Ухвала суду № 41210864, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/52033/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року у справі № 2а-1870/1640/1 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Сумській області до Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року Контрольно-ревізійне управління в Сумській області звернулось із позовом до Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини про зобов'язання вчинити дії щодо відшкодування безпідставно проведених витрат за загальним фондом кошторису, шляхом перерахування із спеціального фонду коштів у розмірі 152 044,15 грн. до загального фонду Державного бюджету України (код доходів 21080500 «Інші надходження»).

Позовні вимоги Контрольно-ревізійного управління в Сумській області обґрунтовані тим, що в результаті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача виявлено ряд порушень та недоліків, на підставі чого підконтрольній установі пред'явлено вимогу щодо їх усунення. Разом з тим, вимогу контролюючого органу відповідачем проігноровано, що є підставою для врегулювання спірних правовідносин в судовому порядку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року, у задоволенні позовних вимог Контрольно-ревізійного управління в Сумській області відмовлено.

Мотивуючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій вказували на те, що вимога про усунення порушень, встановлених ревізією, не відповідає вимогам у позовній заяві, а в акті перевірки відсутні посилання на документи бухгалтерського обліку, що свідчить про його необґрунтованість. Висновком судово-економічної експертизи також доведено документальну необґрунтованість акту ревізії в частині зайво проведених витрат із загального фонду.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вказані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У запереченні на касаційну скаргу Сумська районна державна лікарня ветеринарної медицини наполягала на залишенні касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Контрольно-ревізійним відділом в Сумському районі проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Сумської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт № 17-20-02/3 від 30.07.2010р.

Під час проведення ревізії контролюючим органом виявлено нездійснення підконтрольною установою коригування між видатками загального та спеціального фондів кошторису, проведення оплати праці (заробітної плати та нарахування на заробітну плату) ветеринарному медичному персоналу, які частину робочого часу фактично витрачають на надання платних послуг, за рахунок не спеціального, а загального фонду, чим порушено п. 16 ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

08.09.2010р. КРУ в Сумській області пред'явлено відповідачу вимогу, зокрема, щодо проведення коригування видатків між загальним та спеціальним фондом кошторису внаслідок надання посадовими особами відповідача платних послуг з клінічного огляду тварин з видачею довідок за рахунок загального фонду кошторису на суму 152 044,15 грн. без наступного коригування таких видатків між загальним та спеціальним фондом кошторису.

Відповідно до п. 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок № 228), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) має такі складові частини:

загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

В акті ревізії відображено, що оплата праці (заробітна плата та нарахування на заробітну плату) працівникам позивача, які фактично частину робочого часу витрачають на надання платних послуг, здійснюється за рахунок не спеціального, а загального фонду, чим порушено п. 16 ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», а також п. 16 ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Відповідно до п. 16 ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 6, 20 та 33 цього Закону, спрямовуються відповідно на заходи, пов'язані з організацією надання послуг, реалізації продукції та виконання робіт бюджетними установами, та інші заходи з утримання цих установ згідно із законодавством (за рахунок джерел, визначених пунктом 15 статті 6 цього Закону).

Згідно з п. 16 ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» що у 2010 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 6, 20 та 32 цього Закону, спрямовуються відповідно на заходи, пов'язані з організацією надання послуг, реалізації продукції і виконання робіт бюджетними установами, та інші заходи з утримання цих установ згідно із законодавством (за рахунок джерел, визначених пунктом 15 статті 6 цього Закону).

Пунктом 23 Порядку № 228 передбачено, що видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Разом з тим, Порядком № 228 не передбачено переліку видатків за кодами економічної класифікації зі спеціального фонду кошторису, на які саме бюджетна установа має право спрямовувати кошти.

Судами встановлено, що витрачання відповідачем бюджетних коштів здійснювалось відповідно до бюджетних асигнувань, напрямків витрачання та наявності невикористаних бюджетних асигнувань. Крім того, відповідач має зведений штатний розпис, а посади, фінансування яких проводиться за рахунок загального фонду, не відокремлені від посад, які фінансуються за рахунок спеціального фонду.

Суд касаційної інстанції погоджується з тим висновком суду апеляційної інстанції, що розрахунок зайво проведених витрат загального фонду кошторису на оплату праці працівників, пов'язаних з наданням платних послуг, відображений у додатку № 111 до акту ревізії від 30.07.2010р., не містить посилань на дані бухгалтерського обліку бюджетної установи і не базується на відомостях первинних документів відповідача.

Також, у висновку судово-економічної експертизи № 3844 від 19.09.2011р. у даній адміністративній справі підтверджено документальну необґрунтованість висновків акта ревізії від 30.07.2010р. № 17-20-02/3 в частині зайво проведених витрат із загального фонду на суму 152 044,15 грн.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що вимога про усунення порушень, встановлених під час ревізії, не містить зобов'язання бюджетної установи щодо відшкодування безпідставно проведених витрат за загальним фондом кошторису шляхом перерахування із спеціального фонду коштів у розмірі 152 044,15 грн., як це зазначено в позовній заяві контролюючого органу.

Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається, зокрема, право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Враховуючи те, що у вимозі контролюючого органу йде мова про здійснення підконтрольною установою коригування видатків між загальним та спеціальним фондом кошторису, позовні вимоги про стягнення коштів в даному випадку не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: