Ухвала суду № 41210837, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/61259/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012

у справі № 0670/848/12

за позовом Приватного підприємства «Миролюбівське»

до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Миролюбівське» (далі по тексту - позивач, ПП «Миролюбівське») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Житомирському районі Житомирської області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2012 №0000062301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 53441,00 грн. (42753,00 грн. за основним платежем та 10688,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0000072301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 20469,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Житомирському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Миролюбівське» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом за період з 01.10.2011 по 31.10.2011. За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), п. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентом, а саме - податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі палива, платіжними дорученнями та ін.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)М.О. Федоров