Рішення № 41211863, 27.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8969/14 27.10.14

За позовом Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа ОСОБА_1

про стягнення 51 123, 60 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Матвієць О.В.

від третьої особи: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Інсталпласт-ХВ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» про стягнення заборгованості у розмірі 51 123, 60 грн. за невиконання договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу № 08/09 від 08.09.2011 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/8969/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 р. залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_1.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем не виконано зобов'язання щодо передачі товару у порядку, передбаченому договором купівлі-продажу № 08/09 від 08.09.2011 р., а саме - не було надано сертифікатів якості товару.

Також відповідач зазначає, що ним здійснено перерахування грошових коштів за договором № 08/09 від 08.09.2011 р. у більшому розмірі, ніж передбачено.

Позивач подав письмові пояснення по справі, у яких відзначає, що кожна поставка за договором № 08/09 від 08.09.2011 р. супроводжувалась передачею представнику відповідача паспортів якості та сертифікатів відповідності, видаткові накладні про передачу товару підписані представником відповідача.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копії паспортів якості товару, що є об'єктом договору № 08/09 від 08.09.2011 р.

Третя особа подала письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що при кожній передачі товару за договором № 08/09 від 08.09.2011 р. у водіїв Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ» сертифікати якості на кожну партію поставленого товару були відсутні та не надавались.

Водночас, ОСОБА_1 зазначає, що сертифікати відповідності товару, який поставлявся на підставі договору № 08/09 від 08.09.2011 р. не надавались ані під час особистих зустрічей із представниками позивача, ані в електронному вигляді.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Склад суду у даній справі змінювався.

24.10.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав додаткові пояснення по суті справи, за змістом яких факт оплати відповідачем частини отриманого за договором № 08/09 від 08.09.2011 р. товару свідчить про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» сертифікатів якості на товар.

Також позивач стверджує, що ненадання рахунку-фактури та сертифікату якості не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України або прострочення кредитора відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України, а акт звірки взаєморозрахунків та часткова оплата відповідачем товару свідчить про отримання відповідачем вищевказаних документів.

У даному судовому засіданні представники відповідача та третьої особи заперечили проти позову з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Представник позивача на виклик суду не з'явився та подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 27.10.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2011 р. між Приватним підприємством «Інсталпласт-ХВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» укладено договір купівлі-продажу № 08/09, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти та оплатити товар - трубу захисну ребристу ПВТ-40 в кількості 100 000 м/п за ціною 10, 42 грн., муфта 40 в кількості 20 шт. за ціною 16 грн., заглушка 40 в кількості 50 шт. за ціною 9, 53 грн. відповідно до додатку, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна його сума становить 1 045 275, 60 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата товару здійснюється в українській гривні наступним чином: 103 675, 60 грн. - оплачується відповідачем після підписання договору протягом 10-ти банківських днів з дати отримання відповідачем рахунку-фактури; 650 000, 00 грн. - після доставки відповідної партії товару на місце доставки та надання сертифікатів якості товару на відповідну партію товару в цілому протягом 7-ми банківських днів з дати отримання відповідачем оригіналу рахунку-фактури; 291 600, 00 грн. оплачується відповідачем після поставки відповідної партії товару на місце поставки та надання сертифікатів якості на відповідну партію товару в цілому протягом 90-та банківських днів з дати отримання відповідачем оригіналу рахунку-фактури позивача.

Згідно з п. 5.1., 5.2. договору товар вважається переданим та прийнятим відповідачем: за якістю - згідно із сертифікатом якості, за кількістю - відповідно до кількості місць та ваги, зазначених у транспортних документах. Передача товару/партії товару оформлюється актом приймання-передачі; місцем передачі товару є місце, визначене відповідачем.

Договір, відповідно до п. 10.2., набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 023 966, 60 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, що є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також судом встановлено, що відповідачем перераховано на користь Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ» грошові кошти у розмірі 993 675, 00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ».

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору № 08/09 від 08.09.2011 р., ним поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 044 799, 20 грн., в той час як відповідачем оплачено 993 675, 00 грн.. у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг» виникла заборгованість у розмірі 51 123, 60 грн., яку позивач просить стягнути в судовому поярку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

За умовами договору № 08/09 від 08.09.2011 р., остаточний строк оплати товару визначається за умови доставки оплачується відповідачем після поставки відповідної партії товару на місце поставки та надання сертифікатів якості на відповідну партію товару в цілому протягом 90-та банківських днів з дати отримання відповідачем оригіналу рахунку-фактури позивача.

При цьому, за змістом п. 5.2. договору передача товару/партії товару оформлюється актом приймання-передачі.

Суд приймає до уваги, що факт поставки товару, обумовленого договором № 08/09 від 08.09.2011 р. сторонами не заперечується та підтверджується наявними у справі первинними документами на загальну суму 1 023 966, 60 грн.

В той же час, частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тобто, договором № 08/09 від 08.09.2011 р. визначено передумову оплати відповідачем товару, поставленого Приватним підприємством «Інсталпласт-ХВ».

При цьому, варто зауважити, що за загальними принципами цивільного законодавства, закріпленими у Цивільному кодексі України, правовідносини сторін ґрунтуються на їх вільному волевиявленні, що, зокрема, полягає у свободі договору, який є підставою виникнення взаємних зобов'язань.

Між тим, позивачем не надано суду доказів надання відповідачу сертифікатів якості на поставлений товар, а також оригіналу рахунку-фактури позивачу відповідно до договору № 08/09 від 08.09.2011 р., в той час як відповідач вказаний факт заперечує.

Зокрема, наявні у справі видаткові накладні про поставку товару містять відомостей про передачу відповідачу сертифікатів якості на такий товар, або будь-яких інших документів , визначених договором № 08/09 від 08.09.2011 р.

Водночас за приписами ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається тягар доказування обґрунтованості його оводів та вимог.

В той же час, суд відхиляє доводи позивача стосовно здійснення відповідачем оплати частини поставленого за договором № 08/09 від 08.09.2011 р., товару, як підтвердження отримання ним сертифікату якості та рахунку-фактури, оскільки наведені обставини свідчать лише про добросовісність відповідача щодо виконання договірних зобов'язань та дотримання принципів цивільного законодавства.

Третя особа, яка фактично отримувала спірний товар, зазначила, що сертифікати якості на товар їй не надавались.

Суд також відхиляє посилання відповідача на акт звірки взаєморозрахунків, оскільки останній не підтверджує здійснення господарської операції та не містить відомостей, які б надавали вказаному акту статусу первинного документа у відповідності до ст. 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а є лише засобом звіряння бухгалтерських операцій суб'єктів господарювання.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, зважаючи на приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, виходячи із закріпленого ст.ст. 6. 627 Цивільного кодексу України принципу свободи договору та обов'язковості договірних зобов'язань відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого за договором № 08/09 від 08.09.2011 р. на визначених договором умовах, не настав, а відтак - вимоги позивача наразі є передчасними.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, зважаючи на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відмовляє у його задоволенні.

В той же час, суд відзначає, що позивач не позбавлений можливості звернутись за захистом своїх прав у разі їх порушення, дотримавшись порядку та умови виконання умов договору № 08/09 від 08.09.2011 р., який визначено підставою даного позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.11.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.