Рішення № 41211324, 22.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15040/14 22.10.14За позовом: 1) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

2) фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

про стягнення 161051,68 грн.,

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

до: 1) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

2) фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 189000 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивачів - ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач-1 та Позивач-2, разом Позивачі) звернулися до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі - Відповідач) про стягнення 161051,68 грн. заборгованості та санкцій за Договором № 02/14 оренди нежитлового приміщення від 10.02.2014, що вмотивована неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором оренди.

Ухвалою від 24.07.2014 судом за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 910/15040/14.

Проти позову Відповідач заперечує, оскільки вважає, що звертався до Позивача з вимогами про розірвання договору оренди, тому договір є розірваним, і отже Відповідач сплачувати оренду та інші обумовлені договором платежі не зобов'язаний.

Також Відповідач 13.08.2014 звернувся до суду з зустрічним позовом до Позивачів про стягнення 189000 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Відповідачу у зв'язку з несвоєчасним переданням приміщення в оренду, які він вважає що міг би отримати (заробити), якби працював у приміщенні за умови вчасної його передачі.

Ухвалою від 13.08.2014 зустрічний позов було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом.

Проти зустрічного позову Позивачі заперечують, оскільки вважають заявлені Відповідачем збитки абстрактними, необґрунтованими та отже недоведеними.

У судове засідання 22.10.2014 представники Відповідача не з'явилися, хоча про оголошення перерви на 22.10.2014 були повідомлені під розписку в судовому засіданні 08.10.2014. А відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судове засідання покладаються на Відповідача.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, у тому числі передбачених ст. 77 ГПК України, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази і оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2014 між Позивачами, як орендодавцями, та Відповідачем, як орендарем, було укладено Договір № 02/14 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), за умовами якого в оренду були передані приміщення на цокольному поверсі № 149-1, 149-3, 149-4, 149-5, 149-1 площею 199,6 кв.м., та приміщення на першому поверсі 149-1, 149-2, 149-3, 149-4, 149-5, 149-6, 149-7, 149-8, 149-1 площею 254,3 кв.м. у будівлі, що розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, проспект 25-річчя РСЧА (25-летия РККА), будинок 6-б (далі - Приміщення), що належить Позивачам на підставі договору дарування від 22 09.2010, для розміщення в ньому відділення Відповідача.

Фактично приміщення були передані Позивачами Відповідачу 01.03.2013 за актом приймання-передачі у задовільному стані. Претензії щодо стану приміщення або строків його передачі в акті відсутні. Акт прийому-передачі підписаний з боку Відповідача ОСОБА_4 у межах повноважень, наданих їй п. 6 довіреності № 75 від 31.01.2014.

Строк оренди: з дати приймання Приміщення за актом приймання-передачі по 31.01.2017 (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, за користування Приміщенням з Орендаря справляється орендна плата, починаючі з березня 2014 року в розмірі 70000 грн. без ПДВ за повний календарний місяць. Вартість комунальних послуг (опалення, ГВП, ХВП, каналізація, вивіз відходів, експлуатаційні витрати та вартість електроенергії) до складу орендної плати не входять та оплачуються окремо.

За умовами п. 3.4 Договору, частина орендної плати в розмірі 35000 грн. сплачується Орендодавцю-1 до 15-го числа за поточний місяць в безготівковій формі на поточний рахунок, вказаний в Договорі та на підставі рахунку Орендодавця-1, який Орендодавець-1 надає Орендарю до 10-го числа поточного місяця.

Інша частина орендної плати в розмірі 35000 грн. сплачується Орендодавцю-2 до 15-го числа за поточний місяць, в безготівковій формі на поточний рахунок, вказаний в Договорі та на підставі рахунку Орендодавця-2, який Орендодавець-2 надає Орендарю до 10-го числа поточного місяця.

Компенсація вартості комунальних послуг, якими Орендар користується в Приміщенні здійснюється за рахунками, що виписуються Орендодавцем-1 па підставі показань відповідних лічильників, встановлених у приміщенні (у разі відсутності чи несправності лічильника облік спожитої Орендарем комунальної послуги, об'єм такої спожитої комунальної послуги визначатиметься за нормами пропорційно до загальної площі вміщення, чи кількості працівників Орендаря, які постійно працюють у Приміщенні) (п. 3.5 Договору). Компенсація вартості комунальних послуг сплачується шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця-1 на підставі рахунків за спожиті послуги, які Орендодавець-1 зобов'язаний надати не пізніше 20 числа календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем, за який Орендар повинен вносити компенсацію за користування комунальними послугами в Приміщенні. Оплатити рахунок на компенсацію спожитих комунальних послуг Орендар зобов'язаний не пізніше 25 числа місяця, наступного за тим календарним місяцем, за який і вноситься плата за комунальні послуги, спожиті Орендарем в приміщенні (пункти 3.6 - 3.8 Договору).

Відповідно до вищевказаних умов Договору, 07.03.2014 Позивачами було направлено Відповідачу на адресу місцезнаходження його як юридичної особи згідно з відомостями ЄДРЮО та ФОП та на адресу орендованого Приміщення рахунки на сплату орендної плати за березень 2014 року, які Відповідачем за вказаними адресами були отримані 14.03.2014 та 11.03.2014 відповідно, проте оплачені не були.

09.04.2014 Позивачами було направлено Відповідачу на адресу місцезнаходження його як юридичної особи згідно з відомостями ЄДРЮО та ФОП та на адресу орендованого Приміщення повторно рахунки на сплату орендної плати за березень 2014 року, а також нові рахунки на сплату орендної плати за квітень 2014 року, рахунок на компенсацію комунальних послуг за березень 2014 року та копію квитанції № 154259 від 09.07.2014 (оплата Орендодавцем-1 експлуатаційних витрат). Вказані рахунки та документи Відповідачем були отримані 14.04.2014 та 16.04.2014 відповідно, проте також оплачені не були.

24.04.2014 Позивачами було направлено Відповідачу на адресу місцезнаходження його як юридичної особи згідно з відомостями ЄДРЮО та ФОП та на адресу орендованого Приміщення рахунок на компенсацію комунальних послуг за квітень 2014 року, з документами на його обґрунтування (копії додатків до договорів про постачання електроенергії, копії рахунків за електроенергію, копію квитанції). Вказані рахунки та документи Відповідачем були отримані 07.05.2014 та 14.05.2014 відповідно, проте також оплачені не були.

Як на причину неополати вищевказаних рахунків Відповідач посилається на те, що у зв'язку з порушенням Позивачами передбаченого п. 2.1 Договору 5ти денного строку передачі приміщень в оренду, та передачу їх за актом лише 01.03.2013, самі послуги оренди вже втратили для Відповідача інтерес, у зв'язку з чим 17.03.2014 Голова Правління ПАТ «Банк «Київська Русь» звернувся до виконавчого директора по Східному регіону ПАТ «Банк «Київська Русь» з вимогою направити повідомлення орендодавцям про дострокове розірвання Договору.

Відповідач зазначає, що повідомленням № 79/42.3-б.б від 18.03.2014 сповістив Позивачів про намір достроково припинити дію Договору оренди, додавши два екземпляри зворотного акта прийому-передачі (при поверненні приміщення) від 18.03.2014, і це повідомлення на думку Відповідача було підписано належною особою, виконавчим директором Східного регіону ПАТ «Банк «Київська Русь», ОСОБА_4, що підтверджується доданою до відзиву довіреністю останньої, а підтвердженням волевиявлення Відповідача достроково припинити Договір є також згадана вище вимога Голови Правління ПАТ «Банк «Київська Русь» до виконавчого директора Східного регіону ПАТ «Банк «Київська Русь».

Проте з такими запереченнями Відповідача суд не погоджується.

Як убачається з тексту самого Договору, він укладався між Позивачами та Відповідачем, в особі його голови правління, та відомості про наявність повноважень у виконавчого директора Східного регіону ПАТ «Банк «Київська Русь» самостійно від імені Банку без будь-яких обмежень заявляти вимоги про розірвання Договору оренди, у його тексті відсутні. Щодо довіреності № 75 від 31.01.2014, на підставі п. 6 якої підписувався акт прийому-передачі приміщення, то ОСОБА_4 за вказаною довіреністю були надані повноваження розривати договори оренди рухомого та нерухомого майна, сума орендної плати за якими не перевищує 5000 грн. на місяць, тоді як за спірним Договором орендна плата становить 70000 грн. на місяць, а отже на підставі довіреності № 75 від 31.01.2014 ОСОБА_4 не була уповноважена вимагати припинення та/або розірвання Договору.

Іншої довіреності на ОСОБА_4, зокрема довіреності № 147 від 17.03.2014, яка надана Відповідачем з відзивом, Позивачу не надавалося, так само як не додавалося і зворотного акта прийому-передачі, на який посилається Відповідач. Ці документи не перелічені в додатках до отриманого Позивачами повідомлення № б/н від б/д Відповідача, копія якого додана до позову, та суду не надавалися Відповідачем описи вкладення у цінні листи або інші документи, які б свідчили про направлення Відповідачем Позивачам в одному конверті з повідомленням № б/н від б/д вищевказаних доданих до відзиву довіреності № 147 від 17.03.2014 та зворотного акта прийому-передачі від 18.03.2014.

Щодо зазначення в повідомленні № 79/42.3-б.б від 18.03.2014, копія якого додана до відзиву, додатку - зворотного акта прийому-передачі від 18.03.2014, то матеріали справи не містять належних доказів, що саме це повідомлення з додатком направлялося Позивачам, та зокрема, оскільки до позову додано копію іншого повідомлення № б/н від б/д, оригінал якого судом було оглянуто в засіданні та яке не спростовано Відповідачем.

Стосовно наданих Відповідачем повідомлень про вручення поштових відправлень, то вони не свідчать про сам зміст листа та що було вкладено в конверт, який направлявся адресату (Позивачам), а лише свідчать про факт вручення Позивачам певних конвертів.

Натомість, кількість та зміст (назви, номери тощо) документів, що вкладаються у конверт при пересиланні УДППЗ «Укрпошта», можуть бути посвідчені, зокрема, поштовим описом вкладення у цінний лист. Однак такого опису вкладення, або іншого документу, який би посвідчував, що Позивачам направлялося саме повідомлення № 79/42.3-б.б від 18.03.2014 з додатком, матеріали справи не містять.

А відтак, оскільки Відповідачем не доведено протилежного, то суд дійшов висновку, що Позивачам було направлено Відповідачем повідомлення без додатків, без номеру та дати про дострокове припинення дії Договору, копія якого залучена до позову, а доданий Відповідачем до відзиву екземпляр повідомлення № 79/42.3-б.б від 18.03.2014 з додатком Позивачам не надсилався.

Так само матеріали справи не містять доказів, що Відповідачем направлялася та/або надавалася Позивачам довіреність № 147 від 17.03.2014 на ОСОБА_4 та лист-вимога Голови Правління ПАТ «Банк «Київська Русь» до виконавчого директора Східного регіону ПАТ «Банк «Київська Русь» про розірвання Договору.

Посвідчене повідомлення № б/н від б/д також було не печаткою Відповідача, а печаткою його відділення.

З огляду на все вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтоване відхилення Позивачами отриманого повідомленням № б/н від б/д за підписом ОСОБА_4 про дострокове припинення дії Договору, як такого, що усупереч вимогам закону було надано Позивачам без доказів підписання його повноважною особою від імені Відповідача.

Наступні отримані Позивачами від Відповідача листи № 100/42.3-5.5 від 24.03.2014 та № 101/42.3-б.б від 24.03.2014 також за підписом ОСОБА_4 та посвідчені печаткою відділення відповідача, на думку суду були обґрунтовано відхилені Позивачами, як такі, що підписані неповноважною особою, оскільки всупереч вимогам Позивачів до вказаних листів не додавалося довіреності на ОСОБА_4, яка б надавала їх повноваження від імені Відповідача заявляти про припинення та/або розірвання Договору. А одні лише голослівні твердження у листах за підписом ОСОБА_4 про наявність у неї повноважень, за відсутності належного документального обґрунтування, не були обов'язковими для Позивачів та обґрунтовано відхилялися як бездоказові.

Таким чином Відповідач, належним чином не ініціював дострокове припинення Договору у порядку, встановленому розділом 6 договору, та з додержанням всіх вимог закону, а також усупереч ст. 241 ЦК України у розумний строк не вчинив будь-яких дій, спрямованих на підтвердження повноважень ОСОБА_4 вчиняти правочини, спрямовані на розірвання Договору від імені юридичної особи - Відповідача. Отже дії ОСОБА_4 із повідомлення про розірвання Договору не мали відповідних правових наслідків, тому Договір зберіг свою чинність та є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо листа-відповіді Відповідача на претензію Позивачів про сплату заборгованості за Договором та пені (№ 3937 від 16.06.2014), який підписаний вже Головою правління Відповідача, ОСОБА_5, та у якому Відповідач посилається на своє право дострокового припинення дії Договору, та на право Орендодавців прийняти приміщення від Орендаря, та зазначає, що вважає Договір достроково припиненим (розірваним) на підставі листа від 18.03.2014 з 19.07.2014 у відповідності до п. 4.2.12, оскільки нібито з цим листом був направлений на адресу Позивачів акт приймання-передавання приміщення з оренди, і тому Відповідач не погоджується з нарахуванням орендної плати після 19.04.2014 та нарахуванням компенсації за передбачені Договором комунальні послуги, суд зазначає, що підстави неприйняття Позивачами звернень ОСОБА_4 від імені Відповідача про дострокове припинення (розірвання) договору вже були обгрунтвоані вище.

Щодо підстав нарахування Позивачами орендної плати та компенсації за передбачені Договором комунальні послуги, суд зазначає, що якщо Відповідач бажав достроково припинити дію Договору, то в силу розділів 6 та 8 цього Договору, п. 2.4 Договору та ст. 785 ЦК України він повинен був повернути орендовані приміщення Позивачам, чого Відповідачем зроблено не було. При цьому, згідно з п. 2.5 Договору, обов'язок скласти акт приймання-передачі покладається на сторону, яка передає орендоване Приміщення іншій Стороні Договору, тобто у даному випадку на Відповідача, чого останнім зроблено не було. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Відтак, нарахування Позивачем орендної плати та компенсації комунальних послуг за березень та за квітень 2014 року є правомірним.

Як убачається з залучених до матеріалів справи письмових доказів та розрахунку позовних вимог, заборгованість Відповідача перед Позивачем-1 за надані по Договору послуги оренди та з компенсації комунальних послуг за березень та квітень 2014 року становить 73536,30 грн., а заборгованість Відповідача перед Позивачем-2 за надані по Договору послуги оренди за березень та квітень 2014 року становить 70000 грн.

Судом вищевказані суми заборгованостей перевірені, визнаються обґрунтованими і арифметично правильними.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

А відтак, згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України та 193 ГК України, заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача-1 73536,30 грн. заборгованості та на користь Позивача-2 70000 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Також, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені відповідно до п. 7.1 Договору, на підставі статей 546, 549 ЦК України, з урахуванням скороченого строку нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Перевіривши додані до позову розрахунки вищевказаних санкцій суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, тому визнає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача на користь:

- Позивача-1 4681,31 грн. інфляційних, 601,31 грн. 3% річних та 3531,89 грн. пені;

- Позивача-2 4585 грн. інфляційних, 583,98 грн. 3% річних та 3531,89 грн. пені.

Щодо вимог зустрічного позову, про стягнення 189000 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Відповідачу у зв'язку з несвоєчасним переданням приміщення в оренду, які він вважає що міг би отримати (заробити), якби працював у приміщенні за умови вчасної його передачі, то судом ці вимоги відхиляються, оскільки рішення прийняти приміщення в оренду з порушенням обумовленого Договором строку було власним господарським рішенням Відповідача, яке він прийняв на власний розсуд та ризик, та Відповідач не був позбавлений права та можливості відмовитися від прийняття приміщення в оренду.

Щодо розміру збитків, то Відповідачем усупереч ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України не доведено реальність доходу в розмірі 189000 грн., який би Відповідач міг отримати, якби отримав приміщенні в оренду вчасно. При розрахунку вказаної суми Відповідач виходить з показників прибутковості у своїй діяльності, та арифметично розраховує по відношенню до кількості днів прострочення передачі приміщення суму упущеної вигоди в розмірі 189000 грн., проте жодного документального обґрунтування, як то заплановані та не укладені договори, замовлені та не проведені операції тощо, Відповідач суду не надає, а один лише арифметичний розрахунок вигоди не є доказом її отримання, та отже доказом упущення отримання такої вигоди.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 № 3-72гс12).

При цьому, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Заявник збитків повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії іншої особи стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Одні лише розрахунки Відповідача є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який він міг би і повинен був отримати, якщо б проти нього не здійснювалися протиправні дії (аналогічна правова позиція викладена в п. 3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 N 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків»).

Проте Відповідачем всупереч положенням ст. 33 ГПК України, не надано жодних доказів фактичного спричинення йому збитків Позивачем взагалі, та зокрема у заявлених Відповідачем розмірах в межах правовідносин по даному спору, тому вимоги зустрічного позову судом відхиляються. Також Відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями Позивачів та заявленими Відповідачем збитками.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, та зокрема, в зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову сума судових витрат покладається на Відповідача та йому не відшкодовується, а судовий збір за звернення до суду з первісним позовом стягується з Відповідача на користь Позивача-1, оскільки Позивач-1 сплатив судовий збір повністю за двох позивачів при зверненні до суду з даним позовом

Також, з Відповідача на користь кожного з позивачів стягується по 5000 грн. витрат, понесених ними на оплату послуг адвоката в порядку ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги первісного позову задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (м. Київ, вул. Хорива, 11-А; ідентифікаційний код 24214088) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) 73536 (сімдесят три тисячі п'ятсот тридцять шість) грн. 30 коп. заборгованості, 4681 (чотири тисячі шістсот вісімдесят одну) грн. 31 коп. інфляційних, 601 (шістсот одну) грн. 31 коп. 3% річних, 3531 (три тисячі п'ятсот тридцять одну) грн. 89 коп. пені, а також 3221 (три тисячі двісті двадцять одну) грн. 04 коп. судового збору, та 5000 (п'ять тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (м. Київ, вул. Хорива, 11-А; ідентифікаційний код 24214088) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2) 70000 (сімдесят тисяч) грн. заборгованості, 4585 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. інфляційних, 583 (п'ятсот вісімдесят три) грн. 98 коп. 3% річних, 3531 (три тисячі п'ятсот тридцять одну) грн. 89 коп. пені, а також 5000 (п'ять тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.11.2014

Суддя Сташків Р.Б.