Постанова № 41214201, 30.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 жовтня 2014 р. № 820/16418/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю представника позивача - Даншиної Г.О.,

представника відповідача - Гуди К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Гравеліт-21") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ Київському районі) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.07.2014 року № 0002932203 про збільшення ТОВ "Гравеліт-21" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3205840, 00 грн., в тому числі 2564672, 00 грн. за основним платежем та 641168, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийняте на підставі акта перевірки від 13.05.2014 року № 1227/ 20-31-22-03-07/466573913, висновки якого про порушення позивачем ст. 185, п. 198. 1 п. 198. 3, п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України вважає безпідставними та необгрунтованими, а відтак винесене податкове повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку позивача, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Сібол» повністю підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а акт про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента іншим податковим органом і викладені в ньому висновки не можуть бути належними та допустимими доказами неправомірності віднесення ним сум до податкового кредиту по взаємовідносинам із таким контрагентом в розумінні ст. 70 КАС України, оскільки такі акти не є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідачем надано до суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що в ході перевірки перевіряючими правомірно зроблено висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства України, оскільки при здійсненні перевірки позивача у податкового органу в користуванні був акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 року №1011/26-55-22-07/37265968 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сібол» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень-лютий 2014 року», згідно якого не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків; встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.198.1 статті 198, п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 28.02.2014. За результатами звірки ТОВ «Сібол» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з 01.01.2014 по 28.02.2014.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав та мотивів зазначених в письмових запереченнях.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Гравеліт-21" зареєстроване юридичною особою виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.02.2006 року та включено до ЄДРПОУ, що підтверджується копією довідки АА № 845829 від 28.02.2013 р. Головного управління статистики у Харківській області, зареєстроване в ЄДР ЮО та ФОП про що свідчить копія виписки АБ № 806938 від 25.02.2013 р., взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.02.2012 року за № 43513, зареєстровано платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.02.2012 року № 200031830.

Відповідно до копії довідки АА № 845829 від 28.02.2013 р. Головного управління статистики у Харківській області позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД -2010: 06.20 добування природного газу; 09.10 надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; 43.13 розвідувальне буріння; 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 35.22 розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.

Як вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 16.02.2012 р. №4 здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Договору про спільну діяльність №4 від 16.02.2012р., з усіма додатками, який зареєстрований у органах Державної податкової служби, про що свідчить копія довідки форми № 4-ОПП за № 320311400054 від 22.03.2014 р. Згідно з Додатком № 2 до Договору про СД №4 від 16.02.2012 р. «Предметом цього Договору є спільна інвестиційна та виробнича діяльність Учасників з метою розробки та дорозвідки (довивчення) Денисівського газоконденсатного родовища шляхом здійснення пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт відповідно до Програми робіт, яка є Додатком №2 до Угоди про користування надрами з метою видобування природного газу та конденсату Денисівського родовища від 18.09.2012р. №5640».

Фактично позивач знаходиться за адресою: м. Харків, провулок Театральний, буд. 4, згідно договору оренди нежитлового приміщення № 13 від 07.06.2013 р. з ТОВ «Гравеліт-21» - оператор СД та ТОВ «Інвестор-Нафтогаз" загальною площею - 71, 3 кв.м. Строк дії Договору - до 31.05.2016 р.

Згідно з п. 5.6 Договору про спільну діяльність №4 від 16.02.2012 р. «Місце перебування спільного офісу учасників, в якому зберігаються юридичні, фінансові, банківські документи, приймається кореспонденція, визначається за місцезнаходженням Оператора».

З використанням нерухомого майна ТОВ "Гравеліт-21" веде власну господарську діяльність. Тобто, позивач відповідає ознакам підприємства та здійснює систематичну комерційну діяльність.

Відповідно до ч. 1 статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

При судовому розгляді справи встановлено, що 24.04.2014 року по 30.04.2014 року посадовими особами ДПІ на підставі наказу від 24.04.2014 року № 544, направлень від 24.04.2014 р. № 594 та від 24.04.2014 р. № 595, виданих ДПІ у Київському районі, п.п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Гравеліт-21" за результатами якої було складено акт перевірки від 13.05.2014 р. № 1227/20-31-22-03-07/46657391 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 16.02.2012 р. №4, код 466573913, з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2014року по 31.01.2014 року» (далі по тексту - акт перевірки).

За наслідками перевірки, згідно висновків акта було встановлено з боку позивача порушення:

1) ст.185, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від

02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого платником завищено суму

Податкового кредиту з податку на додану вартість у загальній сумі 2564672 грн. по податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року;

2) ст.185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від

02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого платником занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет у загальній сумі 2564672 грн. по податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення - рішення від 02.07.2014 року № 0002932203 про збільшення ТОВ "Гравеліт-21" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3205840, 00 грн., в тому числі 2564672, 00 грн. за основним платежем та 641168, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акта перевірки та підтверджується матеріалами страви ТОВ "Гравеліт-21" у перевіряємому податковим органом періоді мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Сібол", яке зареєстроване юридичною особою 30.08.2010 р. про що свідчить спеціальний витяг з ЄДР ЮО та ФОП від 30.10.2014 р. та здійснює наступні види діяльності 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.43 оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 81.22 інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 73.20 дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель. 19.06.2014 року державним реєстратором до ЄДР ЮО та ФОП було внесено запис про перебування ТОВ "Сібол" в стані припинення за судовим рішенням про банкрутство Господарського суду Запорізької області від 13.06.2014 року № 908/1778/14.

Під час судового розгляду судом встановлено, що між ТОВ "Гравеліт-21" (замовник) та ТОВ "Сібол" (підрядник), був укладений договір № 1/01-4 від 02.01.2014 року згідно п. 1.1 якого підрядник взяв на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з розчищення під'їздів до устя свердловин №2, №3, №4 Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів.

Вартість виконаних робіт за вказаним договором становить 10450031,00 грн. в т.ч. ПДВ 1741671, 83 грн. (п. 2.1. договору).

У п. 5.1. договору визначено, що підставою для розрахунків між сторонами за фактично виконані роботи є акт форми № КБ -2в та довідка ф. № КБ - 3 (п. 5.1. договору).

Розділом 8 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання робіт підрядником, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

Роботи з облаштування Денисівського ГКР виконані ТОВ «Сібол» у січні 2014 року про що свідчать копії: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № КБ-3 на загальну суму 10450031,00 грн., договірної ціни форми №9, актів приймання виконаних будівельних робіт по формі № КБ-2в, а саме: акт №1 від 31.01.2014 року згідно якого передано роботи з розчищення під'їздів до устя свердловини №2 Денисівського ГКР, акт №2 від 31.01.2014 року згідно якого передано роботи з розчищення під'їздів до устя свердловини №3 Денисівського ГКР, акт №3 від 31.01.2014 року згідно якого передано роботи з розчищення під'їздів до устя свердловини №4 Денисівського ГКР.

Вартість робіт визначалась на підставі зведеного кошторису розрахунку вартості об'єкта будівництва форми №5 та підсумкових відомостей ресурсів з виконання робіт на свердловинах № 2, №3, №4 від 02.01.2014 року, а також локальних кошторисів на будівельні роботи № 2-1-1, № 2-2-1, № 2-3-1 від 02.01.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що суми податку на додану вартість згідно виписаних ТОВ «Сібол» податкових накладних, а саме: № 30052 від 31.01.2014 р. на суму 2850031,00 грн., № 30053 від 31.01.2014 р. на суму 3500000,00 грн., № 30054 від 31.01.2014 р. на суму 4100000,00 грн., позивачем було включено до податкового кредиту січня 2014 року, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за січень 2014 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Гравеліт-21" (замовник) та ТОВ "Сібол" (підрядник), був укладений договір № 1/01-5 від 02.01.2014 року згідно п. 1.1 якого підрядник взяв на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по усуненню загідрачувань на викидних лініях та блоках задавки на устях свердловин №2, №3, №4 Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів.

Вартість виконаних робіт за вказаним договором становить 4938000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 823000, 00 грн. (п. 2.1. договору).

У п. 5.1. договору визначено, що підставою для розрахунків між сторонами за фактично виконані роботи є акт форми № КБ -2в та довідка ф. № КБ - 3 (п. 5.1. договору).

Розділом 8 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання робіт підрядником, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

Факт виконання робіт по усуненню загідрачувань на викидних лініях та блоках задавки на устях свердловин №2, №3, №4 Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів виконані ТОВ «Сібол» у січні 2014 року про що свідчать копії: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № КБ-3 на загальну суму 4938000,00 грн., договірної ціни форми № 9, акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 30.01.2014 року форми № КБ-2в.

Вартість робіт визначалась на підставі зведеного кошторису розрахунку вартості об'єкта будівництва форми №5, а також локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 від 02.01.2014 року, підсумкової відомості ресурсів з виконання робіт на свердловинах № 2, №3, №4 від 02.01.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що сума податку на додану вартість 823000, 00 грн., згідно виписаної ТОВ «Сібол» податкової накладної № 29019 від 30.01.2014 р. на суму 4938000, 00 грн., позивачем було включено до податкового кредиту січня 2014 року, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за січень 2014 року.

Згідно із ч.1, ч. 2 та ч. 3 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Частиною 1 ст. 838 ЦК України також передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У відповідності до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства суд дійшов до висновку, що договори були складені з метою їх реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договором за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ "Сібол" на момент вчинення господарських операцій та виписки податкових накладних включене до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товарів (послуг), і саме продавець має сплачувати цей податок до бюджету.

Факт реєстрації контрагента позивача, на момент складання на адресу позивача податкових накладних та на час здійснення господарських операцій із позивачем, платником податку на додану вартість відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту п. 1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки іншого податкового органу, який не є первинним документом.

Дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок та акти перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат та визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок інших податкових органів.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 2564672, 00 грн. до складу податкового кредиту січня 2014 року по господарським операціям із ТОВ "Сібол".

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2014 року № 0002932203 як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.07.2014 року № 0002932203 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3205840, 00 грн. (три мільйони двісті п'ять тисяч вісімсот сорок гривень), в тому числі 2564672, 00 грн. (два мільйони п'ятсот шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні) за основним платежем та 641168, 00 грн. (шістсот сорок одна тисяча сто шістдесят вісім гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.