Рішення № 41211883, 30.10.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2014 р. Справа № 917/2081/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" (вул. Симиренка, буд. 36, м. Київ, 03134)

до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області (вул. Фрунзе, буд. 189 - А, м. Полтава, Полтавська область, 36008)

про стягнення 7858,20 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

Розглядається позовна заява про стягнення 7858,20 грн., у тому числі 6995,90 грн. основного боргу за роботи на підставі договору про технічне обслуговування та поточний ремонт транспортних засобів № 25/11/13 від 25.11.2013р., 658,45 грн. пені, 203,85 грн. – 3% річних.

Суд розпочав розгляд справи по суті.

Відповідач у відзиві на позов повідомив, що за договором від 25.11.2013р. позивач надав йому послуги на суму 9014,90 грн., зобов’язання за даним договором були зареєстровані та взяті на облік в Головному управлінні Державного казначейства України у Полтавській області 27.11.2013р., дані платежі в 2013 році не були сплачені в зв’язку з відсутністю ліміту на єдиному казначейському рахунку. Вказана кредитна заборгованість була перереєстрована у 2014 році в органі Держказначейства, проте на підставі Закону України від 31.07.2014р. №1622-VІІ були зняті всі кошторисні призначення. Оскільки відповідач як орган державної влади фінансується з державного бюджету, у нього відсутня можливість перерахувати позивачу кошти у розмірі 7858,20 грн. (а.с.37).

Позивач та відповідач зареєстровані як юридичні особи, що підтверджується спеціальними витягами від 13.10.2014р. з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців (а.с.26, 27).

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 13.10.2014р. про вручення судової ухвали та поясненнями сторін спору (а.с.24, 25).

Відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з перебуванням юриста у відпустці (а.с.35).

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку за ухвалою суду від 10.10.2014р. явка представників сторін обов’язковою не визнавалася. Сторони надали суду витребувані за ухвалою докази та додаткові пояснення по справі.

Зважаючи на те, що про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, наявні в справі документи дають можливість вирішити спір без присутності сторін, тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Отже, клопотання відповідача судом відхиляється.

В судовому засіданні 30.10.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛ" (позивачем) та Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області (відповідачем) був укладений договір про технічне обслуговування та поточний ремонт транспортних засобів № 25/11/13 від 25.11.2013р. (далі – Договір).

За умовами п. 1.1 Договору позивач як виконавець взяв на себе зобов’язання надати відповідачу (замовнику) послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобільного транспортного засобу чи його складових, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника так і спеціально замовлених виконавцем. Замовник бере на себе зобов’язання прийняти і оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені цим Договором.

За п. 2.1 та п. 2.2 Договору вартість послуг щодо кожного виду робіт та вартість матеріалів виконавця визначаються в наряді-замовленні.

В п. 2.5 Договору визначено, що його сума складає 9014,90 грн.

За п. 2.4 Договору оплата послуг і матеріалів (запасних частин) здійснюється замовником шляхом внесення грошових коштів протягом 5 банківських днів після підписання замовником акта виконаних робіт.

Згідно акта приймання-передачі виконаних послуг № D0-Y3325-001 від 26.11.2013р. позивач виконав, а відповідач прийняв роботи з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу замовника на загальну суму 9014,90 грн. (у тому числі вартість робіт і послуг становила 4196,50 грн., вартість матеріалів (запасних частин) становила 4818,40 грн.).

Вказані роботи прийняті і даний акт підписаний представником відповідача без зауважень та претензій. Повноваження представника відповідача на прийняття робіт та підписання акту підтверджені довіреністю № 11 від 21.11.2013р.

Оскільки у визначений в договорі термін відповідач роботи не оплатив, позивач направив відповідачу лист від 09.04.2014р. № 33 з вимогою оплатити борг.

За виконані роботи відповідач розрахувався частково, сплативши 11.06.2014р. позивачеві 2019,00 грн. за платіжним дорученням № 70 від 21.05.2014р. Зазначене підтверджується довідкою банку ПАТ «ВТБ Банк» від 18.07.2014р. № 485/417-2.

Заборгованість в сумі 6995,90 грн. відповідачем не сплачена.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ст. 193 Господарського кодексу встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Доказів сплати 6995,90 грн. боргу відповідач суду не надав.

Посилання відповідача у відзиві на те, що в зв’язку зі зняттям кошторисних призначень, у відповідача відсутня можливість перерахувати позивачу кошти, судом відхиляється з наступних мотивів.

Майново-господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 р. у справі № 3-138гс11, невиконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати прийнятих товарів за наявності коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, є порушенням вимог статей 525, 526 ЦК.

Відповідно до ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

В ч. 3 ст. 82 ГПК України зазначено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 6995,90 грн. основного боргу є правомірними.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. Несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання. Така ж правова позиція викладена в п.1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань».

В п. 7.2 Договору визначено, що за порушення строків розрахунків замовник сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, яка діяла в період нарахування пені.

На підставі вказаного положення позивачем правомірно нараховано відповідачу 658,45 грн. пені за період 04.12.2013р. – 03.06.2014р. При перевірці правильності нарахування пені судом встановлено, що позивач суму пені обмежив подвійною обліковою ставкою НБУ у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Також позивачем застосовано обмеження терміну нарахування пені згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивачем нараховано 203,85 грн. – 3 % річних за періоди прострочення 04.12.2013р. - 10.06.2014р., 11.06.2014р. - 29.09.2014р. Правильність розрахунку перевірено судом.

Позовні вимоги в частині стягнення річних є правомірними.

Таким чином, позовні підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління Укртрансінспекції у Полтавській області (вул. Фрунзе, буд. 189-А, м. Полтава, Полтавська область, 36008; ідентифікаційний код 38276876) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" (вул. Симиренка, буд. 36, м. Київ, 03134; ідентифікаційний код 32312185) 6995грн. 90 коп. основного боргу, 658грн. 45 коп. пені, 203грн. 85 коп. річних, 1827грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано: 31.10.2014р.

Суддя Безрук Т. М.