Рішення № 41211320, 28.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14551/14 28.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яппі Трейдінг"про стягнення 10 102,44 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Карпенко І.В. (дов. б/н від 10.06.2014 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28 жовтня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яппі Трейдінг" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 10 102,44 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/14551/14, розгляд справи призначено на 19.08.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року справу № 910/14551/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/14551/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 02.10.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/14551/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/14551/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.08.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року розгляд справи відкладено на 28.10.2014 року.

У судовому засіданні 28.10.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 28.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30785553.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, офіс 43, на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яппі Трейдінг" (покупець) було укладено договір поставки товару № 43/13 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товари, а саме алкогольні товари та безалкогольні напої (надалі "товар" або "продукція") безпосередній перелік, кількість, асортимент та ціна яких визначаються у відповідних додатках (специфікаціях) до даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно проводити оплату товару в порядку і на умовах, що визначені цим Договором.

Датою поставки і переходу права власності вважається дата передачі постачальником товару з проставлянням відмітки уповноваженою (згідно довіреності) особою покупця про отримання товару на товарній накладній постачальника (пункт 2.6. Договору).

Згідно з пунктом 4.1. Договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Відповідно до пункту 9.1 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час його дії.

У разі відсутності пропозицій будь-якої із сторін щодо припинення дії Договору за 20 календарних днів до дати його закінчення, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 9.2. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив на користь відповідача, за період з 07.02.2013 року по 13.02.2014 рік, товар на загальну суму 60 035,42 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору та чинного законодавства України, здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" у розмірі 7 351,54 грн.

Зокрема, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за видатковою накладною № РН-0042032 від 23.12.2013 року на суму 4 578,31 грн., видатковими накладними № РН-0003931, № РН-0003936 від 12.02.2014 року на суму 1 563,96 грн., видатковими накладними № РН-0003943, № РН-0003944 від 13.02.2014 року на суму 1 210,58 грн.

Згідно з пунктом 7.1. Договору за порушення строків оплати згідно пункту 4.1. покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім цього, покупець сплачує штраф у розмірі 20% від простроченої оплати при простроченні оплати на строк більше ніж 60 днів.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 351,54 грн. заборгованості за договором поставки товару № 43/13 від 01.02.2013 року, 506,15 грн. пені, 49,02 грн. три проценти річних, 725,43 грн. інфляційних нарахувань, 1 470,30 грн. штрафу.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № 43/13 від 01.02.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів виконав належним чином, зауважень щодо поставки нафтопродуктів від відповідача не надходило, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно Договору, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Яппі Трейдінг" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" у розмірі 7351,54 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 7 351,54 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яппі Трейдінг" 7 351,54 грн. заборгованості за договором поставки товару № 43/13 від 01.02.2013 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 506,15 грн. пені, 49,02 грн. три проценти річних, 725,43 грн. інфляційних нарахувань, 1 470,30 грн. штрафу.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати згідно пункту 4.1. покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім цього, покупець сплачує штраф у розмірі 20% від простроченої оплати при простроченні оплати на строк більше ніж 60 днів.

Зважаючи на вищенаведене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені на загальну суму 506,15 грн., нарахованої за період з 23.01.2014 року по 15.07.2014 року за прострочення оплати згідно видаткової накладної № РН-0042032 від 23.12.2013 року, за період з 15.03.2014 року по 15.07.2014 року за прострочення оплати згідно видаткових накладних № РН-0003931, № РН-0003936 від 12.02.2014 року , за період з 16.03.2014 року по 15.07.2014 року за прострочення оплати згідно видаткових накладних № РН-0003943, № РН-0003944 від 13.02.2014 року, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 470,30 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 49,02 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яппі Трейдінг" інфляційних нарахувань на загальну суму 725,43 грн. є обґрунтованими.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яппі Трейдінг" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, офіс 43, код ЄДРПОУ 37265690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16, код ЄДРПОУ 31566495) 7 351 (сім тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 54 коп. заборгованості, 506 (п'ятсот шість) грн. 15 коп. пені, 49 (сорок дев'ять) грн. 02 коп. три проценти річних, 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 43 коп. інфляційних нарахувань, 1 470 (одну тисячу чотириста сімдесят) грн. 30 коп. штрафу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.2014 року

Суддя С.В. Стасюк