Ухвала суду № 41214103, 03.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

03 листопада 2014 року м. Київ № 826/16723/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Вищого адмінстративного суду України про визнання дії та бездіяльності протиправнимиВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Держави Україна в особі Вишого адміністративного суду України щодо не розгляду касаційної скарги (К/800/43574/14).у встановлені терміни, як такі, що порушують вимоги ст..214 - 1 Кодексу адміністративного судочинства України;

- відшкодувати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 моральну шкоду за рахунок Держави Україна, завдану протиправними діями та бездіяльністю Держави Україна в особі Вищого адміністративного суду України, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з розрахунку 20 тисяч євро на кожного позивача, здійснивши виплату у гривнях за офіційним курсом до євро, встановленим НБУ на день прийняття судового рішення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Згідно частини другої статті 126 Конституції України вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що при здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивач у даній справі звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій та бездіяльності посадових осіб Вищого адміністративного суду України щодо не розгляду касаційної скарги у встановлені терміни, як такі, що порушують вимоги ст. 214-1 Кодексу адміністративного судочинства України

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.08.2014 року, Позивачами, було подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 року по справі № 826/9693/13-а.

Ухвалою від 11.08.2014 року за касаційною скаргою відкрито касаційне провадження № К800/800/43574/14, яким адміністративну справу №826/9093/13-а витребувано з Окружного адміністративного суду м. Києва.

Також позивач посилається на те, що 15.08.2014 року ним до канцелярії суду касаційної інстанції подано клопотання про вжиття заходів щодо невідкладного розгляду та вирішення справи.

Вказує, що 04.09.2014 року адміністративна справа № 826/9693/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України, однак станом на 24 жовтня 2014 р. ні касаційна скарга, ні подані до неї клопотання про прискорення розгляду справи збоку Вищого адміністративного суду України не розглянуті, жодних відповідей щодо судової тяганини не надано, що свідчить про без діяльність ВАСУ та порушення як ст. 214-1 КАС України, так і ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Отже, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу здійснення суддею (судом) правосуддя у Вищому адміністративному суді України.

Зокрема, позивачем фактично оскаржуються дії (бездіяльність) судді (суду), вчиненні в ході процесуальної діяльності.

З огляду на чинне законодавство України, суддя (суд) при здійсненні судочинства не належить до кола суб'єктів владних повноважень, оскільки він здійснює правосуддя, а не реалізує владні управлінські функції.

Прийняття заяв та скарг у судових справах, їх підготовка до розгляду, розгляд таких справ, а також прийняття рішень та вчинення дій, передбачених процесуальним законом, є не управлінською, а процесуальною діяльністю, і чинним процесуальним законодавством передбачено порядок оскарження цих рішень та дій судді (суду), а отже, оскаржувати їх на підставі КАС України як рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень не є можливим.

Як видно із положень КАС України, а також положень інших процесуальних кодексів, рішення та дії, які прийняті чи вчинені суддею (судом) у порядку, передбаченому процесуальним законом, можуть бути оскарженні згідно із цим законом.

Порядок і строки оскарження таких рішень чи дій регулюються відповідними процесуальними законами.

При цьому судом враховуються роз'яснення Конституційного Суду України, які викладені у рішенні №6рп/2001 від 23.05.2001 року.

Так, у названому рішенні Конституційний Суд України роз'яснив, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Таким чином, дана позовна заява не може бути предметом розгляду в Окружному адміністративному суді міста Києва, оскільки стосується процесуальної, а не управлінської діяльності Вищого адміністративного суду України.

Оскарження дій судді щодо здійснення правосуддя передбачено відповідними процесуальними кодексами України. Зазначена позиція також базується на висновках Верховного Суду України щодо незалежності судової влади, зокрема у постанові Пленуму ВСУ №8 від 13.06.07р.

Так, згідно п.10 вказаної Постанови, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Відповідно до ч.1, 3 ст.6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.21 КАС України, вимоги, про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження щодо визнання протиправними дій Вищого адміністративного суду м. Києва, суд роз'яснює про самостійну підсудність вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, яка підлягає розгляду судом загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 6 ст. 109 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя Р.О. Арсірій