Ухвала суду № 41210840, 23.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/14639/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Зайцева М.П.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009

у справі № 2а-1495/09/1270

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та акту перевірки

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» (далі по тексту - позивач, ВАТ «ХК «Луганськтепловоз») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.10.2008 №000148080013/0 та акту перевірки від 01.10.2008 №694/08-3/05763797.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.04.2009 позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.10.2008 №000148080013/0, в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009 скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що фактичною підставою для зменшення в податковому обліку ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» за липень 2008 року суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 27543,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2008 №00014808013/0, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 01.10.2008 №694/08-3/05763797, про порушення позивачем норм пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.7 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (у редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 N213), у результаті чого було завищено податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2008 року та бюджетне відшкодування за липень 2008 року на 27543,00 грн.

Відмовляючи в частині задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки придбана ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» металопродукція частково використовувалась для виготовлення залізничного рухомого складу, а частково - у звільнених від оподаткування операціях з реалізації металобрухту, то позивач мав право віднести до податкового кредиту лише суму ПДВ у вартості тієї частини металопродукції, яка використовувалась в оподатковуваних операціях, тобто для виготовлення продукції.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.10.2008 №000148080013/0, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює виробництво залізничного рухомого складу, в процесі якого використовує придбану у інших суб'єктів господарювання (постачальників) металопродукцію, у ціні придбання якої сплатив податок на додану вартість, суми якого у подальшому були віднесені до складу податкового кредиту у податковому обліку з податку на додану вартість за червень 2008 року. Не використана у виробничому процесі частина придбаної металопродукції кваліфікувались як відходи та у подальшому реалізовувались позивачем як металобрухт.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацами третім та п'ятим цього підпункту встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом встановлено, що металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені позивачем суми ПДВ відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції позивача з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» відповідно до п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» мало право поставляти та поставляло без нарахування ПДВ.

Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 та п. 11.44 ст. 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» установлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Реалізований позивачем металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 зазначеної статті Закону позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту. Також зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що немає підстав для зменшення позивачу як податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання металосировини, так і податкового кредиту звітного періоду, в якому реалізовані відходи від її переробки (металобрухт), на суму ПДВ, розраховану із вартості цього металобрухту.

Про наведене також свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення у Податковому кодексі України норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту не застосовуються та податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (п. 199.6 ст. 199 зазначеного Кодексу).

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Отже, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 06.04.2009 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009 та залишення в силі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 06.04.2009.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009 скасувати та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.04.2009.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.П. Зайцев (підпис)М.О. Федоров