Рішення № 41211865, 28.10.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2014 р. Справа № 914/2317/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Українська академія друкарства, м.Львів

про стягнення 17095,09грн.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Петрашко М.М.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Козак Н.В. - представник за довіреністю

від відповідача: Кіпчарська Л.М. - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Української академії друкарства, м.Львів про стягнення 17095,09грн., з яких 5088,50грн. пені, 9824,89грн. 7% штрафу, 1017,70грн. 3% річних та 1164,00грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 03.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.08.2014р. В судовому засіданні 04.08.2014р. оголошено перерву до 14.08.2014р. В судовому засіданні 14.08.2014р. оголошено перерву до 26.08.2014р. з метою витребування додаткових документів у позивача. Ухвалами суду від 26.08.2014р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів та відкладено її розгляд на 13.10.2014р. Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Мазовіта А.Б., Петрашко М.М. В судовому засіданні 13.10.2014р. оголошено перерву до 28.10.2014р.

Представникам сторін роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 28.10.2014р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях (вх.№34936/14 від 14.08.2014р.). Ствердив зокрема, що на виконання укладеного між позивачем та відповідачем - Українською академією друкарства в жовтні 2012 року договору, останньому протягом листопада-грудня 2012 року поставлено газ на суму 505630,53грн. Порушення відповідачем встановленого договором порядку проведення розрахунків за отриманий природній газ, зумовило звернення ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» до суду із позовною заявою про стягнення передбачених договором пені та штрафу, а також індексу інфляції та 3% річних, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.10.2014р. проти позову заперечив з мотивів, вказаних у поданому ними відзиві (вх.№33432/14 від 01.08.2014р.) та запереченнях проти позову (вх.№33988/14 від 06.08.2014р.). Пояснив, що несвоєчасна оплата за договором зумовлена неналежним виконанням позивачем умов договору в частині підписання та повернення актів приймання-передачі природного газу за відповідний період. Окрім того, просили застосувати наслідки спливу строку позовної давності, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець за договором, позивач по справі) та Українською академією друкарства (покупець за договором, відповідач по справі) укладено договір №12/926-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 18.10.2012р., за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 277 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець - прийняти та оплатити цей природній газ (надалі - газ), на умовах цього договору (п.1.1).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Договором, а саме п.6.1, встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» поставлено Українській академії друкарства природнього газу у жовтні 2012 року на суму 42757,44грн., у листопаді 2012 року - 97598,10грн. та у грудні 2012 року - 365274,99грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2012р., 30.11.2012р. та 31.12.2012р. відповідно.

Зважаючи на те, що Українською академією друкарства порушено встановлений договором порядок сплати за отриманий газ, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду із позовом про стягнення 5088,50грн. пені, 9824,89грн. 7% штрафу, 1017,70грн. 3% річних та 1164,00грн. інфляційних втрат.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1).

Однак, всупереч умовам договору, покупцем отриманий у жовтні 2012 року газ оплачено 18.12.2012р., а у листопаді та грудні 2012 року - 30.01.2013р. Зазначені обставини підтверджуються банківськими виписками про рух коштів по рахунку позивача за період з 18.12.2012р. по 30.01.2013р. (копії знаходяться в матеріалах справи) та банківським реєстром прийнятих платежів на користь НАК «Нафтогаз України» від Української академії друкарства за період з 18.10.2012р. по 24.06.2014р. включно, та не заперечується останнім.

В той же час, відповідач стверджує, що несвоєчасна оплата зумовлена об'єктивними обставинами. Зокрема, Українська академія друкарства як розпорядник бюджетних коштів, при реєстрації бюджетних зобов'язань та проведенні платежів повинна подати до управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Львова оригінали документів, що підтверджують закупівлі, а саме договір та акт виконаних робіт, які позивачем повернуто з порушенням встановлених у договорі строків.

Відповідно до п.3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригінала акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з ч.4 ст.612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Проаналізувавши умови договору та норми чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що встановлений договором порядок проведення розрахунків, зокрема строк проведення платежів за отриманий протягом визначеного місяця газ, не залежить від своєчасності отримання покупцем підписаних продавцем актів. Окрім того, договором не передбачено умов та порядку відстрочення виконання покупцем обов'язку зі сплати за отриманий за договором газ. Прострочення позивача щодо строків підписання актів також не може вважатись підставою для відстрочення виконання зобов'язання покупця у відповідності до ч.2 ст.613 ЦК України, оскільки згідно з п.3.4 договору, останній самостійно визначає фактичні обсяги використання газу, які разом із його фактичною ціною та вартістю зазначає у акті, відтак є поінформованим про кількість спожитого природного газу у відповідному періоді, ціна на який є регульованою. Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження належного виконання Українською академією друкарства п.3.4 договору в частині своєчасного надіслання актів продавцю. Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє твердження відповідача про безпідставність позовних вимог.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п.7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши долучені до матеріалів справи розрахунки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5088,50грн. пені та 9824,89грн. 7% штрафу підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення 1017,70грн. 3% річних та 1164,00грн. інфляційних втрат, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Окрім цього, а в п.5.1 вказаної Постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Проаналізувавши долучений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» розрахунок суми боргу, проведений в порядку ст.625 ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1017,70грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Також суд звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду у Постанові №14 від 17.12.2013р. Так, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Відповідно до п.3.2 вказаної Постанови, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Провівши перерахунок, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення індексу інфляції підлягають до задоволення в частині в розмірі 237,87грн., з яких 42,67грн. нарахованих за несвоєчасну оплату газу, поставленого у жовтні 2012 року, та 195,20грн. за несвоєчасну оплату поставки газу здійснену у листопаді 2012 року.

Судом відхилено заяву Української академії друкарства про застосування строків позовної давності та відмови у зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог (вх.№33432/14 від 01.08.2014р.), виходячи з наступного. Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як визначено ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Така позовна давність застосовується, в тому числі, і до вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних. В той час як до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується, у відповідності до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік. Проте, згідно з ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Як вбачається з умов договору №12/926-БО-21 від 18.10.2012р. (п.9.3), при його укладенні сторони дійшли згоди про те, що строк, в межах якого вони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п.9.3). Відтак, вважаючи на момент настання прострочення боржника за договором, підстав для задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача в розмірі 1727,98грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Української академії друкарства (м.Львів, вул.Підголоско, буд.19; код ЄДРПОУ 02071004) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; код ЄДРПОУ 20077720) 5088,50грн. пені, 9824,89грн. 7% штрафу, 1017,70грн. 3% річних, 237,87грн. індексу інфляції та 1727,98грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 03.11.2014р.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Петрашко М.М.