у с. Корналовичі Самбірського району Львівської області; 07.09.2011 року договір субпідряду за № 060942 С по виконанню робіт з вертикального планування землі школи на 528 учнів у с. Вороняки Золочівського району Львівської області; 01.09.2011 року договір субпідряду за №01093 С по виконанню робіт з поточного ремонту вул. Я.Мудрого у м. Жовква Львівської області; 14.09.2011 року договір субпідряду за № 290835 С по виконанню робіт з поточного ремонту покриття дороги по вул. В. Великого у м. Рава - Руська Львівської області; 26.09.2011 року договір субпідряду за №311 С по виконанню робіт з поточного ремонту вул. І. Франка у м. Самбір Львівської області; 23.09.2011 року договір субпідряду за № 111 С по виконанню робіт з поточного ремонту вул. Чорновола у м. Самбір Львівської області; 02.09.2011 договір субпідряду за № 230 С по виконанню робіт з поточного ремонту палати №1 коридору та санвузла відділенні патології вагітних пологового корпусу Львівської обласної клінічної лікарні по вул. Некрасова, 6 у м. Львові; 02.09.2011 року договір субпідряду за № 232 С по виконанню ремонтно-будівельних робіт в приміщенні маніпуляційного відділення неврології та неврологічного корпусу Львівської обласної клінічної лікарні по вул. Некрасова, 6 у м. Львові; 29.08.2011 року укладено договір субпідряду за №250 С договір по виконанню робіт з поточного ремонту водопостачання гуртожитку №4 Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького по вул. Левицького, 67 у м. Львові. Вищенаведені господарські операції були відображені в податковому та бухгалтерському обліках платника податків.

Так, виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 року№143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 ПК України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: - особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; - особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Надані представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договором, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, журналом реєстрації довіреностей та іншими письмовими документами.

В акті перевірки орган державної податкової служби посилається на обставини, викладені в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.04.2012 року за № 961/22-2/37143832, який складений за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року.

Згідно з даного акта, в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

В свою чергу, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій.

Зокрема, в матеріалах справи наявні договори підряду та субпідряду, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за серпень - вересень 2011 року, реєстр отриманих податкових накладних за серпень-вересень 2011 року, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, платіжні доручення.

Обставини подальшої реалізації виконаних робіт підтверджується наявними договорами підряду, укладеними між позивачем (підрядник) та його контрагентами (замовники), погодженнями договірної ціни, локальними кошторисами, відомостями ресурсі до локального кошторису, розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису, дефектними актами, зведеними кошторисними розрахунками вартості будівництва.

На фактичність виконання господарських договорів вказує й те, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник податку на додану вартість, що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, а також володів Ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції на здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Таким чином, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Окрім того, в матеріалах справи наявна постанова Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 року, якою визнані протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК Київбудмонтаж» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року та за результатами якої складений акт від 20.04.2012 року за №961/22-2/37143832, на який посилається відповідач у своєму акті перевірки. Дана постанова адміністративного суду набрала законної сили (ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2012 року за №147720/12).

З врахуванням вказаного зазначені обставини вказують на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «БК «Київбудмонтаж».

За таких обставин, надані відповідачем докази, в підтвердження нереальності господарських операцій, судом до уваги не беруться, оскільки такі є непрямими і спростовуються прямими доказами (первинними бухгалтерськими документами), які подані позивачем.

Платником податків на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Відтак, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

В процесі розгляду справи, відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 0.06.2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Що стосується вимоги про заборону вносити зміни до податкових декларацій ТзОВ «БК «Білдерпоінт», зокрема, до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» (оформленої додатком №5), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така задоволенню не підлягає, оскільки суд, з врахуванням положень ст.162 КАС України, не уповноважений забороняти органу державної податкової служби вчиняти певні дії.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року у справі № 2а-8515/12/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.