Ухвала суду № 41210812, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/64001/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі № 2а/1770/2564/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2012 №0002322342, №0002332342, №0002342342, №0000622342, від 14.06.2012 №0000781742.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.06.2012 №0002322342, №0002332342 та №0002342342. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь позивача із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1287,60 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 01.06.2012 №176/22-100/13988757.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 13.06.2012 №0002322342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 112917,50 грн. (в тому числі 90334,00 грн. - основного платежу та 22583,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; від 13.06.2012 №0002332342, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 167061,00 грн.; від 13.06.2012 №0002342342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 22372,50 грн. (в тому числі 17898,00 грн. - основного платежу та 4474,50 грн. - штрафних санкцій); від 13.06.2012 №0000622342, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій на суму 4560,27 грн.; від 14.06.2012 №0000781742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів (на доходи) фізичних осіб на суму 8604,14 грн. (в тому числі 6458,00 грн. - основного платежу та 2145,68 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем абз. а) пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Розділу ІІ Податкового кодексу України, внаслідок заниження позивачем задекларованих показників у рядку 01.3 декларацій «Інші доходи» на суму 490681,00 грн. та не включення до графи 03.24 «Суми безнадійної кредиторської заборгованості» додатку ІД до декларації з податку на прибуток суму безнадійної кредиторської заборгованості по ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград», яка виникла внаслідок отримання від останнього будівельно-монтажних робіт на суму 490680,77 грн. в IV кварталі 2008 року. Крім того, на думку податкового органу, товариством було допущено завищення валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» та ТОВ «РШБУ-87», оскільки за наслідками проведеної перевірки ревізорами було встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, що свідчить про безтоварність господарських операцій. При цьому, податковий орган виходив з того, правочини між ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» та ТОВ «РШБУ-87» є нікчемними. Також, встановлено порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України в результаті чого було застосовано штрафні санкції в сумі 4560,27 грн. Крім того, посилається на виявлені порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого було допущено заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 6458,46 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво №1 від 17.05. 2007.

04.08.2008 між ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» укладено договір про внесення змін до договору генерального підряду на капітальне будівництво за №1 від 17.05.2007, згідно якого строки виконання робіт по об'єкту: початок робіт - травень 2007 року; завершення робіт - листопад 2009 року.

05.10.2009 між ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» укладено договір про внесення змін до договору генерального підряду на капітальне будівництво за №1 від 17.05.2007, згідно якого строки виконання робіт по об'єкту: початок робіт - травень 2007 року; завершення робіт - листопад 2010 року.

За наслідками наданих послуг між ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» було підписано довідку про вартість виконаних підрядних робіт.

Також, між ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво за №1 від 25.12.2007.

За наслідками наданих послуг між сторонами цього договору було підписано довідки про вартість виконаних підрядних робіт.

З огляду на те, що ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» оплата за отримані послуги була проведена частково, то станом на 4 квартал 2008 року перед ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» рахується кредиторська заборгованість в сумі 490680,77 грн.

Згідно з абз. «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Проаналізувавши наведену норму, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем невірно визначено ознаку безнадійної заборгованості згідно з абз. «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України стосовно позивача, оскільки на виконання вимог ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, між ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на від 28.04.2010. Таким чином, ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» було визнано наявну заборгованість в сумі 490680,77 грн. в результаті чого було перервано перебіг позовної давності.

З огляду на зазначене, станом на дату підписання акта перевірки від 01.06.2012 №176/22-100/13988757 строк позовної давності по наявній в ТОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» перед ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» заборгованості в сумі 490680,77 грн. не минув.

Таким чином, висновок податкового органу про заниження валових доходів на суму 490680,77 грн. є необґрунтованими.

Щодо завищення валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» та ТОВ «РШБУ-87», то судами зазначено наступне.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №334/94-ВР) визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт, видатковими накладними, платіжними документами щодо перерахування коштів, податковими накладними, виписаними на його адресу особами, які мали статус платника податку на додану вартість.

Отже, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладених договорів з ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград» та ТОВ «РШБУ-87» та документи на підтвердження використання товару у своїй господарській діяльності.

Також, слід зазначити, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договорів, то відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

А тому, твердження відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград»,ТОВ «РШБУ-87», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтовано висновку, що прийнятті податковим органом податкові повідомлення-рішення від 13.06.2012 №0002322342, №0002332342, №0002342342 є протиправними.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності прийняття податковим органом від 13.06.2012 №0000622342, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій на суму 4560,27 грн. та від 14.06.2012 №0000781742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів (на доходи) фізичних осіб на суму 8604,14 грн. (в тому числі 6458,00 грн. - основного платежу і 2145,68 грн. - штрафних санкцій), оскільки під час розгляду справи по суті представник позивача визнав наявні порушення та не надав будь-яких заперечень щодо їх змісту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.08.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)М.О. Федоров