Ухвала суду № 41210640, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/57494/13

К/800/60380/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Левіної А. А.,

за участю: представника позивача - Левкович Л. А.,

представника відповідача - Данильчука М. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" до Державної реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області, третя особа: Закрите акціонерне товариство "Спіка" про скасування реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" звернулось з позовом до Державної реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: скасувати державну реєстрацію права власності за ЗАТ "Спіка" на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс гранітопереробного заводу, який складається з будівель і споруд майнового комплексу, загальною площею 3618,10 кв. м, відповідно до інвентарної справи № 3795 на підставі свідоцтва про право власності від 21 березня 2012 року, виданого відповідно до рішення виконкому Потіївської сільської ради № 103 від 13 березня 2012 року; зобов'язати реєстраційну службу Радомишльського районного управління юстиції провести державну реєстрацію права власності ТОВ "Лабродит" на нерухоме майно - будівлю модульного типу, площею 2394,2 кв. м, та будівлю пилорами, площею 117,5 кв. м, які розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна 8, - шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради прийнято спірне рішення про державну реєстрацію права власності за ЗАТ "Спіка", яке в судовому порядку визнано нечинним. Зазначено, що у зв'язку зі змінами в законодавстві щодо передання функцій по реєстрації прав власності від Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради до органів державної реєстраційної служби, остання у відповідності до норм закону зобов'язаня скасувати визнану в судовому порядку нечинною реєстрацію права власності за ЗАТ "Спіка" та провести державну реєстрацію відповідного майна за ТОВ "Лабродит".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року, позов задоволено повністю: скасовано державну реєстрацію права власності за ЗАТ "Спіка" на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс гранітопереробного заводу, який складається з будівель і споруд майнового комплексу, загальною площею 3618,10 кв. м, відповідно до інвентарної справи № 3795 на підставі свідоцтва про право власності від 21 березня 2012 року, виданого відповідно до рішення виконкому Потіївської сільської ради № 103 від 13 березня 2012 року; зобов'язано реєстраційну службу Радомишльського районного управління юстиції провести державну реєстрацію права власності ТОВ "Лабродарит" на нерухоме майно - будівлю модульного типу, площею 2394,2 кв. м, та будівлю пилорами, площею 117,5 кв. м, які розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна 8, - шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Державного реєстру прав).

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач та третя особа звернулися з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Заперечень на скаргу не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Судами встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року у справі № 0670/2822/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, за участю третьої особи Закритого акціонерного товариства "Спіка" про визнання нечинними рішення та незаконними дій, позов задоволено, в тому числі: визнано нечинним рішення Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради по скасуванню державної реєстрації права власності за ТОВ "Лабрадорит" на нерухоме майно - будівлю модульного типу, площею 2394,2 кв. м, та будівлю пилорами, площею 117,5 кв. м, які розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вулиця Радгоспна, 8; зобов'язано поновити запис у Державному реєстрі прав щодо права власності ТОВ "Лабрадорит" на зазначене нерухоме майно; визнано нечинним рішення Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради по державній реєстрації права власності за ЗАТ "Спіка" на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс гранітопереробного заводу, який складається з будівель і споруд майнового комплексу, загальною площею 3618,10 кв. м, відповідно до інвентаризаційної справи № 3795 на підставі свідоцтва про право власності від 21 березня 2012 року, виданого відповідно до рішення виконкому Потіївської сільської ради № 103 від 13 березня 2012 року.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2013 року по вказаній справі касаційну скаргу ТОВ «Лабрадорит» задоволено: постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року скасовано та залишено без змін постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року.

Враховуючи встановлені у справі № 0670/2822/12 обставини, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що право власності ТОВ " Лабрадорит" на спірне майно визнано судовим рішенням, яке є преюдиційним, а отже дії реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції по реєстрації за ЗАТ "Спіка" права на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс гранітопереробного заводу, який складається з будівель і споруд майнового комплексу, загальною площею 3618,10 кв. м, є незаконними.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Спеціальним законом, який визначає підстави, спосіб проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та межі повноважень державних реєстраторів, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV.

Стаття 2 вказаного Закону визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В розумінні п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Крім того, вищезазначені норми Закону зазначають, що державна реєстрація права є обов'язковою дією під час вчинення будь-яких дій з нерухомим майном.

Згідно із ч. 1 ст. 6 цього Закону систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав). Повноваження органу державної реєстрації прав визначені у ст. 8 Закону.

Цим Законом врегульовано процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також підстави для реєстрації та відмову у реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. ст. 16, 19, 26 ).

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Між тим, в порушення приписів вказаних норм права, прийнявши рішення про зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію права власності за ТОВ "Лабродит" на нерухоме майно - будівлю модульного типу, площею 2394,2 кв. м, та будівлю пилорами, площею 117,5 кв. м, які розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна 8, - шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Державного реєстру прав), суди не дослідили дотримання позивачем заявочного принципу проведення державної реєстрації прав (порядку звернення до відповідача про реєстрації прав), чим перебрали на себе повноваження відповідача та втрутилися в його дискреційні повноваження.

Колегія суддів зазначає, що втручання в дискреційні повноваження відповідача не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Таким чином, суди не врахували той факт, що передчасне уявлення позивача про наявність підстав для задоволення позову без надання судами оцінки рішенню, діям чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень не є підставою для задоволення такого позову, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 КАС України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Водночас колегія суддів зазначає, що з аналізу правовідносин, які склались щодо спору про майно, та зі змісту позовної заяви вбачається, що дійсною метою звернення до відповідача та в подальшому до суду є намагання позивача відновити становище, яке існувало до моменту вилучення з Державного реєстру запису, здійсненого державний реєстратором.

Однак, як вже зазначено вище, в порядку адміністративного судочинства відновленню підлягають лише ті права, які порушені суб'єктом владних повноважень шляхом прийняття конкретного рішення (вчинення дії або допущення бездіяльності), що суперечить чинному законодавству. При цьому межі з'ясування обставин адміністративної справи встановлюються виключно з урахуванням предмету позову.

Водночас, зі змісту рішень судів у даній справі вбачається, що їх висновки ґрунтуються на висновках, викладених у постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року у справі № 0670/2822/12.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, суди послалися на преюдиційну постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року у справі № 0670/2822/12, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2013 року, де, серед іншого, зазначено, що свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів № 485 від 15 квітня 2005 року, на підставі якого відповідачем зареєстровано право власності за ТОВ "Лабрадорит" на нерухоме майно - будівлю модульного типу, площею 2394,2 кв. м, та будівлю пилорами, площею 117,5 кв. м, розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вулиця Радгоспна, 8, - не скасовано.

Однак, при цьому суди не звернули уваги та не дали оцінки тій обставині, що постановою Вищого господарського суду України у справі № 2/870-НМ від 29 червня 2011 року рішення Господарського суду Житомирської області від 18 січня 2011 року у справі № 2 /870-НМ та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2011 року в частині визнання прилюдних торгів недійсними залишено в силі.

Тобто, судом фактично вирішено питання припинення права власності на будівлі модульного типу та будівлі пилорами за прилюдними торгами.

Таким чином, обставина щодо наявності права власності ТОВ "Лабрадорит" на спірне майно в зв'язку з існуванням свідоцтва, що видано на підставі проведення прилюдних торгів, які за рішенням суду в подальшому визнані недійсними, викликає у колегії суддів сумнів у її достовірності, оскільки не узгоджується з іншими обставинами, вже з'ясованими в господарській справі № 2/870-НМ.

При цьому судам необхідно враховувати вимоги ч.ч. 4 і 5 ст. 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребовувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86 КАС України).

Отже, передбачене ч. 1. ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

До того ж предмет позову у справі № 0670/2822/12 та предмет позову у даній справі хоча і засновані на спільних обставинах, однак такі обставини можуть встановлюватися судом як по одній, так і по іншій справі, а відтак такі обставини за своєю природою є лише правовою оцінкою фактів, здійснених іншим судом, а тому не мають преюдиціальне значення для даної справи.

За таких обставин посилання судів першої та апеляційної інстанцій на судове рішення у справі № 0670/2822/12 як на таке, яким встановлено преюдиційний факт, є помилковим.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення є законним і обґрунтованим, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 161 КАС України встановлено, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За приписами статті 163 КАС України мотивувальна частина постанови має містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати вказівки суду касаційної інстанції.

Водночас, надати оцінку тому, чи виникло у позивача право на захист у обраний ним спосіб, - скасування державної реєстрації права власності за ЗАТ "Спіка" на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс гранітопереробного заводу, який складається з будівель і споруд майнового комплексу, загальною площею 3618,10 кв. м, відповідно до інвентарної справи № 3795 на підставі свідоцтва про право власності від 21 березня 2012 року, виданого відповідно до рішення виконкому Потіївської сільської ради № 103 від 13 березня 2012 року, яке можливо визначити, лише встановивши наведені вище обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційні скарги Державної реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області та ТОВ "Спіка" задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: