Постанова № 41211183, 21.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/3739/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представників позивача - Івченка С.М., Мітіна Д.В.,

представників відповідача - Бешлеул Л.М., Сухорукової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавахолод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Полтавахолод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2014 року №0025901503.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне застосування штрафних санкцій.

Так, на думку позивача, відповідачем неправомірно нараховано ПАТ "Полтавахолод" суму штрафних санкцій у розмірі 38590,40 грн за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств. Зауважував, що позивач не повинен нести відповідальність згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки сума, на яку замінено податкове зобов'язання в уточнюючій декларації не погашена, а зменшена.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності ПАТ "Полтавахолод" з податку на прибуток встановлено порушення останнім вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме - позивачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 192952,00 грн. З огляду на викладене та на підставі статті 126 Податкового кодексу України, ДПІ у м. Полтаві винесено спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивача зобов'язано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 20 % від несвоєчасно сплаченої суми грошового зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 22 травня 2014 року СДПІ у м. Полтаві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток.

За результатами перевірки складено Акт від 22 травня 2014 року №328/16-01-15-03/01553770 /а.с. 7-8/, у якому встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, зазначеного у податковій декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік (від 28 лютого 2014 року вх.№9090913999). Податковий борг у сумі 192952,00 грн погашено 23 квітня 2014 року, термін затримки сплати грошових зобов'язань складає 43 календарних дні.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення рішення від 10 червня 2014 року №0025901503, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 38590,40 грн за затримку на 43 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 192952,00 грн /а.с. 14/.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення від 10 червня 2014 року №0025901503 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення /а.с. 15-28/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 10 червня 2014 року №0025901503, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 названого Кодексу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до пункту 54.1 статті 54 зазначеного Кодексу встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Полтавахолод" 28 лютого 2014 року подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік /а.с. 29-32/, у рядку 14 "Податок на прибуток за звітний (податковий) період" задекларовано суму 193128,00 грн /а.с. 30/.

Однак, сума нарахованого і сплаченого авансового внеску з податку на прибуток помилково не була відображена позивачем у додатку ЗП у рядку 13.7 та відповідно не включена у рядок 13 декларації, тому податок на прибуток за звітний (податковий) період (ряд. 14 декларації) вже сплачений до бюджету, що підтверджується копіями платіжних доручень /а.с. 51-64/, не був врахований при визначенні остаточної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік.

23 квітня 2014 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік /а.с. 39-42/, загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) 2013 рік (рядок 14 декларацій) склала - 174,00 грн.

Контролюючим органом як під час камеральної перевірки, так і під час розгляду справи у суді не заперечувалась правомірність вказаних нарахувань.

Посилаючись на порушення позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, обґрунтованість застосування штрафних санкцій, відповідач зазначає наступне.

Так, на думку контролюючого органу, грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 192952,00 грн (176,00 грн переплата) було сплачено ПАТ "Полтавахолод" із затриманням граничного строку сплати на 43 календарних дні, оскільки погашення недоїмки було проведена 23 квітня 2014 року шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік, у якій позивачем задекларовано рядок 13 "Зменшення нарахованої суми податку" у розмірі 192954,00 грн.

Однак, суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, враховуючи наступне.

Статтею 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що подання уточнюючих декларацій позивачем змінило розмір податкового зобов'язання, і проаналізувавши норми податкового законодавства вважає, що сума визначена посадовими особами ПАТ "Полтавахолод" в уточнюючій декларації по податку на прибуток не погашена, а зменшена платником податку самостійно.

Суд зазначає, що системний аналіз статті 126 Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що для застосування штрафних санкцій обов'язковою і необхідною передумовою є факт погашення податкового боргу. Проте, приймаючи оскаржуване рішення, контролюючим органом не було враховано, що відсутній факт погашення (сплати) податкового боргу.

Пунктами 87.1. - 87.2. статті 87 Податкового кодексу України визначено чіткий перелік джерел погашення податкового боргу платника податків. Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що не є погашенням податкового боргу внесені зміни у податкову звітність у порядку статті 50 Податкового кодексу України, а отже, за відсутності погашення податкового боргу застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення терміну сплати цього податкового боргу (узгодженої суми податкового зобов'язання) є передчасним.

Таким чином, на думку суду, встановлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства, у частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому застосування контролюючим органом до позивача суми штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - є незаконним.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 182,70 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (90%) з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавахолод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 10 червня 2014 року №0025901503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавахолод" витрати зі сплати судового збору у сумі 182,70 грн /сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова